Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду – головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. – розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивачка – ОСОБА_1 (далі – позивачка),
відповідачка – ОСОБА_2 (далі – відповідачка), інтереси якої представляє адвокат Кушнір Ірина Романівна (далі – адвокат),
про захист честі, гідності та ділової репутації
за касаційною скаргою позивачки на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року, яке ухвалила суддя Федів Л. М., і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року, яке ухвалила колегія суддів у складі Луганської В. М., Баркова В. М., Девляшевського В. А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. У вересні 2020 року у соціальній мережі «Facebook» особа з облікового запису, відкритого на ім`я та прізвище відповідачки, залишила на сторінці позивачки коментарі до поширеного останньою допису. Інформацію у них позивачка вважала недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність, ділову репутацію, дискредитує як педагога та принижує як людину. Тому просила визнати цю інформацію недостовірною і спростувати її. Вважала, що ті коментарі опублікувала відповідачка.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Мотивували тим, що коментарі не дозволяють чітко ідентифікувати особу, якої вони стосуються, немає доказів того, що їх поширила відповідачка, і що ці коментарі сформульовані не у вигляді тверджень про факти відносно позивачки.
3. Із судовими рішеннями позивачка не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що відповідачка у відзиві на позовну заяву не заперечила належність їй того облікового запису, з якого були поширені коментарі. Зазначила також, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги знімки екрана як належні докази у справі, належно не оцінили показання свідків, а суд першої інстанції не розглянув клопотання про огляд телефону та знімків у ньому.
4. Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи можна визнати недостовірною та спростувати інформацію у коментарях в соціальній мережі «Facebооk», які не є твердженнями про факти. Відповідь на це питання негативна. Коментарі, інформацію з яких позивачка вважала недостовірною, є оціночними судженнями. Беручи до уваги заявлені позовні вимоги, це є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні.
(2) Зміст позовної заяви
5. У жовтні 2020 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила:
(1) визнати недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність і ділову репутацію, інформацію (яку відповідачка створила та поширила у соціальній мережі «Facebооk» на сторінці позивачки у письмових коментарях) такого змісту: « Кляузи , доноси, дзвінки – гарна жінка. Нема що вчитися», «Скріншоти зроблені, фото підшиті, кляузи написані, доноси підписані, дзвінки зроблені…» (далі – інформація);
(2) зобов`язати відповідачку спростувати інформацію у спосіб, в який вона її поширила, а саме розмістити в соціальній мережі «Facebооk» протягом 10 календарних днів після набрання рішенням суду законної сили, шляхом викладення його резолютивної частини із зазначенням, що розповсюджена інформація є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки.
6. Мотивувала вимоги так:
– позивачка є вчителем біології Городенківського ліцею № 2 (колишнє найменування – Городенківська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 (далі – школа));
– ІНФОРМАЦІЯ_1 у позаробочий час о 15:24 вона розповсюдила у соціальній мережі «Facebook» допис користувача ОСОБА_4 – притчу про те, ІНФОРМАЦІЯ_8. Публікація завершувалася цитатою з Євангелія від Луки : «Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства». Позивачка прокоментувала публікацію словами: «А як того лицемірства багато». На її коментар агресивно відреагував ОСОБА_7 . Вона стримано відповіла йому, вказавши, що поклони б`є лише перед Богом . На її захист стали колеги зі школи. Вчителька ОСОБА_9 зауважила, що кожен має право на власну думку і негоже ображати людину за її переконання. Техпрацівниця їхньої школи ОСОБА_10 залишила коментар такого змісту: « ОСОБА_11 як учитель і як людина з великої букви вам би повчитися у неї культури і справедливості…»;
– відповідачка, яка є вчителькою молодших класів їхньої школи, із незрозумілих для позивачки причин написала коментар протилежного змісту: « Кляузи , доноси, дзвінки – гарна жінка. Нема що вчитися». Позивачка зробила знімок екрана з коментарем відповідачки, про що повідомила останню у коментарі на допис, на що та написала: «Скріншоти зроблені, фото підшиті, кляузи написані, доноси підписані, дзвінки зроблені – все чікі-чікі»;
