Професійні середовища — юристи, судді, адвокати, комплаєнс-офіцери, антикорупційні експерти — живуть не емоціями, а джерелами, верифікацією, контекстом і відповідальністю за слово. Саме тому для них особливо токсичним є новий жанр інформаційного спаму: псевдоновини та псевдоаналітики, згенеровані ШІ, на кшталт Grok, яку публікують як готовий «контент» без авторства, фактчекінгу, посилань на первинні документи й без чіткої редакційної позиції.
На вигляд такі тексти «схожі на новини»: є заголовок, є абзаци, інколи навіть «висновки» і «поради». Але по суті це контент-муляж — оболонка, що імітує журналістику або аналітику, не виконуючи їх базових функцій: перевірити, відокремити факти від оцінок, назвати джерела, дати можливість стороні відповісти й не вводити читача в оману.
Авдокат Лариса Криворучко та її так званий антикорупційний фонд, який покликаний обслуговувати виключно її власні інтереси, займаються інформаційним спамом за допомогою технології штучного інтелекту – GROK.
ШІ-генерація — не злочин. Злочин — підміна стандартів
Штучний інтелект може бути корисним: як чернетка, як інструмент структурування, як помічник для швидкого зведення публічних фактів. Проблема починається там, де текст видають за журналістський/експертний матеріал, але він створений за принципом «натисни кнопку — отримай статтю», без відповідальності за точність.
Кодекс етики українського журналіста прямо наголошує на стандарті роботи та морально-етичних орієнтирах, яких має дотримуватись журналіст у своїй діяльності. Навіть без буквального цитування очевидно: коли матеріал не містить перевірюваних посилань, змішує факти з оцінками, не має прозорого авторства — це не журналістика, а її симуляція.
Grok може «впевнено помилятися» — і він як раз це робить
Ключове: Grok — не інструмент юридичної верифікації. Дослідження DFRLab показувало проблеми з фактчекінгом Grok у контексті конфлікту та масиву запитів користувачів: суперечливі та неточні відповіді, вразливість до інформаційного шуму й дезінформації.
AFP/France24 також повідомляло про «flaws»/недоліки в роботі Grok під час спроб фактчекінгу в умовах кризи.
Для правничої спільноти це означає просте: якщо текст “пояснює закон” або “викриває корупцію” без джерел, але з упевненим тоном — він небезпечніший за відвертий спам. Бо фейк легко впізнати, а «акуратна, ділова ШІ-стаття» здатна обманути навіть уважного читача.
Найгірше в цій історії — не просто погана якість. Масштабування. Розслідувальні та аналітичні матеріали про дезінформаційні кампанії показують, як доступні AI-інструменти використовують для масового продукування «контенту», який засмічує поле, розганяє емоції, сіє недовіру й створює псевдореальність. WIRED писав про проросійську кампанію, що використовує споживчі AI-інструменти для «content explosion» — вибухового нарощування обсягів маніпулятивних повідомлень.
Правнича спільнота тут — одна з головних мішеней, бо вона впливає на інституції: суди, процедури, добір кадрів, дисципліну, міжнародні оцінки реформ.
Як «сміттєвий» ШІ-матеріал впізнати за 60 секунд
Ось типовий чеклист, який може застосувати будь-яка редакція або читач-професіонал:
• Немає автора (або автор формальний, без біо і контактів).
• Немає першоджерел: документів, реєстрів, рішень, номерів справ, офіційних листів.
• Немає балансу: текст «виносить вирок», але не містить позиції згаданої сторони або хоча б фіксації запиту/відмови.
• Мова надто гладка і універсальна: багато загальних фраз, мінімум перевірюваних деталей, зате багато «важливо зазначити», «експерти вважають», «суспільство обурене».
• Термінологія “плаває”: у праві це видно миттєво — плутаються статуси, органи, процедури, строки.
Це не дрібниці стилю. Це питання юридичних ризиків, дифамація та помилкових тверджень, репутаційних ризиків і — головне — ризику, що професійна аудиторія почне ухвалювати рішення на основі шуму. Бо спам витісняє нормальний аналіз, оскільки час читачів крадуть тексти без цінності та розмиває межу між фактом і оцінкою; підриває довіру до медіа як інституту, коли читач ловить ШІ-галюцинації, він перестає довіряти всім, дискредитує реальні викриття, які потребують місяців роботи і доказів, створює ілюзію експертності, де замість джерел — «стиль».
А якщо такі тексти робить або поширює структура, що позиціонує себе як «антикорупційна» чи «експертна», то це подвійно шкідливо: формується ринок симулякрів, де репутація будується на масовості, а не на доказах.
Мінімальний стандарт для будь-якого матеріалу на правничу тематику:
- Жорстке правило про першоджерела: документ/рішення/реєстр — або не публікуємо «фактичні» твердження.
- Дисклеймер про використання ШІm якщо використовувався.
- Внутрішня верифікація ключових тверджень – імена, посади, статті, номери справ, дати.
- Процедура виправлень — помилка має бути виправлена публічно.
Це не «цензура», а санітарія інформаційного простору.
Замість висновку
Штучний інтелект на кшталт Grok — це інструмент. Але коли ним штампують тексти без стандартів журналістики й аналітики, виходить інформаційне сміття, яке лише прикидається корисним. Для правничої спільноти це особливо небезпечно, бо вона працює з категоріями істини, доказів і відповідальності. А там, де доказ підміняють «переконливим тоном нейромережі», починається деградація публічної дискусії.
І якщо ми не назвемо це своїми іменами — «контент-вибух» і спамова псевдоекспертність дуже швидко з’їдять те, що в праві є найціннішим: довіру до процедури.
Варто зауважити, що це не перший випадок неетичності адвоката Лариси Криворучка, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України зазначена особа постійно порушує як Правила адвокатської етики так і створює навколо себе ореол експертності, якої насправі не існує.
Профіль адвоката Лариси Криворучко у Єдиного реєстрі адвокатів України – https://erau.unba.org.ua/profile/24633
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.