09 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Суд встановив, що постановою державного виконавця ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання рішення про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття. До ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_2 про здійснення перерахунку заборгованості за аліментами, стягнутими з ОСОБА_1, у зв’язку з тим, що боржник не надав інформації про місце роботи.
Державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості за аліментами та внесено зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника.
Ухвалою міського суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВДВС відмовлено. При цьому суди виходили із того, що скаржник фактично не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, і між сторонами виконавчого провадження існує спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів. Спір щодо визначення розміру аліментів підлягає вирішенню судому позовному провадженні з обов’язковим залученням до розгляду справи стягувача за виконавчим листом.
Верховний Суд не погодився з таким висновком судів з огляду на таке.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що спір у цій справі підлягає вирішенню судом лише у порядку позовного провадження і що саме це є підставою для відмови у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі No 569/1662/18 (провадження No 61-1569св19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/91614151