Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів на тему «Дифамаційні спори: Стратегія і тактика захисту інтересів клієнта» у Вищій школі адвокатури, Демченко Юрій, адвокат з практичним досвідом в сфері захисту честі, гідності та ділової репутації публічних осіб, старший партнер АО “Litigation Group”, розповів про загальне розуміння дифамаційного спору та можливі способи захисту честі і гідності.
На сьогоднішній час дифамаційні спори та дифамація мають досить широке тлумачення та законодавчо слабо врегульовані.
Дифамація – це поширення про особу недостовірної інформації, яка принижує її честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації. В чинному законодавстві термін «дифамація» тотожний поняттю «приниження чинності, гідності та ділової репутації».
Основою дифамаційних спорів у сфері захисту честі й гідності ділової репутації є:
- Фактичне твердження.
- Оціночне судження
Фактичне твердження – це логічна побудова та викладання певного факту чи групи фактів.
Оціночне судження – висловлювання, яке не містить фактичних даних. Наприклад, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно – стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Відповідачами у дифамаційному позові можуть бути:
- Телеканал
- Інтернет – видання
- Друковане видання
- Радіокомпанія, радіоведучий
- Юридична особа, посадова особа якої поширили недостовірну інформацію
- Автор недостовірної інформації
Склад дифамаційного правопорушення, відповідно до постанови пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року):
- Поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- Поширена інформація щодо конкретної фізичної чи юридичної особи;
- Поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- Поширення негативної інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.