Про тактику захисту щодо обґрунтування ухвалення судом виправдувального вироку у зв’язку з недоведеністю вини розповів адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету “Києво-Могилянська академія”, заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ, член комісії з питань правової реформи при Президентові України Олексій Горох під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками тактику захисту щодо обґрунтування ухвалення судом виправдувального вироку у зв’язку з недоведеністю вини, а саме:
- 1. Виправдувальний вирок суду.
- 2. Докази. Допустимість доказів.
- 3. Недопустимість доказів, зібраних неуповноваженим субєктом
- 4. Недопустимість доказів, наданих у вигляді показань учасниками кримінального провадження.
- 5. Недопустимість доказів, відображених у протоколах гласних слідчих дій.
- 6. Недопустимість доказів, відображених у протоколах НСРД.
- 7. Недопустимість доказів, відображених у висновках експертів.
- 8. Недопустимість доказів внаслідок не відкриття матеріалів кримінального провадження.
- 9. Окремі процесуальні аспекти ухвалення виправдувального вироку.
У рамках характеристики виправдувального вироку у зв’язку з недоведеністю вини акцентовано на наступному:
1. Виправдувальний вирок суду
Відповідно до ч. 1 ст. 369 КПК України, суд вирішує обвинувачення по суті, ухвалюючи вирок — обвинувальний або виправдувальний.
Виправдувальний вирок постановляється у трьох випадках:
- Не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення.
- Не доведено, що правопорушення вчинене обвинуваченим.
- Не доведено наявності складу кримінального правопорушення в діянні особи.
(ч. 1 ст. 373 КПК)
Також відповідно до ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається у разі:
- відсутності події кримінального правопорушення;
- відсутності складу кримінального правопорушення;
- недоведення вини особи у суді.
Таким чином, виправдувальний вирок — це рішення суду, яким підтверджується недоведеність вини особи, а не її повна невинуватість у філософському сенсі. Суд має оцінювати всі обставини з позиції стандарту доказування «поза розумним сумнівом», де будь-які сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого (презумпція невинуватості, ст. 17 КПК).
Тактична мета захисту:
- довести відсутність складу злочину (жодного елементу: об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони);
- спростувати реальність доказів обвинувачення;
- наголосити на порушенні процесуальних прав під час досудового розслідування.
2. Докази. Допустимість доказів
За статтями 84–89 КПК України:
- Доказами є фактичні дані, отримані у порядку, передбаченому КПК (ст.84).
- Належність доказів означає, що вони прямо чи опосередковано підтверджують обставини (ст.85).
- Допустимість означає, що доказ отримано у спосіб, визначений законом (ст.86).
- Суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, базуючись на повному, всебічному та об’єктивному розгляді (ст.94 КПК).
Недопустимість доказів (ст.87 КПК):
- отримані внаслідок істотного порушення прав людини;
- отримані без ухвали суду, якщо така була необхідна (наприклад, обшук, НСРД);
- отримані внаслідок катувань, насильства, психологічного тиску, порушення права на захист;
- надані особами, які не мали відповідних повноважень.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що перелік порушень, зазначений у ст.87 КПК, не є вичерпним (постанова від 25.09.2018 у справі №210/4412/15-к). Тобто будь-яке істотне порушення, яке ставить під сумнів справедливість судового процесу, робить докази недопустимими.
Концепція «плодів отруйного дерева»:
Похідні докази (тобто ті, що виникли внаслідок первинно незаконного доказу) також є недопустимими.
Позиції ВС:
- від 05.06.2019 №243/4815/15-к;
- від 08.10.2019 №639/8329/14-к;
- від 14.03.2023 №750/5842/17.
3. Недопустимість доказів, зібраних неуповноваженим суб’єктом
- Порушення підслідності.
Якщо розслідування здійснював неуповноважений орган — усі докази, отримані таким органом, є недопустимими.
Приклад: СБУ розслідує злочин, який за законом підслідний поліції.
Постанови ВС:
- 30.09.2020 №563/1118/16-к;
- 13.09.2023 №163/941/20.
- Відсутність постанови керівника органу.
Якщо прокурор або слідчий діяв без постанови про своє призначення у конкретному провадженні, це порушення принципу повноважності.
Постанови ВС:
- 22.02.2021 №754/7061/15;
- 19.04.2018 №754/7062/15-к.
- Порушення у період передачі справ до ДБР.
Невиконання вимоги передати справу за підслідністю — істотне порушення, яке анулює результати розслідування. (ВС, 20.10.2021 №725/2498/19; 25.10.2021 №159/1383/17).
