Обставини справи: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156 КК.
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
Позиція ККС: залишено без змін вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала необґрунтованими доводи у касаційній скарзі захисника щодо недопустимості такого доказу, що був урахований місцевим судом, як показання свідків, які є показаннями з чужих слів (ст. 97 КПК).
Колегія суддів ККС констатує, що суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (ч. 2 ст. 97 КПК).
Водночас при прийнятті рішення суд зобов’язаний ураховувати, зокрема, значення пояснень та показань у випадку їх правдивості для з’ясування певної обставини та їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази, які подавалися або можуть бути подані; а також можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Як слідує з вироку суду першої інстанції, суд, ураховуючи вимоги вказаних норм закону, а також тієї обставини, що потерпіла ОСОБА_2 є малолітньою особою, а її безпосередній допит може негативно вплинути на її психологічний стан, обґрунтовано визнав допустимими доказами показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Детальніше з текстом постанови ВС від 16.03.2021 у справі No236/1583/19 (провадження No 51-6260км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95616617