Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за ч. 1 ст. 125 КК.
У касаційних скаргах захисник та засуджений стверджують, що вину особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведено, а судові рішення обґрунтовані недопустимими доказами, зокрема відеозаписами
невідомого походження.
Позиція ККС
змінено рішення судів попередніх інстанцій. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК звільнено особу від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК.
Обґрунтування позиції ККС
ККС вказав, що стосується обставин долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписами з камер спостереження на будинку, де проживали потерпіла та обвинувачений, то місцевий суд встановив, що потерпіла, реалізуючи передбачене п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК право, в ході проведення дізнання надала вказаний доказ дізнавачу. Даних про те, що вказаний доказ отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, або ж здобутий завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, суд першої інстанції не встановив. При цьому доводи захисту щодо відсутності безперервного запису подій суд визнав надуманими.
Зазначеними камерами протягом тривалого часу фіксувалась обстановка біля будинку незалежно від того, які події відбувалися чи могли відбуватися поряд з будинком, а вказані вище відеозаписи були зроблені не з метою фіксування кримінального правопорушення, тобто подія кримінального правопорушення, поставленого за вину обвинуваченому, була записана випадково.
Оскільки ці відеозаписи мають ознаки ситуативного (випадкового) критерію, визначеного у рішенні КСУ від 20.10.2011 № 12-рп/2011, тому вони відповідно до зазначеного рішення отримані з належного джерела.
Як в ході судового, так і під час апеляційного розгляду не встановлено даних про те, що з указаними відеозаписами вчинялись будь-які дії, направлені на зміну наявної на них інформації, а тому відсутні підстави для визнання цього доказу недопустимим. Вказані відеозаписи були надані свідком на прохання потерпілої, які остання в подальшому передала дізнавачу.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 25.03.2025 у справі №753/12283/22 (провадження № 51-5554км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/126153436
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.