– 22 вересня 2022 року відповідачка видалила свої коментарі;
– поширена інформація дискредитує позивачку як педагога, принижує її честь, гідність і ділову репутацію.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
7. 12 грудня 2023 року Городенківський районний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив; стягнув із позивачки на користь відповідачки 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Мотивував так:
– знімки екрана з текстом поширеної особою під ім`ям « ОСОБА_12 » інформації в соціальній мережі «Facebook», зокрема коментарі « Кляузи , доноси, дзвінки – гарна жінка. Нема що вчитися» та « Скріншоти зроблені, фото підшиті, кляузи написані, доноси підписані, дзвінки зроблені – все чікі-чікі», та роздруківки вебсторінок облікового запису в цій соцмережі під ім`ям « ОСОБА_12 », не підтверджують факт поширення зазначених коментарів саме відповідачкою. Адже будь-хто може зареєструватися у «Facebook» під будь-яким іменем і створити сторінку, на яку завантажити будь-які фотографії й інформацію будь-якого змісту. Публікація сама по собі не є доказом причетності до її поширення саме відповідачки. На знімках екрана немає посилання на вебадресу, за якою розміщена інформація, що виключає можливість встановити їхнє походження, джерела, автора, вебсайт;
– розміщена у коментарях інформація, яку позивачка просить визнати недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність і ділову репутацію, не дозволяє чітко ідентифікувати особу, якої вона стосується; у відповідних коментарях немає висловлювань саме відносно позивачки;
– свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили факт поширення позивачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:24 у соціальній мережі «Facebook» допису користувача ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_2». Також підтвердили факт коментування позивачкою цієї публікації та бачили розміщені коментарі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 і ОСОБА_19 (« Кляузи , доноси, дзвінки – гарна жінка. Нема що вчитися», « Скріншоти зроблені, фото підшиті, кляузи написані, доноси підписані, дзвінки зроблені – все чікі-чікі»). Свідки зазначили, що бачили та читали дописи і коментарі, однак, хто писав останні, не бачили;
– у позовній заяві позивачка просила вирішити питання про призначення лінгвістичної експертизи. Однак надалі це клопотання не заявляла та не підтримувала, а подала клопотання про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи;
– в оспорюваній інформації немає тверджень про факти відносно позивачки. За недоведеності особи розповсюджувача такої інформації висновок суду про її характер є передчасним;
– із урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, їхньої реальності, виходячи з обставин справи, необхідно стягнути з позивачки на користь відповідачки 15 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
8. 6 лютого 2024 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу позивачки задовольнив частково: змінив рішення суду першої інстанції, зменшивши суму розподілених витрат відповідачки до 5 000,00 грн; в іншій частині залишив це рішення без змін. Мотивував так:
– правильним є висновок суду першої інстанції про те, що висновок комплексної комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи від 29 березня 2022 року № 1853/1854 не підтверджує факт поширення інформації саме відповідачкою;
– необґрунтованими є доводи позивачки в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не оцінив належно надані позивачкою знімки екрана з телефону позивачки з коментарями до публікації у соціальній мережі «Facebook». Цей суд, навпаки, прийняв вказані докази й оцінив їх відповідно до вимог статті 89 ЦПК України. Тому правильно виснував, що ці докази не підтверджують поширення інформації відповідачкою. Цей факт позивачка мала довести, зокрема просити суд витребувати в Українського центру підтримки номерів і адрес дані про власника вебсайту;
– витрати на професійну правничу допомогу, які стягнув суд першої інстанції, не відповідають критерію необхідності, розумності, є неспівмірними з обсягом виконаної адвокатом роботи у цій справі. Тому заявлений відповідачем розмір цих витрат слід зменшити до 5 000,00 грн;
– суд першої інстанції, розподіляючи судові витрати, неповністю оцінив докази, які надала відповідачка, а саме перелік видів робіт її адвоката. Зокрема, згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 5 жовтня 2023 року на підготовку, прибуття та участь у судових засіданнях адвокат витратила 40 годин, вартість яких становить 40 000,00 грн. Проте адвокат не конкретизувала кількість тих засідань, їхню тривалість, час на прибуття й очікування на них.
