Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №42023000000000747 від 04.05.2023р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої в м.Мелітополь Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ); тимчасово проживаючої в АДРЕСА_2 (орендована квартира), українки, громадянки України, освіта вища, розлученої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей; на момент інкримінованого кримінального правопорушення працювала на посаді судді Якимівського районного суду Запорізької області, була відряджена як суддя до Звенигородського районного суду Черкаської області; 04.03.2025р. Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про звільнення судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України; раніше несудимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, –
в с т а н о в и в:
ОСОБА_4 , будучи службовою особою, а саме суддею Якимівського районного суду Запорізької області, яка відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області, 16.05.2023р. у період часу приблизно з 07 год 03 хв по 08 год 58 хв., перебуваючи в салоні автомобіля Тоуоta RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Золотоноша – Черкаси – Сміла – Умань (автошлях «НІ6») з м.Черкаси до м.Звенигородка Черкаської області, в межах Черкаського району Черкаської області, під час розмови із суддею Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_6 , діючи умисно, виправдовувала тимчасову окупацію частини території України – Автономної Республіки Крим нібито необхідністю відновлення інфраструктури окупованого півострова, зруйнованої діями української влади.
Продовжуючи свої суспільно небезпечні дії, в ході цієї ж розмови ОСОБА_4 також заперечувала окупацію частини території України – Автономної Республіки Крим збройними силами Російської Федерації шляхом представлення її як добровільного волевиявлення українського народу, який проживає у цій частині України.
Під час розмови з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 визнала правомірною тимчасову окупацію м.Мелітополя Запорізької області шляхом висловлення небажання його звільнення від російської окупації, навівши, як приклад, деокупацію м.Херсону.
Крім того, 18.05.2023р. у період часу з 15 год 42 хв по 16 год 31 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля Тоуоta RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Золотоноша – Черкаси – Сміла – Умань (автошлях «НІ6») з м.Звенигородка Черкаської області до м.Черкаси, в межах Черкаського району Черкаської області, діючи повторно, під час розмови з ОСОБА_6 , обговорюючи дії збройних сил Російської Федерації, виправдовувала збройну агресію Російської Федерації проти України, у тому числі здійснення ракетних ударів по цивільній інфраструктурі України з масовими жертвами серед населення.
Окрім того, ОСОБА_4 18.05.2023р. у період часу приблизно з 20 год 22 хв по 22 год 15 хв, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно під час розмови з ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_7 заперечувала збройну агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалася в 2014 році та переросла 24.02.2022р. в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, шляхом представлення її як масове вбивство військовослужбовцями Збройних Сил України мирних (цивільних) громадян України, порушення ними законів та звичаїв війни. Так, реагуючи на твердження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про неможливість цілеспрямованого ведення вогню військовослужбовцями Збройних Сил України по громадянах України, а також розповідаючи про причини виїзду жителів м.Маріуполя до тимчасово окупованої території.
Продовжуючи розмову з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 визнала правомірною тимчасову окупацію території України, називаючи м.Мелітополь Запорізької області та Автономну Республіку Крим територією Російської Федерації.
Крім того, 30.05.2023р. у період часу приблизно з 11 год 36 хв по 12 год 07 хв ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, перебуваючи у приміщенні Звенигородського районного суду Черкаської області за адресою: Черкаська область, м.Звенигородка, просп. Шевченка, буд.12А, під час розмови з ОСОБА_6 , визнала правомірним запровадження законодавства Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, назвавши його «нашим», тим самим повторно виправдовувала тимчасову окупацію частини території України Російською Федерацією.
