20 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю «БК «Форт-пост» на додаткове рішення Харківського окружного
адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову Другого
апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року у справі No 520/5311/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Форт-пост» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових
повідомлень-рішень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Платник податків звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати
протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про збільшення
суми грошового зобов’язання за платежем податку на прибуток приватних
підприємств і зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування
податком на прибуток. Позов було задоволено.
Платник податків звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2 0000 грн.
Харківський окружний адміністративний додатковим рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду, частково
задовольнив заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат і стягнув коштом бюджетних асигнувань контролюючого органу витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 0000 грн. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій керувалися такими принципами, як-от: співмірність витрат на оплату послуг адвоката; обсяг фактично наданих послуг і з урахуванням реальності необхідність та розумність розміру понесених витрат на правову допомогу в цій справі.
Відповідач надав клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, у якому було продубльовано зміст статей 132, 134, частини дев’ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та процитовано постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі No 826/1216/16, а також постанову Верховного Суду від 17 вересня 2019 року. У клопотанні відповідач покликався на рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України»
щодо права заявника на компенсацію обґрунтованих судових витрат у разі
доведення, що понесені витрати були фактичними та неминучими. Скаржник
акцентував на відсутності в клопотанні доводів щодо неспівмірності або необґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу позивача в цій справі, як і жодних посилань на обставини справи та доказів на підтвердження завищеного, на думку відповідача, розміру цих витрат і підстав для їх зменшення.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши попередні
судові рішення, і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов’язані з розглядом справи, компенсуються коштом бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень стороні, на користь якої ухвалене рішення, за умови, що вона не є суб’єктом владних повноважень.
Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу має застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 Кодексу
адміністративного судочинства України за наявності клопотання іншої сторони.
Запровадивши з 15 грудня 2017 року зміни до Кодексу адміністративного
судочинства України, законодавець принципово по-новому визначив роль суду
при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, який надає
оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами, і не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі
No 755/9215/15-ц указала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду застосувала відповідний підхід щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку лише тим обставинам, які заперечувала інша сторона.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд
користується досить широким розсудом, який, однак, має ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п’ятій статті 134 Кодексу адміністративного
судочинства України. Суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права,
установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи,
витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Під час визначення критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката враховується частина п’ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Вирішуючи питання відповідності критерію співмірності заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу їх фактичному
обсягу, суди попередніх інстанцій не надали оцінки наведеним відомостям.
Роблячи висновок про завищення розміру витрат на правничу допомогу та визначаючи співмірний розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу
допомогу, суди не надали жодної оцінки поданому клопотанню щодо зменшення
розміру судових витрат, не дослідивши на предмет наявності / відсутності
обґрунтованих доводів щодо неспівмірності витрат. Суди попередніх інстанцій
також не врахували доказів, наданих стороною відповідача, на доведення
неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, які б могли слугувати підставою для висновку щодо неспівмірності понесених витрат відповідно до вимог частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного
судочинства України, і, відповідно, їх зменшення.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі No 520/5311/2020 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/99123345.