Про спадкові права дитини: ефективні способи захисту в умовах воєнного стану розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права Лариса Гретченко під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками спадкові права дитини в умовах воєнного стану, а саме:
1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину.
2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку.
3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах.
4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини.
5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині.
6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом.
7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина.
8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом.
9. Причини й наслідки пропуску строку для прийняття спадщини.
10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини.
У рамках характеристики спадкових прав дитини акцентовано на наступному:
1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину
Сучасне спадкове право має забезпечити максимально ефективний захист прав дитини незалежно від її віку, сімейного статусу чи обставин народження. Законодавство передбачає низку спеціальних гарантій, однак на практиці виникають складні ситуації, пов’язані з оформленням спадкових прав, діяльністю органів опіки та піклування, судовими спорами між законними представниками і дітьми, а також із необхідністю захисту прав дітей, народжених після смерті спадкодавця.
До законодавчих привілеїв дітей-спадкоємців відносять:
→права осіб, зачатих за життя спадкодавця та народжених після його смерті;
→рівність прав дітей, народжених у шлюбі та поза ним;
→права пасинків, падчерок та інших утриманців;
→особливості спадкових прав малолітніх, неповнолітніх і повнолітніх дітей;
→права усиновлених дітей;
→особливості спадкування дітьми, яким надано повну цивільну дієздатність;
→окремий правовий режим для дітей із прийомних сімей.
Серед практичних викликів лектор виділяє:
→автоматичне прийняття спадщини малолітніми та неповнолітніми дітьми;
→оформлення спадкових прав законними представниками;
→необхідність отримання дозволів органу опіки та піклування;
→можливість виникнення конфлікту між волею неповнолітнього та його батьків →щодо прийняття або відмови від спадщини;
→захист прав дитини у випадку судових спорів щодо спадкового майна.
Судова практика:
Постанова КЦС ВС від 11.10.2023 у справі № 204/1035/18: Верховний Суд зазначив, що спадщина не може бути оформлена на особу, яка фактично не існує («спадкоємець-фантом»). За відсутності підтвердження існування такої фізичної особи свідоцтво про право на спадщину є незаконним, а цивільне провадження щодо неіснуючої особи не підлягає розгляду.
2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку
За законом діти належать до спадкоємців першої черги. До них віднесено також дітей, зачатих за життя спадкодавця і народжених після його смерті. Разом із ними спадкують той із подружжя, який пережив спадкодавця, та його батьки. Статті 1258–1265 ЦК України також визначають правила спадкування утриманцями та особами четвертої і п’ятої черг.
Особливості оформлення спадкових прав дітей полягають у тому, що:
→право на спадкування виникає в день відкриття спадщини;
→малолітні, неповнолітні, недієздатні особи та особи з обмеженою цивільною →дієздатністю вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично;
→особа, яка досягла 14 років, має право самостійно подати заяву про прийняття спадщини без згоди батьків;
→заяву від імені малолітньої дитини подають її батьки або опікун.
Право на обов’язкову частку гарантується малолітнім, неповнолітнім та іншим особам, визначеним законом. Навіть за наявності заповіту вони мають право отримати визначену законом частину спадщини.
Разом із тим суд може зменшити розмір обов’язкової частки, враховуючи:
→характер взаємин між спадкодавцем і спадкоємцем;
→тривалу відсутність спілкування;
→неприязні стосунки;
→аморальну поведінку спадкоємця;
→інші істотні обставини. Зменшення здійснюється пропорційно.
Після прийняття спадщини право на обов’язкову частку стає майновим правом і може входити до складу спадщини навіть тоді, коли спадкоємець не встиг оформити свідоцтво про право на спадщину.
Водночас право на обов’язкову частку не переходить до інших осіб у порядку спадкової трансмісії, спадкування за правом представлення чи адресної відмови від спадщини.
Судова практика:
Постанова ВС від 18.01.2023, справа № 757/40264/15-ц — визначено критерії, за яких суд може зменшити розмір обов’язкової частки у спадщині.
Постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 22.04.2024, справа № 346/2744/21 — право на обов’язкову частку після прийняття спадщини є майновим правом, що може успадковуватися навіть без оформлення свідоцтва про право на спадщину.
Постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 20.10.2025, справа № 686/936/22 — право на обов’язкову частку не переходить за правом представлення, у порядку спадкової трансмісії чи іншими способами похідного спадкування.
Постанова ВС від 28.09.2022, справа № 742/2354/20 — для встановлення факту прийняття спадщини неповнолітньою особою необхідно встановити, що вона є дитиною спадкодавця, була неповнолітньою на момент відкриття спадщини та не подавала заяву про відмову від її прийняття.