Протоколи судових засідань підтверджують участь адвоката відповідачки у 15 судових засіданнях, більшість з яких були недовготривалими, а судові засідання від 7 грудня 2022 року, 26 квітня 2023 року та 14 вересня 2023 року суд відклав за клопотанням адвоката відповідачки. Тому заявлений до оплати час є надмірно завищеним і неконкретизованим.
Щодо зазначеного в акті приймання-передачі часу, затраченого на складання проєктів документів (4 год), то складання клопотань про розгляд справи без участі відповідачки та її адвоката, про відкладення розгляду справи та про ознайомлення з її матеріалами не потребує великих затрат часу.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
9. 28 лютого 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове – про задоволення позову.
10. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та надав позивачці строк для усунення недоліків.
11. 27 травня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду заяву, у якій повідомила про відсутність у неї електронного кабінету.
12. 6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки.
13. 12 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
14.1. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах:
(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2021 року у справі № 201/6995/17 (провадження № 61-7321св19), про необхідність дотримання принципів диспозитивності та змагальності, виконання обов`язку доведення кожною стороною вимог і заперечень, неприпустимості обґрунтування судових рішень припущеннями;
(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 (провадження №61-22727св19), про можливість використання знімків екрана як допустимих доказів;
(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) і від 20 лютого 2019 року у справі № 203/3104/15-ц (провадження № 61-13647св18), про необхідність залучення до участі у справі власника вебсайту;
(4) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 711/9146/16-ц (провадження № 61-20453св18), про те, що роздруківки інтернет-сторінок (вебсторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі; такі роздруківки суд визнає доказом, якщо вони виготовлені, видані та засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу; вебсторінки є електронними документами, які фізично не можна надати суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може оглянути та дослідити такі документи;
(5) Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2023 року у справі № 990/41/23 (провадження № 11-84заі23), про те, що коли одна фізична особа висловила суб`єктивну думку на адресу іншої фізичної особи в принизливій і непристойній формі та якщо поширена інформація про особу негативна й образлива щодо неї, відповідне висловлювання може порушувати немайнове особисте благо у вигляді честі, гідності та ділової репутації;
14.2. Суди попередніх інстанцій врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, про необхідність витребування даних про власника вебсайту в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв і адреси українського сегмента інтернету, хоча цей висновок незастосовний до спірних правовідносин.
14.3. Суди виснували про недоведеність поширення відповідачкою інформації, яку позивачка просить визнати недостовірною. Зауважили, що будь-яка особа без ідентифікації може створити сторінку під яким-небудь іменем, публікувати тексти, коментарі тощо. Проте у відзиві на позовну заяву відповідачка не заперечила, що обліковий запис « ОСОБА_12 » з її фотографією належить саме їй. Але вказала, що невідома особа отримала доступ до її сторінки у соціальній мережі «Facebook» й опублікувала коментарі.
14.4. Суди не взяли до уваги знімки екрана як належні докази у справі та належно не оцінили показання свідків.
14.5. Суд першої інстанції не розглянув клопотання про огляд телефону та знімків у ньому.
14.6. Справа для позивачки має виняткове значення, оскільки стосується реалізації особистих (немайнових) прав, які гарантовані Конституцією України. Відсутність захисту від протиправної поведінки відповідачки, яка мала місце у педагогічному колективі, провокує мобінг відносно позивачки з боку дирекції навчального закладу.
15. 17 жовтня 2024 року позивачка надіслала на адресу Верховного Суду відповідь на відзив відповідачки. Вказала, що касаційну скаргу підтримує у повному обсязі, у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали щодо зловживання процесуальними правами та про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн просить відмовити. Також зазначила, що немає підстав для твердження про підроблення доказів та протиправні дії свідків під час надання показань.
(2) Позиції інших учасників справи
16. 3 жовтня 2024 року адвокат в інтересах відповідачки сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу (вх. № 31546/0/220-24 від 4 жовтня 2024 року), згідно з яким просила відмовити у задоволенні касаційної скарги позивачки. Мотивувала так:
16.1. Припущення позивачка викладає як твердження й обставини, встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції. Допускає викривлення та спотворення свідчень, які надали під час судового розгляду. Висновок експертів за результатами проведення комплексної комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертиз трактує на власний розсуд, а висновки у касаційній скарзі виклала протилежні до тих, які надав експерт.