Також, продовжуючи свої незаконні дії, 30.05.2023р. у період часу приблизно із 17 год 41 хв по 18 год 58 хв ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля Тоуоta RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Золотоноша – Черкаси – Сміла – Умань (автошлях «НІ6») з м.Звенигородка Черкаської області до м.Черкаси, в межах Черкаського району Черкаської області, діючи умисно, повторно, під час розмови з ОСОБА_6 , заперечувала збройну агресію Російської Федерації проти України, яка розпочалася у 2014 році та переросла 24.02.2022р. в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, шляхом представлення її як наслідок небажання органів влади України надати окремим частинам держави автономний статус, а також провокування українською владою збройного конфлікту через нібито обстріл окремих територій Донецької та Луганської областей, намагання їх деокупувати.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні спочатку визнала частково, вважаючи невірною кваліфікацію складу злочину. У подальшому під час її допиту свою вину визнала повністю в межах пред`явленого обвинувачення, щиро розкаялась, та пояснила, що всі її заперечення на пред`явлене обвинувачення це професійна деформація, а сторона обвинувачення повинна довести винуватість особи належними і допустимими доказами. Детальну суть розмов із ОСОБА_6 вона не пам`ятає. На запитання: чи говорила вона те, що зафіксовано на записах НСРД та вказано в обвинувальному акті, – пояснила, що можливо говорила, детально не пам`ятає. Розмови відбувались фактично між нею і ОСОБА_8 , розмови були в салоні автомобіля Тойота Рав-4 та у квартирі Сакун в м.Черкаси, такі розмови могли бути, що саме було сказано – не пам`ятає. Вважає, що внаслідок її висловлювань немає великої суспільної небезпеки, ніяких реальних наслідків такі висловлювання не потягли. Спілкування із ОСОБА_8 вважає, що таке спілкування відбувалось як між подругами. Вважає свої висловлювання особистими міркуваннями про події в країні. Такі висловлювання викликані тим, що вона багато пережила, в неї складний емоційний стан, вона переселенка. Пояснила, що вона скоїла таку помилку і вона не повинна була висловлювати такі думки в такому ключі. Вона нікому не нав`язувала свою думку. Їй ніхто не нав`язував казати такі думки. Вона жалкує про вказані свої висловлювання, вона допустила неправильні висловлювання. Фактично її спілкування по даних питаннях обмежувалось із ОСОБА_9 . Вважає, що це була її особиста позиція, не на загал, не на широку аудиторію. На запитання головуючого судді пояснила, що вона не виправдовує збройну агресію російської федерації щодо України, не підтримує окупацію російською федерацією частини території України, а засуджує такі дії. Просила її суворо не карати, призначити їй покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі, фактично по відбутому терміну ув`язнення або призначити покарання не пов`язане із реальним позбавленням волі, тобто із застосуванням ст.75 КК України. Просила повернути їй кошти, що визнані речовими доказами по справі, оскільки вказані кошти не мають ніякого відношення до інкримінованих діянь.
Незважаючи на те, що обвинувачена свою вину визнала повністю, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:
– показаннями свідка ОСОБА_6 , даними у судовому засіданні, яка пояснила, що вона працює суддею/головою суду в Звенигородському районному суді. ОСОБА_7 її чоловік. Вона знайома з ОСОБА_4 із червня 2022 року. Стосунки між ними були нормальні, дружні. У позаслужбовий час вона із ОСОБА_4 спілкувалась. Вона не чула, щоб ОСОБА_4 виправдовувала дії рф щодо окупації. Пояснила, що на її думку, висловлювання ОСОБА_4 не виправдовували агресію російської федерації, а це було її особисте бачення ситуації щодо війни. Вони обговорювали новини, якісь речі, що ОСОБА_4 чула від знайомих. На роботу у Зенигородський районний суд вона з ОСОБА_4 їздили майже завжди разом, розмови в автомобілі велися, в т.ч. по дорозі в Черкаському районі до м.Звенигородка. Багато фраз вона точно не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий час. Дати та час розмов вона також не пам`ятає. Вважає, що то були оціночні судження ОСОБА_4 ;
– показаннями свідка ОСОБА_7 , даними у судовому засіданні, який пояснив, що він є чоловіком ОСОБА_6 . Деякий час у 2022 році ОСОБА_4 проживала в їх квартирі в м.Черкаси. Він не чув від ОСОБА_4 про виправдовування агресії російської федерації. ОСОБА_10 розказувала те, що чула від родичів та знайомих з окупованих територій. Багато чого він не пам`ятає. Це була розмова на кухні в його квартирі, щось обговорювали. Загальну інформацію розмов про війну, окупацію, переселенців він підтверджує. Конкретних висловів він не пам`ятає, але і не може ствердно сказати, що не було таких висловлювань ОСОБА_4 щодо виправдовування агресії рф;
