Щодо застосування положень ч.3 ст. 43 ЗУ “Про місцеві державні адміністрації” у разі скасування в суді розпорядження державної адміністрації про передачу земельних ділянок у постійне користування

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Примусове позбавлення суб’єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 цього Кодексу, безумовно є порушенням набутого особою права користування земельною ділянкою.

Положення частини третьої статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” стосовно можливості скасування розпорядження голови державної адміністрації, зокрема, в судовому порядку не підлягають самостійному застосуванню до правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження землею, а їх застосування до таких правовідносин є можливим тільки в сукупності з відповідними положеннями ЗК України, якими, зокрема, передбачено підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

КГС ВС розглянув справу за позовом керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради Херсонської області до Комунального підприємства “Колос” (далі – КП “Колос”),
Каховської районної державної адміністрації про визнання незаконним (недійсним) та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів та вилучення земельних ділянок.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Розпорядженням Каховської районної державної адміністрації від 19.10.2010 No 414 (далі — Розпорядження) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право постійного користування земельними
ділянками та передано у постійне користування КП “Колос” земельну ділянку для
ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Асканія-Нова селищної ради. На виконання Розпорядження КП “Колос” видано 12 актів про право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби
в області, Головного управління ДФС в області, Чаплинського відділення Херсонської ОДПІ ГУ ДФС України в Херсонській області за 2018 рік: сільськогосподарська техніка за КП “Колос” не зареєстрована; на підприємстві працюють лише 3 особи; за період 2018 року КП “Колос” не сплачено кошти за використання сільськогосподарських земель.

Обґрунтовуючи позов, прокурор посилався на те, що КП “Колос” не здійснює
товарного сільськогосподарського виробництва на земельних ділянках; не виконує зобов’язання зі сплати земельного податку; незаконно передає земельні ділянки в користування іншій особі, що встановлено судовим рішенням у справі No923/129/17. Зазначені обставини свідчать про недоцільність та неефективність передачі КП “Колос” земельних ділянок та є підставою для скасування Розпорядження відповідно до частини третьої статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” з вилученням земельних ділянок у КП “Колос”.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частина третя статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”
визначає, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать
Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України,
іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними
за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

КГС ВС звернув увагу на те, що вирішення питання про позбавлення особи
набутого у встановленому порядку речового права на землю є неможливим без
встановлення підстав для припинення права користування земельною ділянкою,
передбачених спеціальними нормами ЗК України.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Водночас, відповідно до статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках,
передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій,
державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання
земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник
земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких
порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких
є вичерпним. Примусове позбавлення суб’єкта права користування земельною
ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу,
безумовно є порушенням набутого особою права користування земельною ділянкою.

З огляду на зазначене КГС ВС дотримується висновку, що положення частини третьої статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” не підлягають самостійному застосуванню до спірних правовідносин щодо володіння, користування та розпорядження землею, а їх застосування до таких
правовідносин є можливим тільки у сукупності із відповідними положеннями ЗК
України, якими, зокрема, передбачено підстави для припинення права постійного
користування земельною ділянкою.

Оскільки судом апеляційної інстанції визначених земельним законодавством
підстав для припинення набутого КП “Колос” права постійного землекористування не встановлено, то висновки цього суду про задоволення позовних вимог прокурора КГС ВС вважає передчасними.

Ураховуючи викладене, постановою КГС ВС скасовано постанову Південно-
західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 та залишено без змін
рішення господарського суду Херсонської області від 09.03.2021.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 08.09.2021 у справі No 923/95/19 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/99602654.