Вересень знову підтвердив те, про що ми говоримо вже не перший рік: проблеми з дотриманням права на справедливий суд в Україні не поодинокі, а системні. Моніторинг кримінальних процесів у судах різних регіонів показав, що ключові гарантії захисту — від конфіденційного спілкування з адвокатом до реальної можливості викликати свідків чи мати достатній час для підготовки — часто залишаються на папері.
Про це зазначає спостерігач Моніторингової місії IAC ISHR Олександр Грицак, інформує ЮП.
Конфіденційність захисту під загрозою
Спостерігачі IAC ISHR знову фіксували ситуації, коли обвинувачених тримають у скляних боксах і не дають сидіти поруч з адвокатами, навіть якщо прокурори не заперечують. Формальна можливість «передати папірець через отвір» не замінює реального конфіденційного спілкування. ЄСПЛ наголошує: “Право обвинуваченого на спілкування зі своїм адвокатом у повній конфіденційності… є невіддільною складовою частиною гарантій справедливого судового розгляду» (Öcalan v. Turkey, п. 133). А стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод надає «особливо захищений, привілейований статус усім формам спілкування між адвокатом та клієнтом» (Denysyuk and Others v. Ukraine, п.102). Коли конвой фактично підслуховує кожну фразу, це не просто порушення етикету — це підрив самого змісту захисту.
«Автоматичне» продовження запобіжних заходів
Не менш тривожно виглядає практика продовження тримання під вартою без реальної перевірки підстав. Засідання зводяться до констатації, що «ризики не змінились», а клопотання захисту про альтернативні заходи ігноруються. ЄСПЛ неодноразово наголошував: держава повинна доводити «реальність і актуальність ризиків», а не повторювати шаблонні формули. Рішення про тримання під вартою, навіть якщо воно було ухвалене належним чином на попередніх етапах, не може автоматично використовуватись як підстава для подальшого продовження. Відповідно до статті 5 § 3 Конвенції, позбавлення волі є винятковим заходом, який повинен мати актуальне, конкретне та індивідуалізоване обґрунтування. Національні суди щоразу зобов’язані оцінювати, чи існує реальна потреба у продовженні тримання під вартою саме в момент розгляду (Vrencev v. Serbia, п. 59; Hysa v. Albania, п. 63, 65–67).
Обмеження у виклику свідків
Непоодинокі випадки, коли суди відмовляють у виклику ключових свідків, необхідних для перевірки досудового розслідування чи можливих провокацій. ЄСПЛ нагадує, що принцип рівності сторін вимагає від судів оцінювати три критерії: обґрунтованість клопотання, релевантність показів і вплив відмови на загальну справедливість процесу (Škoberne v. Slovenia, п. 99–100). Коли ці критерії ігноруються, страждає сама суть змагальності.
Системна проблема, а не поодинокі випадки
Усі ці спостереження — не збіг обставин і не помилки окремих суддів. Вони складаються у цілісну картину: право на справедливий суд часто залишається декларацією. І якщо адвокати, прокурори чи судді стикаються з подібним у своїй практиці, важливо пам’ятати: проблема не в них особисто. Це — виклик усій системі правосуддя.
У цьому контексті моніторинг не є самодостатньою метою.
Ми закликаємо юридичну спільноту об’єднуватися навколо цієї теми. Лише спільні дії, посилання на практику ЄСПЛ та наполегливе відстоювання стандартів можуть змусити систему змінюватися. Але для цього важливо усвідомити масштаби проблеми та перестати толерувати її «як звичне». Моніторингова місія IAC ISHR продовжує свою роботу, і ми будемо продовжувати фіксувати та публічно висвітлювати кожне порушення, щоби право на справедливий суд в Україні стало реальністю, а не формальною обіцянкою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.