02 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що з 2001 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, шлюбні відносини між ними припинені з грудня 2007 року. За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було набуто у спільну сумісну власність нерухоме та рухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Позивач просила суд розірвати шлюб між ними та поділити нерухоме та рухоме майно.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_1. Поділ спільного рухомого та нерухомого майна здійснив у запропонований позивачем спосіб, зокрема виділив останній все спільно нажите майно подружжя.
Останньою постановою суду апеляційної інстанції скасовано рішення районного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна подружжя та частково задоволено позовні вимоги в цій частині. Суд уважав, що квартири були придбані сторонами за час їх перебування у зареєстрованому шлюбі, є об’єктами права спільної сумісної власності подружжя, тому підлягають поділу між ними шляхом визнання за кожним із них права власності на 1/2 частки спірних квартир (частина перша статті 70 СК України). Вимоги про присудження одній із сторін грошової компенсації сторони не заявляли.
Постановою Верховного Суду рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким позов у зазначеній частині задоволено частково, визнано за сторонами у справі право власності на 278,5/1000 часток зазначеної квартири за кожним.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Колегія суддів не погодилася з висновками апеляційного суду в частині поділу квартири АДРЕСА_3 між сторонами по 1/2 частці за кожним.
Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року, скасовуючи судове рішення суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та направляючи справу на новий апеляційний розгляд у цій частині, вказав про необхідність поділу майна, виходячи з рівності часток подружжя у спірному майні (провадження № 61-36868св18).
У касаційній скарзі представник позивача, не погоджуючись із застосованим судом апеляційної інстанції варіантом поділу майна, вказує, що позивач є власником 443/1000 часток квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, укладеного 04 вересня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1.
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені в статті 57 СК України, у пунктах 1–3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За положеннями зазначених норм при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з’ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
Проте суд апеляційної інстанцій не врахував указане, у зв’язку з чим помилково визнав об’єктом права спільної сумісної власності подружжя 443/1000 частки квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, є її особистою приватною власністю та не входить до складу спільного майна подружжя, що підлягає поділу.
Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про поділ нерухомого майна подружжя, керувався тим, що поділ
майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір
часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК
України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених
часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об’єктів нерухомого
майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути
можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов’язувати сторону
сплачувати компенсацію.
Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному
розмірі.
Суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув таку можливість, проте з урахуванням конкретних обставини спору.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08 (провадження № 61-12934св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/112609462.