11 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вона за особисті
кошти побудувала будинок літ. Д-2, який розташований на земельній ділянці,
що належить ОСОБА_2 (матері колишнього чоловіка позивача ОСОБА_3). Будинок був зареєстрований за ОСОБА_2, яка обіцяла заповісти його онукам (дітям позивача від шлюбу з ОСОБА_3). Про те, що ОСОБА_2 не має наміру складати заповіт на онуків, позивачу стало відомо з позовної заяви про виселення та зняття з реєстраційного обліку. Позивач просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку з господарськими спорудами; поділити його та виділити їй в натурі будинок літ. Д-2; визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки; поділити її та виділити в натурі Ѕ частину земельної ділянки.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.
У справі, яка переглядалася, ОСОБА_1 зазначала, що вона побудувала будинок
літ. Д-2 за особисті кошти, на підтвердження цих обставин надала суду товарні чеки. Проте позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що саме вона
та за особисті кошти здійснила будівництво цього житлового будинку. Надані
ОСОБА_1 товарні чеки на придбання матеріалів, меблів та техніки можуть бути
предметом доказування у справі про відшкодування вартості будівельних матеріалів або поділ майна подружжя, але не свідчать про набуття позивачем права власності на частину будинку.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що після введення
об’єкта в експлуатацію здійснена державна реєстрація на ім`я ОСОБА_2, цей юридичний факт сторони не оспорювали, а отже, і набуття права власності на спірний будинок з господарськими спорудами відповідачем вважається правомірним.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право
власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду,
переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
ОСОБА_2 як власник будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки не надавала згоду ОСОБА_1 на будівництво. Ураховуючи це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про те, що позовні вимоги
недоведені та задоволенню не підлягають.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі No 205/8312/17 (провадження No 61- 4742св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98971498