– даними рапорта про виявлення кримінального правопорушення від 03.05.2023р., згідно якого було виявлено про вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, що підпадають під ознаки ч.3 ст.436-2 КК України, в т.ч. що ОСОБА_4 в приміщені Звенигородського районного суду Черкаської області під час спілкування з колегами неодноразово підтримувала та заперечувала збройну агресію рф проти України, виправдовувала та вихваляла путінський режим; в негативному сенсі висловлювалась щодо очікуваного наступу ЗСУ, направленого на звільнення окупованих територій, де вона раніше проживала, заперечувала тимчасову окупацію частини території України російськими військами (а.с.185-186 Т.1);
– даними висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.06.2023р. №443/1, згідно висновків якого експертом вказано, що у мовленні особи, яка у протоколі за результатами проведення слідчої дії №5/1/1545т від 12.06.2023р. позначена літерою «Ж», міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування тимчасової окупації частини території України. У мовленні особи яка у протоколі за результатами проведення слідчої дії №5/1/1545т від 12.06.2023р. позначена літерою «Ж», міститься інформація негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства (а.с.214-242 Т.1);
– даними листа УСБУ в Черкаській області від 28.06.2023р., згідно якого вказані ідентифікуючі дані за результатами проведення НСРД, що відображені у протоколі від 12.06.2023р. №5/1/1545, в т.ч. зафіксовано розмови ОСОБА_4 ( ОСОБА_11 ) із ОСОБА_6 в автомобілі Тойота РАВ-4 від 16.05.2023р., 18.05.2023р., 30.05.2023р., 08.06.2023р.; зафіксовано розмову 18.05.2023р. в житловому приміщенні в АДРЕСА_3 між ОСОБА_4 ( ОСОБА_11 ) із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; зафіксовано розмови 26.05.2023р., 30.05.2023р. в приміщенні Звенигородського районного суду в м.Звенигородка, просп.Шевченка, 12-А між ОСОБА_4 і ОСОБА_12 , між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 (а.с.243-245 Т.1);
– даними ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 29.06.2023р. про надання дозволу на обшук службових кабінетів судді ОСОБА_4 в м.Звенигородка (а.с.1 Т.2);
– даними протоколу обшуку від 04.07.2023р. та відеозаписом обшуку, проглянутому в судовому засіданні, згідно яких в результаті обшуку службових кабінетів №62, №63 судді ОСОБА_4 в м.Звенигородка Звенигородського районного суду Черкаської області були виявлені та вилучені мобільний телефон Iphone із сім-картою (а.с.2-11 Т.2);
– даними ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 29.06.2023р. про надання дозволу на обшук житла судді ОСОБА_4 в АДРЕСА_4 (а.с.19 Т.2);
– даними протоколу обшуку від 04.07.2023р. та відеозаписом обшуку, проглянутому в судовому засіданні, згідно яких в результаті обшуку житла судді ОСОБА_4 в АДРЕСА_4 були виявлені та вилучені ряд речей, в т.ч. мобільний телефон з сім-картами, планшет, жорсткий диск, грошові кошти на загальну суму 7303 рублів РФ, грошові кошти на загальну суму 12350 доларів США та ін. (а.с.20-28 Т.2);
– даними постанови про визнання речовими доказами від 05.07.2023р., згідно якої було визнано речовими доказами вилучені під час обшуку речі (а.с.29-34 Т.2);
– даними ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 21.08.2023р., згідно якої накладено арешт на майно, що вилучене під час обшуку житла ОСОБА_4 (а.с.42 Т.2);
– даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії від 12.06.2023р. з додатками до протоколу, згідно яких зафіксовано розмови між ОСОБА_4 та громадянкою на ім`я ОСОБА_13 та іншими особами, у вказані в протоколі дати та час. Вказані розмови містять, зокрема, висловлювання ОСОБА_4 щодо виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечування збройної агресії рф проти України, виправдовування тимчасової окупації частини території України, висловлювання негативного характеру щодо України, Збройних Сил України, вихваляння путінського режиму (а.с.59-118 Т.2);
– даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії від 24.06.2023р. з додатками до протоколу, згідно яких зафіксовано розмови по мобільному телефону між ОСОБА_4 зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , своєю матір`ю, з невстановленим чоловіком на ім`я ОСОБА_15 , іншими особами, розмова в службовому приміщенні Звенигородського районного суду з адвокатом-переселенцем, в різні дати та час. Вказані розмови містять, зокрема, судження ОСОБА_4 щодо ситуації на окупованих територіях, схвальні судження про окупаційну владу; твердження про відсутність правосуддя в Україні, що вона в Черкасах насильно, не бажає тут залишатися, бажає як найшвидше звідси поїхати, хоть і контрабандою через кордон (а.с.123-138 Т.2).
