Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинні вживати невідкладних заходів, передбачених ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», у разі надходження від іншої особи пропозиції надати неправомірну вигоду. Такими невідкладними заходами є відмова від пропозиції, ідентифікація особи, яка зробила таку пропозицію (якщо є змога), залучення свідків (якщо є змога), письмове повідомлення про пропозицію безпосереднього керівника не пізніше від одного робочого дня. Слідчий, якому надійшла пропозиція надати неправомірну вигоду, вважається таким, що виконав ці невідкладні заходи, якщо він упродовж одного робочого дня письмово повідомив про факт надходження пропозиції свого безпосереднього керівника, а наступні дії слідчого, зокрема процесуальні, свідчать про те, що він не прийняв пропозиції неправомірної вигоди та повідомив про присутність свідка під час розмови з обвинуваченим, який був допитаний як свідок у цьому кримінальному провадженні.
Хоча слідчий як особа, уповноважена на виконання функцій держави, повинен упродовж одного робочого дня повідомити безпосереднього керівника про пропозицію отримати неправомірну вигоду, однак він не зобов’язаний самостійно вносити відомості про вчинення кримінального правопорушення в ЄРДР за своїм рапортом, адресованим на ім’я безпосереднього керівника, а також реєструвати цей рапорт у журналі єдиного обліку.
Обставини справи: у ході досудового слідства у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, старший слідчий СВ ГУНП ОСОБА_2 допитав як свідка ОСОБА_1, який відповідно до рішення засновника ТОВ є директором та засновником цієї юридичної особи. Після цього в ОСОБА_1 виник злочинний умисел на надання неправомірної вигоди ОСОБА_2 за непритягнення його до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні та припинення будь-яких процесуальних дій стосовно його підприємства.
13.01.2019 реалізуючи цей умисел, ОСОБА_1 висловив пропозицію ОСОБА_2
надати неправомірну вигоду в сумі 20 000 грн.
14.01.2019 ОСОБА_2 повідомила про пропозицію неправомірної вигоди свого
безпосереднього керівника, т.в.о. начальника ГУНП, подавши йому відповідний
рапорт із викладенням зазначених обставин, який надалі в законному порядку було зареєстровано в журналі єдиного обліку та передано до СВ ГУНП для внесення відомостей про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК.
15.01.2019 вказана в рапорті інформація була внесена до ЄРДР із правовою
кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369 КК.
ОСОБА_2, будучи обізнаною в тому, що злочинні дії ОСОБА_1 контролюються,
надала згоду отримати неправомірну вигоду. У подальшому ОСОБА_1 після
проведення ОСОБА_2 її додаткового допиту як свідка змінила розмір неправомірної вигоди, запропонований ОСОБА_2 раніше, на 25 000 грн. Цього ж дня ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 раніше не обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 900 дол. США за непритягнення його до кримінальної відповідальності та припинення будь-яких процесуальних дій щодо ТОВ, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 369 КК.
Апеляційний суд залишив цей вирок без зміни.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник зазначають, що всі зібрані в цьому провадженні докази є недопустимими та отримані з порушенням
кримінального процесуального закону, оскільки відомості до ЄРДР внесено з порушенням статей 116, 214 КПК, Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 No 1377 (далі — Інструкція), та ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон No 1700-VII). Вказують, що слідча ОСОБА_2 порушила вимоги ч. 1 ст. 24 Закону No 1700-VII та кримінального процесуального закону, оскільки після самостійного виявлення злочину не внесла впродовж 24 год відповідних відомостей до ЄРДР, а тому 15.01.2019 вони внесені поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: у процесі касаційної перевірки матеріалів
кримінального провадження колегією суддів ККС не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності.
З матеріалів кримінального провадження установлено, що старша слідча ОСОБА_2 рапортом від 14.01.2019 на ім’я т.в.о. начальника ГУНП доповіла, що 13.01.2019 керівник ТОВ ОСОБА_1 під час зустрічі запропонував їй неправомірну
вигоду в сумі 20 000 грн за закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, за яким вона здійснює досудове слідство. У рапорті зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, і слідча ОСОБА_2 просила доручити реєстрацію цього факту в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення й інші події ГУНП. Зазначений рапорт зареєстровано в журналі єдиного обліку 15.01.2019, до нього додано резолюцію т.в.о. начальника ГУНП від 15.01.2019 про забезпечення реєстрації, перевірки інформації та за наявності підстав прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК. 15.01.2019 вказана в рапорті інформація була внесена до ЄРДР із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369 КК.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав ставити під сумнів дату написання слідчою ОСОБА_2 рапорту саме 14.01.2019 та подання його керівнику.
Відповідно до вимог ст. 24 Закону No 1700 -VII особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити заходів, зокрема письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. У частині 2 цієї статті зазначено, що невідкладно – це не пізніше одного робочого дня.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 год після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела
обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,
зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР.
Суди належним чином умотивували свої висновки стосовно того, що рапорт
слідчою ОСОБА_2 про надходження 13.01.2019 від ОСОБА_1 пропозиції щодо
неправомірної вигоди був поданий 14.01.2019 і відомості до ЄРДР внесені 15.01.2019 з дотриманням вимог ст. 214 КПК не пізніше 24 год після подання рапорту.
Не ґрунтуються на вимогах закону й доводи у скаргах про порушення слідчою
ОСОБА_2 вимог ч. 1 ст. 24 Закону No 1700-VII, оскільки вона не відмовилася від пропозиції ОСОБА_1, а викликала його на допит, не залучила свідка ОСОБА_3, не вказала про нього в рапорті та вчасно не повідомила про злочин свого керівника. Суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що наступні дії ОСОБА_1 свідчать про те, що слідча ОСОБА_2 не прийняла його пропозиції. Проведення допитів свідків входить до повноважень слідчої, і згідно з показаннями самого засудженого про явку на додатковий допит йому повідомив співробітник СБУ. Крім того, 25.01.2019 у ході досудового розслідування ОСОБА_3 був допитаний як свідок у цьому провадженні, що свідчить про повідомлення слідчою ОСОБА_2 про присутність цього свідка під час її розмови з ОСОБА_1.
Те, що слідча не відобразила в рапорті свідка ОСОБА_3, а 16.01.2019 під час її допиту як свідка розповіла, за яких обставин від ОСОБА_1 надійшла пропозиція
неправомірної вигоди, не є порушенням вимог ст. 24 Закону No 1700-VII і не свідчить про отримання доказів із порушенням КПК та їх недопустимість.
Необґрунтованими є й доводи у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_2 після
самостійного виявлення злочину не внесла впродовж 24 год відповідних відомостей до ЄРДР, а тому 15.01.2019 вони внесені поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 214 КПК. Слідча ОСОБА_2 у цьому випадку не є уповноваженою особою як на внесення відомостей до ЄДРД за своїм рапортом, так і на його реєстрацію у журналі єдиного обліку, закон зобов’язує її письмово повідомити про факт надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди безпосереднього керівника. Оскільки пропозиція щодо неправомірної вигоди надійшла ОСОБА_2 у вихідний день, то наступного робочого дня вона рапортом повідомила про це керівника.
Також колегія суддів ККС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що передбачений ч. 1 ст. 214 КПК строк внесення відомостей до ЄРДР не є процесуальним строком у розумінні ч. 1 ст. 113 КПК, що визначає поняття
процесуального строку, а тому і не підлягає поновленню та не спричиняє недійсність усіх доказів, зібраних у ході досудового розслідування після внесення відомостей до ЄРДР.
Детальніше з текстом постанови ВС від 26.10.2022 у справі No 263/4755/19 (провадження No 51-6201км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107105742.