суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., за участю секретаря судових засідань Процко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, національність украінець, обіймаючого посаду Прем`єр-міністра України Секретаріату Кабінету Міністрів України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-8 Кодексу України про адміністративне правопорушення, –
Учасники судового провадження: прокурор Офісу Генерального прокурора С. Овчаренко, ОСОБА_1.
в с т а н о в и в :
Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 25-14/1-24 від 10.01.2024, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Прем`єр-міністра України, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», незаконно розголосив інформацію про викривача, що може ідентифікувати особу викривача, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а саме: за результатами попереднього розгляду повідомлення про корупцію від 25.09.2023 Прем`єр-міністр України ОСОБА_1 надав доручення від 04.10.2023 № КО-13564/26-23/1 відповідним посадовим особам розглянути таке повідомлення, за результатами якого поінформувати заявника та Кабінет Міністрів України. При цьому серед посадових осіб, яким доручено розглянути повідомлення від 25.09.2023, у тому числі, зазначено і Голову Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей ОСОБА_2 , тобто посадову особу, про протиправні дії якого було повідомлено викривачами (підписання повідомлення від 25.09.2023), за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 172-8 КУпАП.
Прокурор здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів, зокрема дій Національного агенства з питань запобігання корупції при провадженні в цій справі, своїм висновком вважав що існують обґрунтовані підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-8 КУпАП та просив призначити йому стягнення у виді штрафу з позбавленням права обіймати посаду Прем`єр-міністра України.
ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав, надав суду письмові пояснення, які підтримав в судовому засіданні, окремо зазначив, що у зверненні громадян від 25.09.2023, адресованого Прем`єр-міністрові України, Міністрові Кабінету Міністрів та Голові НАЗК не було зазначено, що інформація наведена в зверненні є інформацією (повідомленням) про можливі факти корупційних або повязаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, яку необхідно розглядати в порядку, визначеному Закону України “Про запобігання корупції”, як повідомлення про такі факти. На його переконання та переконання працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України за своєю правовою природою зазначене звернення містило вимоги, які підлягали розгляду в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Окрім іншого посилався на порушення порядку повідомлення про необхідність явки до Національного агентства, а також на порушення строку складання протоколу про адміністративне правопорушення, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.
Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення № 25-14/1-24 від 10.01.2024, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Прем`єр-міністра України, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», незаконно розголосив інформацію про викривача, що може ідентифікувати особу викривача, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків.
Судом встановлено, що постановою Верховної Ради України від 04.03.2020 № 515-ХІ, ОСОБА_1 призначено на посаду Прем`єр-міністра України.
Відповідно до п.п. “а” п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» за посадою ОСОБА_1 , як Прем`єр-міністр України є особою уповноваженою на виконання функцій держави.
Прем`єр-міністру України ОСОБА_1 ставиться в провину незаконне розголошення інформації про викривача, яка стала йому відома у зв`язку із виконанням службових повноважень та пов`язаними із ними можливостями.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII, корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Корупція – використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення факту протиправного посягання на права і свободи громадян, встановлений порядок управління тощо, а також доведення наявності в діях (бездіяльності) особи всіх ознак складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією відповідної статті КУпАП.
Положення ч. 2 ст. 172-8 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах чи в інтересах іншої фізичної або юридичної особи інформації про викривача, його близьких осіб чи інформації, що може ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, яка стала їй (їм) відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень.
Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.
Предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв`язку з виконанням нею службових повноважень.
Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах чи в інтересах іншої фізичної або юридичної особи інформації про викривача, його близьких осіб чи інформації, що може ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, яка стала їй (їм) відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень (формальний склад).
Об`єктивна сторона правопорушення може виражатися у таких формах: незаконне розголошення інформації; незаконне використання інформації в інший спосіб.
Суб`єкт даного правопорушення є спеціальним, ним є особи, зазначені у п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу (прямого або непрямого).
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна або службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що таємна інформація – інформація, доступ до якої обмежується відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
У ст. 9 вказаного Закону визначено, щодо до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Відповідальність за ч. 2 ст. 172-8 КУпАП настає лише за умови незаконного (тобто у спосіб, прямо заборонений Законом) розголошення або використання особою у своїх власних інтересах чи в інтересах іншої фізичної або юридичної особи інформації про викривача, його близьких осіб чи інформації, що може ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, яка стала їй (їм) відома у зв`язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень, а не отримання та використання будь-якої інформації, яку особа сприймає в процесі здійснення службової діяльності.