У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_16 , який пояснив, що він працює з 2018 року у Звенигородському районному суді Черкаської області спеціалістом. Із ОСОБА_4 знайомий із літа 2022 року, так як вона працювала суддею цього суду. У нього склалося враження, що ОСОБА_4 виправдовувала агресію російської федерації. Конкретних дат не пам`ятає. ОСОБА_10 казала, що після окупації російською федерацією у м.Якимівка стало жити краще, що російська федерація змушена була напасти на Україну, що Україна спровокувала напад, що Україна винна у конфлікті. Ці висловлювання ОСОБА_4 були в її кабінеті, чи був присутній при цьому ще хтось, він не пам`ятає. Він вважав такі висловлювання неприпустимими, але він не повідомляв у правоохоронні органи про ці розмови. Вислови ОСОБА_4 були в робочий час та могли бути зроблені ОСОБА_4 по телефону. Суд вважає, що вказані показання вказують на протиправність поведінки ОСОБА_4 щодо виправдовування, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, однак вказані показання виходять за межі пред`явленого обвинувачення та не можуть бути взяті судом як доказ винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй діянь.
Згідно інформації про виконання доручення від 08.05.2023р. (а.с.200-210 Т.1), встановлено, що ОСОБА_4 має соціальні зв`язки (чоловік ОСОБА_14 , син ОСОБА_17 , донька ОСОБА_18 , мати ОСОБА_19 , брат ОСОБА_20 проживають на окупованій рф території), які в переважній більшості залишились на території, що на даний час окупована російською федерацією. У період з 18.12.2022р. по 19.01.2023р. ОСОБА_4 виїзжала на ТОТ Запорізької області через польську ділянку кордону, після чого перетинала кордон з Литвою, республікою білорусь, російською федерацією та потрапила через ТОТУ АР Крим до Мелітополя.
Надані прокурором протоколи за результатами проведення негласної слідчої дії від 24.07.2023р. (а.с.139-146, а.с.147-149, а.с.156-158 Т.2), від 25.07.2023р. (а.с.183-187, а.с.188-189а.с.190-191, а.с.192-198 Т.2) з додатками, які містять розмови ОСОБА_4 з іншими особами, не підтверджують та не спростовують винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а містять розмови загального характеру.
Суд вважає, що долучені прокурором до справи рапорти, доручення, супровідні листи, клопотання про дозвіл на обшук, постанови про створення групи слідчих, групи прокурорів, призначення експертизи, постанови про розсекречення матеріалів не становлять окремого доказового значення, не підтверджують та не спростовують винуватість ОСОБА_4 , а вказують на шлях отримання доказів, вчинення процесуальних дій під час досудового розслідування.
Суд критично оцінює та вважає неналежним доказом по справі наданий адвокатом ОСОБА_5 консультативний висновок №1102/05/2024 від 06.05.2024р. (а.с.45-51 Т.5), оскільки вказаний висновок не є висновком експертизи в розумінні вимог КПК України, а фактично є висновком спеціаліста/консультанта, який суперечить вищенаведеним доказам по справі, зокрема висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.06.2023р. №443/1, який суд вважає належним та допустимим доказом. Консультативний висновок №1102/05/2024 від 06.05.2024р. складений консультантом ОСОБА_21 на замовлення адвоката ОСОБА_22 , без участі сторони обвинувачення, в позасудовому порядку, що унеможливило надання експерту пояснень, доказів, постановлення запитань зі сторони прокурора, суду. Консультант не попереджався про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку. Висновки консультанта ОСОБА_21 суд вважає поверхневими та неналежними.
