У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Тактика захисту щодо укладання угод та повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні під час підготовчого судового засідання», лектором якого виступив Олексій Горох, адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Під час вебінару лектор приділив детальну увагу тактиці захисту щодо укладення клієнтом угод у кримінального провадженні.
У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
- 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим;
- 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Ключові особливості укладення угоди про примирення:
- В угоді про примирення мають бути правильно зазначені сторони
Угода про примирення на стадії досудового розслідування:
- Угода про примирення між потерпілим (повнолітньою фізичною особою) та підозрюваним. Не допускається в силу ч. 4 ст. 58 КПК, ст. 56 КПК укладання угоди про примирення між представником потерпілого (адвокатом) та захисником підозрюваного (адвокатом).
- Угода про примирення між потерпілим (неповнолітньою фізичною особою) та підозрюваним. Не допускається в силу ч. 4 ст. 58 КПК, ст. 56 КПК укладання угоди про примирення між представником неповнолітньої особи та підозрюваним.
- Угода про примирення між представником (юридичної особи) та підозрюваним. Керівником юридичної особи, іншою особою, уповноваженою законом або установчими документами, працівником юридичної особи за дорученням керівника цієї особи за довіреністю на представництво, а також особою, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні відповідно до укладеної з нею угоди на представництво до матеріалів кримінального провадження мають додаватися копії документів, що підтверджують правомочність конкретної особи представляти інтереси.
Угода про примирення під час судового провадження(у суді 1 та апеляційної інстанцій (в разі оскарження судового рішення):
- угода про примирення між потерпілим (повнолітньою фізичною особою) та обвинуваченим;
- угода про примирення між потерпілим (неповнолітньою фізичною особою) та обвинуваченим;
- угода про примирення між представником потерпілого (юридичної особи) та обвинуваченим.
- Ініціювати угоду про примирення можуть лише потерпілий, підозрюваний та обвинувачений. Питання, хто є ініціатором угоди визначається під час судового провадження. Не можуть бути ініціаторами угоди: слідчий, детектив, прокурор, слідчий суддя, суд, захисник, представник потерпілого (адвокат), представник неповнолітнього потерпілого.
- Угода про примирення можлива лише щодо певних злочинів: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
- В угоді про примирення має бути чітко зазначений розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних із відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення. Угоди, у яких відсутні умови та строки вирішення питання про відшкодування шкоди суддями не затверджуються.
- Угода про примирення не передбачає необхідність визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї вини.
- Потрібно правильно обрати форму примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим). Форми примирення та їх правові наслідки:
- відмова потерпілого від обвинувачення – підстава для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (ст. 477 КПК) ухвалою суду.
- примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) на підставі ст. 47 КК – підстава для звільнення особи від кримінальної відповідальності ухвалою суду.
- примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) – укладання угоди про примирення, що затверджується вироком суду.
При цьому не може бути погоджене звільнення від кримінальної відповідальності, а лише призначене покарання та звільнення від його відбування.
Ключові особливості укладення угоди про визнання винуватості:
- В угоді мають бути правильно зазначені сторони.
- Угода про визнання винуватості на стадії досудового розслідування – угода про визнання винуватості між підозрюваним та прокурором.
- Угода про визнання винуватості під час судового провадження (в суді 1 та апеляційної інстанцій (у разі оскарження судового рішення) – угода про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.
- Ініціювати угоду про визнання винуватості може лише прокурор, підозрюваний чи обвинувачений (ч. 2 ст. 469 КПК). Питання, хто є ініціатором угоди визначається під час судового провадження. Не можуть бути ініціаторами угоди слідчий, слідчий суддя, суд, захисник. Укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях, де є потерпілий, є незаконним (ч. 4 ст. 469 КПК). Коли в одному кримінальному провадженні особа підозрюється, обвинувачується у вчиненні кількох не пов’язаних між собою (самостійних) кримінальних правопорушень і внаслідок вчинення одного із них було заподіяно шкоди правам та інтересам окремих громадян чи інтересам юридичної особи (тобто є потерпілий, який бере участь у кримінальному провадженні), угода про визнання винуватості щодо інших кримінальних правопорушень у такому разі укладатися не може. У такому разі можливе укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому попередньо було укладено угоду про примирення, у зв’язку з чим матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження.
- Підозрюваний чи обвинувачений має визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення беззастережно і під час судового розгляду.
- В угоді про визнання винуватості зазначаються обов’язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце).
Олексій Горох наголосив також на спільних змістовних положенням, які мають містити угоди:
- Правильно сформульована підозра чи обвинувачення та його правова кваліфікація, істотні для відповідного кримінального провадження обставини;
- Чітко узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від покарання з випробуванням;
- Чітко відображені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.
Лектор також окреслив загальний порядок судового провадження на підставі угоди. Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:
- 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
- 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
- 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
- 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
- 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;
- 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
На кожній із умовних стадій укладення угоди, адвокат (представник) має права і обов’язки, а також можливості, й саме від реалізації останніх залежить вигідність угоди для сторони:
- адвокат має забезпечити явку клієнта та всіх потерпілих від одного кримінального правопорушення на розгляд питання про затвердження угоди;
- адвокат має забезпечити, щоб прокурор оголосив обвинувальний акт. Після цього має бути роз’яснено суть обвинувачення і з’ясовано чи зрозуміле це обвинувачення, чи визнає особа себе винною. Якщо після роз’яснення суті обвинувачення обвинувачений заперечує проти затвердження угоди, вона не може бути затверджена;
- адвокат має перевірити, щоб умови угод не суперечили вимогам КПК та/або закону, у тому числі, щоб не була допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
- адвокат має перевірити, щоб умови угоди відповідали інтересам суспільства;
- адвокат має перевірити, щоб умови угоди не порушували права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
- адвокат має переконати суд у відсутності підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
- адвокат має переконати суд в можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань;
- адвокат має довести наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.