Водночас, подія та обставини вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні встановлюються на підставі доказів, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №25-14/1-24, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП, (форма вини, мета, мотив) визначена головою НАЗК, як необережність у формі службової недбалості.
Натомість ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» поняття корупційного правопорушення, характеризується лише умисною формою.
Крім цього, у протоколі не визнанчено мету та мотив вчинення адміністративного правопорушення. Так відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-8 КУпАП мотив може полягати у вчиненні зазначених дій у своїх власних інтересах чи в інтересах іншої фізичної або юридичної особи.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується, будь-якого майнового чи немайнового інтересу ОСОБА_1 , зокрема, який би зумовлювався особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками із Головою Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей ОСОБА_2 , та/або з будь-якими іншими фізичними або юридичними особами.
За таких обставин, відсутність у діях ОСОБА_1 мети на задоволення своїх інтересів або інтересів інших фізичних або юридичних осіб, а відтак і відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП, свідчать про відсутність однієї із складових його елементів, а саме суб`єктивної сторони, а отже і складу адміністративного правопорушення в цілому.
Отже, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які б давали підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а (п. 39 постанови).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, та «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
На підставі викладеного, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП, а тому усі сумніви і припущення стосовно наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на його користь.
Водночас, виходячи із доводів ОСОБА_1 про порушення двадцяти чотирьох годинного строку, встановленого ч. 2 ст. 254 КУпАП для складання протоколу, судом встановлено, що Прем`єр-міністр України Шмигаль Д.А. 04.10.2023 надав доручення про проведення перевірки викладених у повідомленні фактів, а Національне агентстство з питань запобігання корупції 20.10.2023 з приводу зазначеного доручення направило запит до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.
Водночас, протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-8 КУпАП складено Національним агентстством з питань запобігання корупції лише 10.01.2024, тобто більш як через два місяці з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, як то передбачає ч. 2 ст. 254 КУпАП.
Суд не погоджується із зазначеними у протоколі та висловленими прокурором в судовому засіданні доводами щодо того, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення слід вважати момент, коли особою, уповноваженою на складання протоколу зібрано та проаналізовано необхідні докази та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, який процесуально оформлюється протоколом.
Так, згідно протоколу № 25-14/1-24 датою вчинення адміністративного правопорушення зазначено дату фактичного складання протоколу, а саме 10.01.2024, однак фактичним моментом виявленого інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП є 20.10.2023, тобто дата подання запиту до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.
Не зважаючи на те, що днем виявлення Національним агентстством з питань запобігання корупції адміністративного правопорушенняє день подання запиту до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, тобто 20.10.2023, то станом на момент судового розгляду строк притягнення до адміністративної відповідальності в силу ч. 4 ст. 38 КУпАП не закінчився.
При цьому, судом також враховуються й інші доводи ОСОБА_1 щодо порушення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, що полягали у неналежному повідомленні останнього про дату явки до Національного агентства для надання пояснень по суті інкримінованого правопорушення, складанні протоколу про адміністративне правопорушення в порушення глави 19 КУпАП у його відсутність та не роз`яснення прав, передбачених ч. 3 ст. 256, ст. 268 цього Кодексу, ст. 63 Конституції України.
Судом встановлено, що повідомлення Національного агенства від 07.01.2024 про необхідність явки ОСОБА_1 на 12 год. 00 хв. 10.01.2024 для надання пояснень по суті інкримінованого правопорушення направлялись засобами поштового зв`язку за адресою місця його проживання та місця роботи через добу, тобто 18 год. 01 хв. 08.01.2024 .
Натомість, відповідно до відомостей відстеження пересилань «Укрпошти» повідомлення про необхідність явки до Національного агентства фактично могло бути отримано ОСОБА_1 лише 09.01.2024 за місцем роботи та 11.01.2024 за місцем його проживання, що не є своєзавчасним сповіщенням в силу положень ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вказані порушення щодо своєчасного сповіщення ОСОБА_1 позбавили його можливості в реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, і відповідно потягнули за собою порушення порядку, визначеного главою 19 цього Кодексу із особливостями встановленими Порядком оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.06.2016 року № 5.
Враховуючи встановлену відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-8 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу, підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 172-8, 221, 245, 247, 251, 252, 278-280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-8 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Світлана ГРЕЧАНА
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.