Суд вважає необгрунтованим і недоведеним клопотання ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимим доказу (а.с.29-30 Т.5), а саме протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії №5/1/1545т від 12.06.2023р. з додатками (СД диски). Ознак фальсифікації вказаного протоколу з додатками судом не встановлено, а доводи сторони захисту з даного приводу суд вважає формальними і надуманими. Вказаний протокол з додатками суд вважає належним і допустимим доказом, здобутим стороною обвинувачення з дотриманням вимог КПК України.
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена повністю.
Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч.3 ст.436-2 КК України, як виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, виправдовування, визнання правомірною окупації частини території України, вчинених службовою особою, вчинених повторно.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу обвинуваченої, яка є розлученою, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення працювала на посаді судді Якимівського районного суду Запорізької області, була відряджена як суддя до Звенигородського районного суду Черкаської області (а.с.177 Т.2); 04.03.2025р. Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про звільнення судді Якимівського районного суду Запорізької області ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України; на даний час непрацюючої; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться (а.с.178-179 Т.2); має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3. та ІНФОРМАЦІЯ_2 ; раніше несудима (а.с.172 Т.2), за колишнім місцем роботи в Звенигородському районному суді Черкаської області характеризується позитивно (а.с.173 Т.2).
Суд також враховує, що 26.03.2025р. обвинуваченою через свого захисника адвоката ОСОБА_5 добровільно внесено грошові кошти в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. на спеціальний рахунок НБУ для цілей оборони України, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2025р.
Обставини, що пом`якшують покарання – 1) щире каяття, 2) добровільне внесення грошових коштів в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. на спеціальний рахунок НБУ для цілей оборони України.
Обставини, що обтяжують покарання – відсутні.
Також, суд враховує досудову доповідь органу пробації (а.с.102-109 Т.1), згідно висновку якої орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється органом пробації як середній.
Суд погоджується із висновками органу пробації щодо можливості застосування до обвинуваченої положень ст.75 КК України та щодо того, що виправлення обвинуваченої не становить високої небезпеки для суспільства.
Суд враховує позицію прокурора по справі, який просив призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді одного року позбавлення волі без конфіскації майна та просив застосувати положення ст.ст.52, 55 КК України та заборонити ОСОБА_4 обіймати посади у органах державної влади, місцевого самоврядування на строк три роки.
Суд не погоджується із позицією прокурора щодо можливості застосування до обвинуваченої при призначенні покарання положень ст.69 КК України та вважає, що відсутні підстави для застосування ст.69 КК України. Однак, суд вважає переконливими і обгрунтованими доводи прокурора про застосування положень ст.ст.52, 55 КК України та призначення додаткового покарання, оскільки з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого суддею, особи ОСОБА_4 та інших обставин справи в цілому, суд визнає за неможливе збереження за нею права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування протягом наступних трьох років.
Згідно ч.2 ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Суд вважає, що вчинене ОСОБА_4 діяння не становить високої суспільної небезпеки, однак даний склад злочину злочин має підвищену суспільну небезпеку, оскільки взагальному посягає на основи національної безпеки, направлений проти миру, безпеки людства й міжнародного правопорядку. Вчинення таких дій за ч.3 ст.436-2 КК України суддями особливо гостро та обурливо сприймається суспільством в умовах збройної агресії російської федерації, а покарання винній особі має бути як законним, так і справедливим, з урахуванням всіх конкретних обставин справи та особи обвинуваченого, з метою недопущення вчинення аналогічних дій іншими особами, недопущення підриву авторитету судової влади ганебними вчинками, зміцнення довіри громадян до судової гілки влади.
Суд враховує, що в результаті вчинення ОСОБА_4 інкримінованого діяння, відносно обвинуваченої вже настали суттєві наслідки, зокрема у виді: перебування під судом і слідством протягом двох років, перебування обвинуваченої під вартою в умовах СІЗО протягом майже одного року (з 06 липня 2023 року по 01 липня 2024 року), звільнення ОСОБА_4 з посади судді, внесення грошових коштів в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. на спеціальний рахунок НБУ для цілей оборони України.