16.2. У відповідачки немає неприязні до позивачки. Вона повідомила останній під час особистої зустрічі, що нічого не писала.
16.3. Свідки не надали жодних нових показань, окрім переказу інформації від позивачки. Кожен свідок використовував записи, хоча у математичних розрахунках для надання свідчень не було потреби. Не могли пригадати навіть те, що було опубліковано на сторінці у соціальній мережі «Facebook» позивачки за день, тиждень до судового засідання. Жоден із дописів, крім того, який був на роздруківках, які використовували свідки, вони пригадати не змогли. Тому суд має постановити окрему ухвалу щодо зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків і присяги у зв`язку з виявленням під час розгляду справи підробки доказів та надіслати цю ухвалу прокурору чи органу досудового розслідування відповідно до частини другої статті 262 ЦПК України із зазначенням строку для надання відповіді та її виконання.
16.4. Позивачка, перебуваючи на робочому місці, взагалі не спілкується з колегами по роботі, крім ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Вона не відповідає на привітання з боку колег, робить вигляд що їх не бачить і не чує. Будучи секретарем профспілки (яка складається із трьох членів та голови), часто затримує підписання необхідних документів, ігноруючи весь колектив.
16.5. У справі провели комп`ютерно-технічну та телекомунікаційну експертизу. У висновку експерти встановили, що публікація є у профілі позивачки; коментарів із профілю відповідачки не виявили; коментарі позивачки є відповідями на коментарі користувача, відмінного від профілю відповідачки. Сторінка позивачки відсутня у веб-архіві. Встановити, з якого пристрою відбулися вхід і написання коментарів, не було можливо.
16.6. Позивачка не довела порушення її прав саме відповідачкою, поширення останньою відповідної інформації, а також те, що остання стосується саме позивачки.
16.7. Вона зазначає інформацію стосовно декількох користувачів соціальної мережі «Facebook» із id= НОМЕР_2 та id= НОМЕР_3 , серед яких не можна визначити, яка саме сторінка мала б належати відповідачці.
16.8. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 3 000,00 грн за написання та надсилання відзиву на касаційну скаргу. Відповідачка їх вже сплатила на користь її адвоката за три години такої допомоги за погодинної ставки 1000 грн/1 год роботи адвоката.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 6 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивачки на підставах, передбачених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Тому звертає увагу, що у позивачки немає доводів стосовно перегляду оскаржених судових рішень в частині стягнутих витрат на професійну правничу допомогу.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи можна визнати недостовірною та спростувати інформацію у коментарях в соціальній мережі «Facebооk», які не є твердженнями про факти?
20. Позивачка просила визнати недостовірною інформацію, яку, за її словами, у соціальній мережі «Facebook» як коментар до допису позивачки поширила відповідачка, та зобов`язати останню спростувати цю інформацію. Вважала, що вказаний коментар дискредитує позивачку як педагога, ставить під сумнів її порядність, принижує честь, гідність і ділову репутацію. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Аргументували тим, що висловлені судження, які не є твердженнями про факти, не дозволяють встановити ні особу, якої вони стосуються, ні те, що відповідну інформацію поширила відповідачка.
21. Позивачка у касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що відповідачка не заперечила належність їй того облікового запису, з якого були поширені коментарі, а також, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги знімки екрана як належні докази у справі, належно не оцінили показання свідків, а суд першої інстанції не розглянув клопотання про огляд телефону та знімків у ньому. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із аргументами позивачки погоджується лише частково.
22. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3 Конституції України).
23. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).
24. Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
25. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (стаття 200 ЦК України).
26. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частини перша та сьома статті 277 ЦК України).
27. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є така інформація твердженням про факти, чи оціночним судженням (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2023 року у справі № 127/9786/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 486/2152/21).
28. Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їхнього суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 205/1262/24).
29. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша й абзац перший частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
30. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (абзац другий частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
31. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частини перша – третя статті 23 ЦК України).
32. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
33. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
34. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
34.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:24 у соціальній мережі «Facebook» позивачка розповсюдила допис ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_2» Позивачка прокоментувала публікацію такими словами: «А як того лицемірства багато».