Постанова ВС від 29.08.2018, справа № 183/4406/16 — автоматичне прийняття спадщини є додатковою гарантією захисту спадкових прав дітей, однак для оформлення прав на окремі види майна доцільним є подання заяви нотаріусу.
3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах
До спадкоємців першої черги належать не лише діти, які вже народилися, а й ті, які були зачаті за життя спадкодавця та народилися після його смерті. Таким чином закон захищає майнові права дитини ще до її народження.
Лектор окремо звертає увагу на нестандартні ситуації, які виникають у практиці:
→чи є спадкоємцем мертвонароджена дитина;
→чи впливає мертвонародження на дійсність заповіту;
→чи має спадкову правоздатність дитина, яка померла в перший тиждень життя.
Зазначено, що підхід, вироблений у спадковому праві щодо прав дитини, зачатої за життя спадкодавця, може застосовуватися і до суміжних правовідносин.
Судова практика:
Постанова КАС ВС від 10.05.2024 у справі № 440/6725/23: Верховний Суд дійшов висновку, що дитина, яка народилася після загибелі військовослужбовця, має право на отримання одноразової грошової допомоги. Відмова лише з тієї підстави, що дитина народилася після смерті батька, суперечить принципу рівності прав дітей, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Конвенції про права дитини. Аналогічний підхід щодо прав зачатої, але ще не народженої дитини застосовується і в спадкових правовідносинах.
4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини
До складу спадщини можуть входити не лише речі чи майнові права, а й окремі майнові обов’язки спадкодавця. При цьому питання переходу заборгованості зі сплати аліментів є одним із найскладніших у спадкових правовідносинах за участю дітей.
Особливу увагу звернуто на необхідність правильного визначення характеру аліментної заборгованості. Якщо така заборгованість була визначена та існувала на момент смерті боржника, вона розглядається як майнове зобов’язання, що враховується при оформленні спадщини та впливає на обсяг спадкового майна.
При оформленні спадкових прав дитини необхідно враховувати існування боргів спадкодавця, оскільки це може впливати на доцільність прийняття спадщини, необхідність отримання дозволу органу опіки та піклування на окремі дії щодо спадкового майна, а також на подальший захист майнових прав дитини.
5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині
Право на обов’язкову частку не є абсолютним. Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України суд може зменшити її розмір, якщо цього вимагають обставини конкретної справи.
При вирішенні такого спору суд оцінює:
→характер взаємин між спадкодавцем та спадкоємцем;
→тривалість їхнього спілкування;
→наявність або відсутність сімейних відносин;
→неприязні взаємини;
→аморальну поведінку спадкоємця;
→інші обставини, що мають істотне значення.
Зменшення здійснюється шляхом пропорційного зменшення належної спадкоємцю обов’язкової частки.
Право на обов’язкову частку після прийняття спадщини стає самостійним майновим правом. Тому смерть спадкоємця до оформлення свідоцтва про право на спадщину сама по собі не припиняє це право.
Окремо підкреслено, що право на обов’язкову частку є особистим правом конкретного спадкоємця і не може переходити до інших осіб у порядку:
→спадкової трансмісії;
→спадкування за правом представлення;
→адресної відмови від прийняття спадщини;
→інших конструкцій похідного спадкування.
Судова практика:
Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 757/40264/15-ц: Верховний Суд зазначив, що суд може зменшити розмір обов’язкової частки, враховуючи характер взаємин між спадкодавцем і спадкоємцем та інші істотні обставини, зокрема тривалу відсутність спілкування, неприязні стосунки або аморальну поведінку спадкоємця.
Постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21: Суд дійшов висновку, що право на обов’язкову частку після прийняття спадщини є майновим правом, яке входить до складу спадщини навіть за відсутності оформленого свідоцтва про право на спадщину.
Постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 20.10.2025 у справі № 686/936/22: Верховний Суд підтвердив, що право на обов’язкову частку не переходить у порядку спадкової трансмісії, за правом представлення чи іншими способами похідного спадкування.
6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом
Спадкування за правом представлення
За статтею 1266 ЦК України внуки та правнуки спадкодавця спадкують ту частку, яка належала б їхнім батькам, якби вони були живими на момент відкриття спадщини. Аналогічне правило застосовується до племінників спадкодавця. Якщо спадкування за правом представлення здійснюють кілька осіб, відповідна частка ділиться між ними порівну.
Спадкування за правом представлення не є окремим видом спадкування. Воно є різновидом спадкування за законом, який виникає лише за умови смерті спадкоємця до відкриття спадщини.
