Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, обчислюється з урахуванням граничного розходження у визначенні маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, а при втраті вологого вантажу необхідно застосовувати норми природних втрат у розмірі 2 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах
КГС ВС розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства”ДТЕК Добропільська ЦЗФ” (далі – ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”) до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі – АТ «Укрзалізниця») про стягнення вартості втраченого вугілля кам’яного під час залізничного перевезення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У період із серпня по вересень 2019 року ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” як вантажовідправником на адресу одержувачів ТЕС АТ “ДТЕК Західенерго” та ПрАТ “Шахтоуправління “Покровське” були відправлені залізничні вагони з вугіллям кам’яним. Відповідно до залізничних накладних вантаж був прийнятий до перевезення АТ “Укрзалізниця”.
Після приїзду вагонів до станції прибуття було проведено переважування товару та встановлено недостачу вугілля кам’яного, на підтвердження чого ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” надано до матеріалів справи довідки про вартість вугільної продукції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як перевізником зобов’язань щодо збереження вантажу під час залізничного перевезення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020, позов задоволено повністю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною другою статті 23 Законом України “Про залізничний транспорт” за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству відповідно до Правил видачі вантажів.
Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу. Комерційні акти не містять відомостей про те, що вагони, в яких перевозився вантаж, мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу. Залізницею також не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Отже, КГС ВС погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що втрата під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне перевезення відповідачем вантажу позивача та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності залізниці.
Водночас КГС ВС зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що при розрахунку збитків за недостачу вантажу, який перевозився у вагонах,має застосовуватись коефіцієнт норми природної втрати товару (кам’яного вугілля) у розмірі 1% від маси вантажу.
Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою характеристики (властивості) вантажу — кам’яного вугілля, яке відповідно до зазначеної інформації у накладних перевозилося у вологому стані (від 12% до 16%).
Частиною третьою статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до частини першої статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Частиною другою статті 114 Статуту залізниць України визначено, що недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 No 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема для мінерального палива. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто — для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто – для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Таким чином, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, а при втраті вологого вантажу необхідно застосовувати норми природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах.
Ураховуючи викладене, постановою КГС ВС скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 в частині стягнення з АТ “Укрзалізниця” 34869,32 грн збитків та розподілу судових витрат.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 25.01.2021 у справі No 910/118/20 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/94417497