- Розслідування щодо неповнолітніх не спеціальним слідчим — недопустимість доказів.
4. Недопустимість доказів у вигляді показань учасників кримінального провадження
Недопустимими визнаються:
- Показання свідків чи підозрюваних, отримані без повідомлення про право не свідчити проти себе чи близьких родичів (порушення ст.63 Конституції).
- Показання осіб, які згодом стали підозрюваними або обвинуваченими у цьому самому провадженні.
- Показання, отримані без участі захисника, якщо його участь була обов’язковою.
- Порушення принципу змагальності та права на перехресний допит (ЄСПЛ: «Людмирський проти Польщі»).
ВС (25.09.2018 №210/4412/15-к) зазначив, що допит, проведений із порушенням права мовчати, тягне недопустимість навіть при формальній наявності підпису про «попередження».
5. Недопустимість доказів, відображених у протоколах гласних слідчих дій
До гласних слідчих (розшукових) дій належать:
- контроль за вчиненням злочину;
- імітація злочинної діяльності;
- оперативні закупки;
- негласне спостереження.
Докази недопустимі, якщо:
- дія проведена без судового дозволу (ч.2 ст.87 КПК);
- не зафіксовано технічними засобами або не збережено записи;
- порушено умови ухвали слідчого судді (перевищення меж дозволу, інший об’єкт чи строк).
6. Недопустимість доказів, відображених у протоколах НСРД
Негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД) – найбільш чутлива частина доказової бази.
Докази визнаються недопустимими, якщо:
- НСРД проведені не тим органом, якому доручено;
- не отримано або прострочено ухвалу слідчого судді;
- результати НСРД не відкрито стороні захисту (ст.290 КПК);
- матеріали НСРД не внесені до протоколу відповідно до вимог ст. 252–254 КПК;
- носії інформації знищені або змінені до завершення судового розгляду.
Позиція ВС (13.06.2023 №520/2703/17): результати НСРД, визнані недопустимими через порушення обов’язку відкриття, не тягнуть автоматичну недопустимість похідних доказів, якщо при цьому не порушено права людини.
7. Недопустимість доказів, відображених у висновках експертів
Висновок експерта є процесуальним доказом лише тоді, коли:
- експертиза призначена належним чином (ухвала, постанова);
- об’єкти дослідження отримані законно;
- експерт попереджений про кримінальну відповідальність.
Недопустимими є:
- експертизи, проведені без ухвали суду, якщо така потрібна;
- експертизи, що ґрунтуються на незаконно вилучених об’єктах (ВС, 05.06.2019 №243/4815/15-к);
- експертизи, виконані особами без відповідної кваліфікації чи повноважень.
Якщо первинний доказ (обшук, вилучення, затримання) є незаконним — висновок експерта, побудований на ньому, є «плодом отруйного дерева».
8. Недопустимість доказів внаслідок не відкриття матеріалів кримінального провадження
Згідно зі ст.290 КПК, прокурор зобов’язаний відкрити стороні захисту всі матеріали, якими він обґрунтовує обвинувачення.
Порушення:
- відкриття лише частини матеріалів;
- відкриття після завершення розгляду;
- не відкриття носіїв НСРД, протоколів, експертиз, речових доказів —
призводить до визнання доказів недопустимими.
ВС підкреслює: навіть якщо суд визнав такі докази належними, але вони не були відкриті захисту — це істотне порушення права на захист (постанова ККС від 14.02.2023 №234/5598/19).
Такі докази не можуть бути використані при ухваленні вироку. Суд має чітко зазначити у вироку, які саме докази є недопустимими.
9. Окремі процесуальні аспекти ухвалення виправдувального вироку
- Суд повинен оцінити всі докази у сукупності. (ВС, 25.09.2018 №210/4412/15-к)
- Стандарт доказування – «поза розумним сумнівом».
Будь-які сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь (ВС, 10.09.2020 №555/2067/18; ЄСПЛ «Барбера, Мессегуэ і Джабардо проти Іспанії»).
- Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися лише на показаннях потерпілого без інших доказів (ВС, 03.06.2020 №460/2724/18).
- Преюдиційність: вирок щодо іншої особи не має автоматичної сили у відношенні обвинуваченого (ВС, 30.07.2024 №552/6085/23).
- Рішення судів інших юрисдикцій (господарських, адміністративних) не є доказами у кримінальному процесі, але можуть бути оцінені як додаткові відомості.
- Порушення принципів змагальності та незалежності суду — підстава для скасування вироку.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.