Суддя Верховного Суду Ганна Вронська виступила з презентацією «Право на чисте довкілля та релевантна практика ЄСПЛ з питань охорони довкілля».
Про це повідомляє Судова влада.
У своєму виступі доповідачка проаналізувала теоретичні аспекти, зокрема, щодо права на чисте довкілля і його юридичне закріплення в Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також дослідила його розвиток у міжнародному вимірі.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Крім того, як зазначено в ст. 16 Основного Закону, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.
Процитувала Ганна Вронська і ст. 41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. У ст. 66 Основного Закону йдеться про те, що кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Як зазначила суддя ВС, Конституція, крім того, що визнає право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, містить ще низку важливих норм. Водночас не розкриває, у який спосіб це право може бути захищене. Тому релевантна стаття міститься в Законі України «Про охорону навколишнього середовища», це ст. 11, у якій передбачено, що Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Порушені права громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку, відповідно до законодавства України.
Говорячи про захист екологічних прав та практику Європейського суду з прав людини, найперше необхідно звернутися до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вся практика ЄСПЛ щодо захисту екологічних прав або захисту довкілля апелює до інших норм Конвенції.
На думку Ганни Вронської, це своєрідний виклик для ЄСПЛ і, відповідно, для національних судів, у який спосіб захищати право на безпечне довкілля, якщо сама ж ЄКПЛ не фіксує його як виокремлене право. Також це питання неодноразово поставало на рівні міжнародних організацій. У липні 2022 року Організація Об’єднаних Націй повідомила, що Генеральна Асамблея визнала право на чисте, безпечне для здоров’я та стале довкілля як одне з прав людини. Попередньо це право було підтверджено Резолюцією Комітету ООН з прав людини № 48/13 у жовтні 2021 року. На переконання Ганни Вронської, це рушійний етап розвитку не лише судової практики, але й взагалі поняття права на чисте довкілля.
Одна з перших справ, дотична до екології і яку розглянув ЄСПЛ, – справа «Гуерра та інші проти Італії» (Case of Guerra and Others v. Italy).
Окрім того, Ганна Вронська розповіла про судову практику ВС щодо розгляду справ зі спорів, які виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав.
Спікерка звернула увагу на постанову КЦС ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 369/7171/16-ц, у якій зазначено про те, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням вимог ЦПК України, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, обґрунтовано вважав, що позивачі довели понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм) небезпечними речовинами і що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності відповідача.
Крім того, суддя ВС проаналізувала постанову КАС ВС від 5 квітня 2023 року у справі № К/9901/29048/20.
«Незважаючи на те, що право на безпечне довкілля не закріплене в ЄКПЛ, воно вже визнано на рівні ООН та міститься в переважній кількості основних законів більшості країн світу, в тому числі й України. Це лише питання часу, коли воно буде офіційно зафіксовано в тексті ЄКПЛ. Далі справа щодо напрацювання відповідної судової практики – за ЄСПЛ. Безперечно, це матиме позитивний вплив і на розвиток практики щодо розгляду національними судами спорів, які виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав», – переконана Ганна Вронська.
У межах панельної дискусії «Агробізнес в умовах агроекоциду: сучасні виклики, проблеми відповідальності та уроки сталості» Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич висвітлив практику ВС у сфері захисту прав агробізнесу в умовах воєнного стану.
Як зазначив доповідач, станом на сьогодні значна частина майна, зокрема суб’єктів агробізнесу, вилучена на користь військових формувань, у тому числі на виконання військово-транспортного обов’язку. Якщо позивач вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, які він вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов’язаний з реалізацією його майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Отже, такі спори за участю суб’єктів господарювання належать до юрисдикції господарських судів. Такий правовий висновок наведено в постанові КГС ВС від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22 про визнання незаконним і скасування наказу про примусове вилучення майна на користь підрозділів військової частини.
В аспекті витребування вилученого в сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю майна в особливий період Віталій Уркевич розповів про постанову КГС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 916/3534/19. У цій справі транспортний засіб позивача був вилучений з метою задоволення потреб ЗСУ на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014. Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, що особливий період закінчується з ухваленням Президентом України відповідного рішення про переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, однак такого акта Президентом України не ухвалено. Тож правових підстав для витребування належного позивачеві на праві власності спірного транспортного засобу з користування відповідача немає.
Щодо особливостей пролонгації договорів оренди земель сільськогосподарського призначення в умовах воєнного стану Секретар ВП ВС зауважив, що з 19 листопада 2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2698-IX) автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема укладених фізичними особами, скасована (постанова КЦС ВС від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц).
У постанові КЦС ВС від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22 Верховний Суд дійшов висновку, що положення підпункту 5 п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України, яким під час дії воєнного стану забороняються безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Спікер нагадав і про правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, у якій закріплено ключові підходи щодо того, що саме мають з’ясувати суди в кожному випадку звернення з позовом про відшкодування державою Україна шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами в періоди проведення АТО / ООС. На переконання Секретаря ВП ВС, національні суди обов’язково мають орієнтуватися на вказані Верховним Судом критерії.