Рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці наявності загрози для життя, здоров’я і морального виховання дитини саме на час ухвалення такого рішення. Якщо суд встановить, що обставини, які були підставою для невідкладного відібрання дитини органом опіки та піклування, на момент розгляду справи відпали (батьки змінили поведінку, створили належні умови для дитини тощо), він має відмовити в задоволенні позову.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, виконавчий комітет сільської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини та стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона є матір’ю дитини, яка з квітня 2022 року перебуває на обліку служби у справах дітей як така, що опинилася в складних життєвих обставинах через неналежні умови проживання. За актами обстежень служби у справах дітей у помешканні, в якому проживає відповідачка разом зі своєю малолітньою дитиною, відсутні санітарно-гігієнічні норми, мати іноді перебуває у стані алкогольного сп’яніння, ухиляється від належного піклування про розвиток та виховання дитини.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково, відібрав малолітню дитину від матері та стягнув з матері аліменти на утримання дитини, посилаючись на те, що позивачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, а тому наявні підстави для відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав, оскільки така міра відповідає найкращим інтересам дитини. Суди також зазначили, що відібрання дитини від матері не обмежує її права на спілкування з дитиною, оскільки дитина передана в родину баби та діда, які не заперечують і сприяють участі матері у вихованні сина.
КЦС ВС не погодився з такими висновками судів попередній інстанцій, зазначивши, що висновки суду першої інстанції зроблені за неповного і не всебічного з’ясування усіх обставин справи та є передчасними, оскільки суд залишив поза увагою той факт, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції малолітній син позивачки проживав разом з нею в належних умовах, більше не було умов, які б загрожували його безпеці та здоров’ю, неналежному фізичному та розумовому розвитку.
КЦС ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, залишив поза увагою додатково подані в апеляційному суді відповідно до вимог ЦПК України докази, які свідчили про зміну в поведінці позивачки та її відповідальне й належне ставлення до малолітньої дитини. Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував подані відповідачкою документи на підтвердження того, що вона змінила ставлення до виконання своїх батьківських обов’язків стосовно малолітнього сина, і не надав їм належної оцінки при ухваленні рішення.
У ч. 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитині, здатній сформулювати власні погляди, при вирішенні питань, які стосуються її життя, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, КЦС ВС зазначив, що суд перевіряє наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення, а не на момент прийняття рішення органом опіки та піклування про негайне відібрання дитини і якщо суд дійде висновку, що обставини для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини на час ухвалення рішення відпали, він відмовляє в задоволенні позову.
Постанова КЦС ВС від 13 серпня 2025 року у справі № 369/8018/23 (провадження № 61-7530св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/130097379.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.