Судова практика:
Постанова КЦС ВС від 01.07.2024, справа № 461/7330/15-ц. Верховний Суд наголосив, що спадкування за правом представлення є особливим порядком спадкування за законом, а не самостійною підставою набуття спадщини.
Спадкова трансмісія
Відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому спадщини переходить до його спадкоємців. Виняток становить право на обов’язкову частку, яке не переходить у порядку спадкової трансмісії.
Спадкову трансмісію як перехід саме права на прийняття спадщини, а не самого спадкового майна. До спадкоємця переходить можливість прийняти спадщину або відмовитися від неї. При цьому фактично відкриваються дві спадщини:
→після смерті первісного спадкодавця;
→після смерті спадкоємця-трансмітента.
Судова практика:
Постанова КЦС ВС від 28.02.2024, справа № 495/6360/19. Верховний Суд детально визначив юридичну природу спадкової трансмісії та перелік умов її застосування, зазначивши, що її об’єктом є саме право на прийняття спадщини, а не спадкове майно.
Вплив усиновлення на спадкування за законом
Усиновлення одночасно має правоприпиняючий і правостворюючий ефект.
Правоприпиняючий ефект полягає в тому, що:
→припиняються особисті та майнові права між усиновленим і його батьками за походженням;
→усиновлений та його нащадки більше не спадкують після батьків за походженням;
→батьки за походженням не спадкують після усиновленого.
Правостворюючий ефект полягає у виникненні взаємних особистих і майнових прав між усиновленим, усиновлювачем та його родичами, які прирівнюються до родичів за походженням.
Якщо рішенням суду збережено правовий зв’язок із родичами за походженням, усиновлений:
→може спадкувати після діда чи баби за правом представлення;
→після брата або сестри — як спадкоємець другої черги.
Судова практика:
Постанова КЦС ВС від 01.12.2021 у справі № 544/1615/19: Верховний Суд роз’яснив правоприпиняючий і правостворюючий ефекти усиновлення та їхній вплив на спадкування за законом, а також особливості спадкування у випадках, коли рішенням суду збережено правовий зв’язок усиновленої особи з родичами за походженням.
7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємців якого є дитина
Малолітні та неповнолітні діти користуються особливими гарантіями під час оформлення спадкових прав. Однією з таких гарантій є обов’язковий контроль органу опіки та піклування за вчиненням дій, які можуть вплинути на майнові права дитини.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника та органу опіки і піклування.
Батьки (усиновлювачі) або опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, що належить малолітній чи недієздатній дитині, виключно з дозволу органу опіки та піклування.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною і може бути відкликана лише протягом строку, встановленого для її прийняття. Також закон передбачає право відмовитися від спадщини на користь іншої особи у визначених законом випадках.
На практиці нерідко виникають спадкові суперечки між батьками та неповнолітньою дитиною. Зокрема, дитина може не бажати приймати спадщину, тоді як її батьки наполягають на її прийнятті. Саме тому законодавець передбачив додатковий контроль органів опіки та піклування, покликаний забезпечити захист інтересів дитини.
Надання дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини регулюється:
→пунктом 4 статті 1268 ЦК України;
→частиною другою статті 177 СК України;
→статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства»;
→пунктом 67 постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини».
Щодо укладення угоди про розподіл спадкового майна за участю дитини зазначається, що така процедура також здійснюється під контролем органу опіки та піклування.
Правовою основою є:
→стаття 19 СК України;
→стаття 1273 ЦК України;
→стаття 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
→стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства»;
→стаття 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
→постанова Кабінету Міністрів України № 866.
Частки спадкоємців за законом є рівними. Разом із тим спадкоємці можуть змінити розмір часток:
→за усною домовленістю — якщо йдеться про рухоме майно;
→за письмовою нотаріально посвідченою угодою — якщо спадщина включає нерухоме майно або транспортні засоби.
При поділі спадкового майна необхідно враховувати рівність часток спадкоємців, якщо інше не визначено заповітом, а у разі спору щодо виділу окремих речей суд повинен оцінювати фактичне користування майном, його призначення та інші істотні обставини.
Судова практика:
Пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 роз’яснює, що перелік осіб, на користь яких може бути здійснена відмова від спадщини, є вичерпним, а відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною лише з підстав, передбачених ЦК України.
Пункт 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 визначає, що при розподілі спадкового майна необхідно виходити з рівності часток спадкоємців, якщо інше не визначено заповітом, а під час вирішення спорів щодо виділу майна враховуються використання майна, тривалість користування ним, його призначення та інші істотні обставини.
8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом
Під час прийняття спадщини необхідно враховувати не лише склад спадкового майна, а й можливі борги, які його обтяжують.
