Відповідно до законодавства України про службу в органах місцевого самоврядування процедура поновлення такого працівника за рішенням суду, що здійснюється сільським головою одноособово, є відмінною від процедури призначення особи на виборну посаду сільської ради, що може мати місце виключно на підставі рішення цієї ради.
Обставини справи: сільський голова ОСОБА_1, будучи службовою особою,
достовірно знаючи про наявність постанови районного суду щодо поновлення
ОСОБА_2 на посаді секретаря сільської ради, секретаря виконавчого комітету сільської ради, а також про необхідність виконання вказаного рішення суду, яке
набрало законної сили, умисно його не виконав, ставлячи це питання на сесію ради замість винесення відповідного розпорядження, тобто проігнорував і не виконав рішення суду, яке набрало законної сили, та не поновив ОСОБА_2 на вказаній вище посаді.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 382 КК. За ухвалою апеляційного суду вирок суду
першої інстанції змінено в частині призначення покарання.
У касаційній скарзі захисник указує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, оскільки до повноважень ОСОБА_1 як голови сільської ради не належало особисте виконання постанови районного суду, а вказане рішення стосувалося конкретного зобов’язального суб’єкта – сільської ради. Крім того, зазначає, що до відома ОСОБА_1 не було доведено про обов’язок особистого виконання рішення суду, а виконавчі документи про штрафні стягнення були спрямовані на сільську раду.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: вказані доводи захисника в касаційній скарзі колегія суддів вважає безпідставними.
Так, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, не визнав, оскільки вважав, що в його діях відсутній склад злочину, відповідно до Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття секретаря сільської ради здійснюється шляхом обрання відповідною радою, а рішення районного суду мало бути виконано не ним, а сільською радою. При цьому він повідомив, що за внутрішнім переконанням не бажав поновлювати ОСОБА_2 на посаді.
Незважаючи на таку позицію засудженого, суд першої інстанції обґрунтовано
послався на функціональні обов’язки сільського голови, відповідно до яких він
підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює інші повноваження
місцевого самоврядування, визначені законом, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих
органів, видає розпорядження у межах своїх повноважень, а також несе
персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Крім того, як правильно встановлено судом, у момент набрання законної сили
рішенням суду про скасування рішення сільської ради про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_2 одночасно припинило своє існування розпорядження сільського голови ОСОБА_1 про звільнення ОСОБА_2 з посади, і ОСОБА_1, будучи обізнаним про втрату законної сили рішенням сільської ради, фактично повинен був видати відповідне розпорядження про скасування свого наказу про звільнення ОСОБА_2 з посади секретаря сільської ради та своїм розпорядженням поновити останню на цій посаді, а невиконання вказаного обов’язку головою сільської ради підтверджує факт невиконання сільською радою в особі голови ОСОБА_1 постанови суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді секретаря такої ради.
При цьому, будучи уповноваженим на організацію роботи сільської ради,
додержання виконання актів органів влади, керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, ОСОБА_1 не довів до відома членів сільської ради, що процедура виконання судового рішення не передбачає розгляду кандидатури
незаконного звільненого працівника на виборну посаду за аналогічних підстав, які застосовуються під час його прийняття на роботу, а свідчить про одностайне
виконання судового рішення, що не вимагає прояву волевиявлення членів сільської ради або наявності бажання безпосередньо у голови ради щодо поновлення на посаді ОСОБА_2.
Такий висновок обґрунтовано спростовує позицію сторони захисту щодо
використання ОСОБА_1 усіх заходів для виконання рішення суду шляхом винесення на сесію сільської ради питання про поновлення ОСОБА_2 на посаді, а також твердження засудженого стосовно виключної компетенції сільської ради приймати рішення про обрання та звільнення секретаря сільської ради.
Таким чином, установивши сукупність обставин, що належать до предмета
доказування у кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов
умотивованого висновку, з яким погоджується і касаційний суд, про вчинення
ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення і відповідно
до встановлених фактичних обставин обґрунтовано кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 382 КК.
При цьому доводи засудженого та його захисника щодо відсутності складу
інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК, аналогічні доводам,
викладеним у касаційній скарзі сторони захисту, були предметом перевірки суду
апеляційної інстанції, який дійшов вмотивованого висновку про те, що для
виконання судового рішення жодних інших рішень будь-яких органів не потрібно, а тому внесення на розгляд сесії сільської ради питання про виконання рішення суду не ґрунтується на законі і є способом уникнення від відповідальності за невиконання рішення суду. Крім того, ОСОБА_1 як службова особа – сільський
голова є безпосереднім представником сільської ради, у тому числі повинен
здійснювати представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні як керівник та посадова особа в межах наданих йому повноважень, а тому саме він
своїм розпорядженням повинен був як головна службова особа сільської ради
забезпечити виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді
секретаря цієї ради.
Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що за встановлених
судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального
провадження дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 382 КК кваліфіковано правильно. Підстав
вважати, що у кримінальному провадженні було неправильно застосовано закон
України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_1 за зазначеною нормою КК, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, колегія
суддів не вбачає.
Детальніше з текстом постанови ВС від 13.07.2021 у справі No 664/2551/18 (провадження No 51-678км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98368391