34.2. Цей допис на сторінці позивачки, за її словами, прокоментувала відповідачка: « Кляузи , доноси, дзвінки – гарна жінка. Нема що вчитися». Позивачка відповіла, що зробила знімок екрана, який має намір використати як доказ у суді. У відповідь отримала коментар, яка вона вважає, відповідачки: «Скріншоти зроблені, фото підшиті, кляузи написані, доноси підписані, дзвінки зроблені – все чікі-чікі».
34.3. Згідно з висновком комплексної комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи від 29 березня 2022 року № 1853/1854:
– у соціальній мережі «Facebook» є публікація з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яку позивачка розмістила ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:24 (профіль за URL-адресою ІНФОРМАЦІЯ_6);
– до цієї публікації на момент дослідження було 18 коментарів і 2 поширення; коментарів користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_19 (профіль за URL-адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 не виявлено;
– коментарі позивачки є відповідями до коментарів користувача соціальної мережі «Facebook», зазначеного як ОСОБА_12 , (профіль за URL -адресою ІНФОРМАЦІЯ_4
– коментарі ОСОБА_19 (URL-адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 ) були розміщені ІНФОРМАЦІЯ_7, а видалені ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджує збережена історія редагувань;
– сторінка позивачки у соціальній мережі «Facebook» і публікація « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відсутні у веб-архіві «Wayback Machine»;
– встановити, з якого пристрою відбулися вхід і написання коментарів « Кляузи , доноси, дзвінки – гарна жінка. Нема що вчитися» та « Скріншоти зроблені, фото підшиті, кляузи написані, доноси підписані, дзвінки зроблені – все чікі-чікі», було неможливо через відсутність відповідної інформації на відповідних вебсторінках соціальної мережі «Facebook».
34.4. За клопотанням позивачки в судовому засідання були допитані свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Вони підтвердили факт поширення позивачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:24 у соціальній мережі «Facebook» публікації ОСОБА_4 «ІНФОРМАЦІЯ_8», а також те, що під дописом позивачки були розміщені спірні коментарі, які надалі були видалені.
35. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали за неможливе визнати оскаржену інформацію недостовірною, бо позивачка не довела порушення її прав саме відповідачкою, а також тому, що в оспореній інформації немає тверджень про факти відносно позивачки.
36. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила таке: «Я не являюсь активним користувачем мережі інтернет. Використовую даний зв`язок здебільшого для спілкування з рідними та близькими, що знаходяться далеко від мене. Логін та пароль від мого облікового запису не є таємницею, часто реєструюсь на освітніх та інших ресурсах, вказуючи ці дані. Також неодноразово використовувала чужі комп`ютери і вводила дані облікового запису. Давала в користування власні гаджети, на яких вказані дані облікового запису. Тому, щоб використати мою сторінку, навіть не потрібно її “зламувати”». Тобто відповідачка у відзиві на позовну заяву не заперечила те, що саме їй у соціальній мережі «Facebook» належить обліковий запис, з якого були розміщені коментарі, які оспорює позивачка. Але поставила під сумнів їхнє авторство, стверджуючи, що не тримає дані цього запису у таємниці, не захищає їх, передаючи власні пристрої третім особам, і вводила ці дані на чужих пристроях, власники чи інші користувачі яких могли тими даними скористатися.
37. Колегія суддів зауважує, що суб`єкт права на обліковий запис повинен дбати про збереження його даних для входу у цей запис і не може наполягати на тому, що лише визнаного ним недбалого поводження з власними даними достатньо для того, щоб не відповідати за позовом. Крім того, наведену підставу для заперечення проти позову, тобто те, що обліковим записом відповідачки заволоділи треті особи, вона не доводила жодними доказами. Тому суди попередніх інстанцій не могли відмовити у позові через те, що позивачка не довела поширення інформації саме відповідачкою. Остання, визнавши належність їй облікового запису, з якого відбулося поширення інформації, не виконала належним чином обов`язок, визначений у частині третій статті 12 і частині першій статті 81 ЦПК України.