Особливого значення це набуває у випадках, коли спадкоємцем є дитина, адже законодавство встановлює підвищений рівень захисту її майнових інтересів.
Саме тому:
→малолітні, неповнолітні та недієздатні особи вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично;
→питання відмови від спадщини, яка може бути економічно невигідною через значні борги, вирішується лише із дотриманням спеціальної процедури та за →участю органу опіки і піклування;
контроль органу опіки покликаний запобігти порушенню майнових прав дитини.
Лектор окремо наголошує, що на практиці саме наявність боргових зобов’язань часто стає причиною спорів між батьками та неповнолітньою дитиною щодо доцільності прийняття або відмови від спадщини.
9. Причини й наслідки пропуску строку для прийняття спадщини
У разі пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини закон передбачає два способи захисту прав спадкоємця:
→подання заяви про прийняття спадщини за письмовою згодою всіх спадкоємців, які вже прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України);
→звернення до суду із вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, якщо строк пропущено з поважних причин (частина третя статті 1272 ЦК України).
При цьому Цивільний кодекс України не передбачає можливості зупинення перебігу строку для прийняття спадщини. Також зазначено, що положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, суперечили статтям 1270 та 1272 ЦК України, тому не підлягають застосуванню.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються лише ті обставини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо подання заяви про прийняття спадщини. Такі правила застосовуються лише за наявності двох умов:
1) у спадкоємця існували реальні перешкоди для подання заяви;
2) суд визнав ці причини поважними.
Як приклади поважних причин наводять:
→тривалу хворобу спадкоємця;
→складні умови праці, пов’язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними;
→проходження строкової військової служби;
→відбування покарання, що унеможливлювало прийняття спадщини;
→необізнаність спадкоємця про існування заповіту.
Водночас суд не визнає поважними такими причинами:
→юридичну необізнаність щодо строків і порядку прийняття спадщини;
→необізнаність про наявність спадкового майна;
→тимчасову непрацездатність;
→необхідність встановлення судом юридичного факту;
→невизначеність між спадкоємцями щодо того, хто прийматиме спадщину;
→відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Особливу увагу лектор приділяє захисту прав дітей. Якщо спадкоємець був неповнолітнім, суд оцінює не лише його вік, а й поведінку законних представників та їх виконання обов’язків щодо оформлення спадщини.
Судова практика:
Постанова КЦС ВС від 16.04.2021 у справі № 185/10173/16: Верховний Суд дійшов висновку, що неповнолітній вік позивачки та нездійснення її матір’ю встановлених законом обов’язків щодо прийняття спадщини після смерті батька є поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини до досягнення позивачкою повноліття.
Разом із тим Суд зазначив, що після досягнення повноліття такі обставини, як незнання законодавства, незнання про порушення свого права або помилкове переконання щодо автоматичного переходу спадщини, не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку.
10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини
Стратегія захисту прав дитини у спадкових спорах повинна бути комплексною та передбачати як позасудові, так і судові способи захисту.
До основних напрямів роботи адвоката належать:
1) встановлення факту смерті (загибелі) спадкодавця;
2) встановлення факту народження дитини спадкодавця;
3) визнання або встановлення батьківства;
4) встановлення фактів родинних відносин та інших юридичних фактів, необхідних для оформлення спадщини;
5) вирішення питань щодо зруйнованого майна у складі спадщини;
6) відновлення втрачених правовстановлюючих документів;
7) підтвердження документів, що посвідчують родинний зв’язок зі спадкодавцем.
Оформлення права власності на спадкове майно повинно здійснюватися насамперед у нотаріальному порядку. Судовий спосіб захисту є винятковим і застосовується лише тоді, коли існують перешкоди для нотаріального оформлення спадкових прав.
Окремо наголошується на необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини під час судового розгляду. Суд має не лише формально застосовувати процесуальні норми, а й створити умови для реальної реалізації процесуальних прав дитини.
Судова практика:
Постанова КЦС ВС від 31.10.2024 у справі № 753/14640/23: Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій:
→не роз’яснили дитині її процесуальні права та можливі наслідки дій законного представника;
→не створили належних умов для реалізації процесуальних прав дитини;
→не врахували принципи правосуддя, дружнього до дитини;
→не забезпечили належного представництва інтересів дитини, хоча за певних умов законний представник може бути замінений.
Суд наголосив, що буквальне застосування процесуальних норм не повинно суперечити найкращим інтересам дитини.
Постанова КЦС ВС від 30.01.2023 у справі № 639/2667/20: Верховний Суд зазначив, що умовою переходу права власності на нерухоме майно у порядку спадкування є належне набуття такого права самим спадкодавцем. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту і застосовується лише тоді, коли існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.