Тому, суд вважає, що необхідним кримінальним покаранням для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на певний строк без конфіскації майна, в межах санкції ч.3 ст.436-2 КК України, з призначенням додаткового покарання згідно ч.2 ст.55 КК України, а саме: заборони ОСОБА_4 обіймати посади в органах державної влади України та органах місцевого самоврядування на строк три роки. Підстав для застосування конфіскації майна суд не вбачає. На думку суду, з урахуванням всіх обставин справи, дане покарання відповідатиме інтересам суспільства в частині забезпечення принципу визначення необхідного та достатнього для виправлення особи покарання, яке в подальшому також сприятиме попередженню вчинення аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами.
Враховуючи в сукупності всі вищенаведені обставини справи, позицію прокурора та органу пробації, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченої вимоги ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, оскільки ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, щиро розкаялась, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, добровільно внесла грошові кошти в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. на спеціальний рахунок НБУ для цілей оборони України, за місцем колишньої роботи позитивно характеризується, обтяжуючі обставини по справі відсутні, потерпілих по справі немає, реальної (дійсної) шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення нікому завдано не було, тому обвинувачену можливо перевиховати без ізоляції від суспільства.
Підстав для застосування до обвинуваченої положень ст.69 КК України суд не вбачає.
Суд враховує, що до обвинуваченої був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Застава була внесена заставодавцем адвокатом ОСОБА_5 і 01.07.2024р. обвинувачена була звільнена із ДУ «Черкаський слідчий ізолятор». Тому суд вважає, що до набрання вироком законної сили необхідно залишити в силі запобіжний захід у виді застави. А після набрання вироком законної сили заставу необхідно повернути заставодавцю.
З обвинуваченої необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судової лінгвістичної експертизи по справі на загальну суму 9081,24грн. (а.с.242 Т.1). Доводи обвинуваченої щодо часткового стягнення з неї процесуальних витрат суд вважає необгрунтованими.
Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України. При цьому, суд констатує, що деякі речові докази та речі були повернуті обвинуваченій згідно ухвали суду від 23.07.2024р.
Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд –
у х в а л и в:
Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна.
На підставі ч.2 ст.55 КК України призначити ОСОБА_4 додаткове покарання, а саме: заборонити ОСОБА_4 обіймати посади в органах державної влади України та органах місцевого самоврядування на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням терміном на один рік.
На підставі п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді застави залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) грн., що внесена 26.06.2024р. на рахунок №UA128201720355259002001012089 ТУ ДСА України в м.Києві – повернути заставодавцю ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової лінгвістичної експертизи по справі на загальну суму 9081грн. 24коп.
Речові докази по справі, а саме:
1) жорсткий диск Toshiba SN 7564C8ZZTC1A HDKCB36M5A01 T; флеш-накопичувач №1710-42580 Secure Token-337$; карткоутримувач НОМЕР_3 (ПрАТ «Київстар»); карткоутримувач НОМЕР_4 (ТОВ «Лайфселл»); сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 , що знаходяться в сейф-пакетах ДБР №S2009698, №В2008079, №В1004270 в камері речових доказів Державного бюро розслідувань (м.Київ, вул.Симона Петлюри, 15) – знищити;
2) грошові кошти на загальну суму 7303 рублів РФ, що знаходяться в сейф-пакеті ДБР №В1004965 в індивідуальному сейфі уповноваженого банку Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань – повернути ОСОБА_4 за належністю, знявши арешт з указаного майна;
3) грошові кошти на загальну суму 12350 доларів США, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань – повернути ОСОБА_4 за належністю, знявши арешт з указаного майна;
4) оптичні диски та носії інформації із записами НСРД відносно ОСОБА_4 , що знаходяться в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку, а особою, яка перебуває під вартою – протягом 30 днів з дня вручення їй копії вироку.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження за заявою можуть отримати в суді в секретаря копію вироку.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.