38. Позивачка вказувала на те, що поширені коментарі недостовірні, ображають її честь, гідність, завдають шкоду діловій репутації педагога. Однак, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, поширена інформація, яку оспорила позивачка, викладена не у вигляді тверджень про факти. Відповідні коментарі є критичними висловлюваннями, що мають характер оціночних суджень, оскільки їхню істинність неможливо перевірити. Відповідальність за такі судження може наставати тільки у вигляді обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду і лише тоді, якщо вони висловлені у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію (речення друге абзацу другого частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
39. Позивачка просила визнати недостовірною та спростувати інформацію, а не відшкодувати їй моральну шкоду. Поширена у коментарях під дописом позивачки інформація викладена у формі оціночних суджень, які не підлягають перевірці на достовірність, а тому їх не можна спростувати. Це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Для такого висновку немає потреби в огляді телефону та знімків. Тому необґрунтованим є аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про огляд телефону та знімків у ньому.
40. Посилання позивачки у касаційній скарзі на неврахування знімків екрана та неналежну оцінку показань свідків колегія суддів відхиляє, оскільки апеляційний суд у постанові вказав, що свідки підтвердили як поширення позивачкою публікації ОСОБА_4 , так і те, що під дописом позивачки були розміщені спірні коментарі.
41. Стосовно клопотання відповідачки про постановлення окремої ухвали через зловживання позивачкою процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків у зв`язку з виявленням під час розгляду справи підробки доказів колегія суддів звертає увагу на те, що окрему ухвалу суд не постановляє на підставі клопотань, а лише у разі самостійного встановлення ним наявності підстав, передбачених, зокрема, у частині другій статті 262 ЦПК України. У цій справі Верховний Суд наявність таких підстав не встановив.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
42. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
43. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).
44. Оскільки касаційна скарга є частково обґрунтованою, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.
(3.2) Щодо судових витрат
45. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
46. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
47. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги та відмову у задоволенні всіх позовних вимог судові витрати, які відповідачка понесла у зв`язку з касаційним провадженням у справі, слід покласти на позивачку.
48. У відзиві на касаційну скаргу адвокат в інтересах відповідачки просила розподілити судові витрати. Додала до відзиву квитанцію про оплату відповідачкою 3 000,00 грн із посиланням на договір № 190221 про надання правової допомоги від 19 лютого 2021 року, копія якого є у матеріалах справи (т. 2, а. с. 127-129). Ціна визначена за три години роботи адвоката над написанням і надсиланням відзиву на касаційну скаргу.
49. За умовами цього договору його предметом було надання адвокатом послуг в інтересах відповідачки у Городенківському районному суді Івано-Франківської області (в разі потреби – апеляційної та касаційної інстанціях) у справі № 342/1208/20 (пункт 1.1 договору). Вартість години роботи адвоката визначена у сумі однієї тисячі гривень (пункт 4.3 договору). Договір не допускає попередню оплату за послуги адвоката (пункт 4.1 договору).
50. Позивачка у відповіді на відзив відповідачки просила відмовити у задоволенні клопотання про стягнення 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Про неспівмірність таких витрат наданим послугам не стверджувала.
51. Договір про надання правничої допомоги, оплата відповідачкою наданих адвокатом у суді касаційної інстанції послуг за вартістю, визначеною відповідно до встановленої у цьому договорі погодинної ставки згідно з переліком видів правничої допомоги, які наведені у відзиві на касаційну скаргу, відсутність аргументованих заперечень позивачки проти стягнення цих витрат підтверджують обґрунтованість вимоги відповідачки про необхідність їхнього розподілу. Тому, оскільки Верховний Суд погодився з правильністю висновку про відмову в задоволенні позову, 3 000,00 грн витрат відповідачки на професійну правничу допомогу її адвоката під час провадження у суді касаційної інстанції слід покласти на позивачку.
52. Те, що договір № 190221 про надання правової допомоги передбачає, що вартість наданих адвокатом послуг встановлюється на підставі акта-приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.1 договору), на висновок про задоволення клопотання відповідачки не впливає. З наданих суду доказів достеменно відомо, за які саме послуги та якої вартості відповідачка внесла оплату адвокату, а також те, за якою ставкою та як адвокат таку вартість розрахувала.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
п о с т а н о в и в:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) 3 000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. КратСуддіД. А. Гудима І. О. ДундарЄ. В. КраснощоковП. І. Пархоменко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.