Трудові права в умовах карантину. Вакцинація – право чи обов’язок працівників: адвокат Алла Андрушко

Під час марафону вебінарів у Вищій школі адвокатури на тему “Трудові права в умовах карантину”, Андрушко Алла, адвокат, кандидат юридичних наук, член Комітету з трудового права НААУ, розповіла про вакцинацію: право чи обов’язок працівників.

Cт. 5 Конвенції про права людини та біомедицину проголошує, що будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Відповідна особа у будь-який час може безперешкодно відкликати свою згоду.

Відповідно до п. 3 Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 2361 (2021) від 27 січня 2021 р. «Вакцини проти COVID-19: етичні, правові та практичні міркування», асамблея закликає держави-члени і рекомендує державам – членам Європейського Союзу:

  • інформувати громадян про те, що вакцинація не є обов’язковою, що ніхто не може зазнавати політичного, соціального чи іншого тиску для проходження вакцинації;
  • забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації за те, що не пройшов вакцинацію.

Якщо брати за основу вітчизняне законодавство, то це ст. 43 ЗУ “Про основи законодавства України про охорону здоров’я”, відповідно до якої, згода пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою.

Особам, які не досягли п’ятнадцяти років щеплення проводяться за згодою їх батьків.

Ст. 284 Цивільного кодексу України говорить про те, що фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, проводиться за її згодою.

Відповідно до ст. 2-1 КЗпП будь-яка дискримінація у сфері праці, пряме або непряме обмеження прав працівників, зокрема від стану здоров’я, не допускається.

ВІдповідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Для обгрунтування взагалі права чи обов’язку працівника робити вакцинацію існує ряд статей в законі “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, які зазначають, що громадяни України зобов’язані:

а) піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей,не шкодити здоров’ю інших громадян;

б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

За ст. 5 ЗУ “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” громадяни зобов’язані:

  • піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян;
  • проходити обов’язкові медичні огляди та робити щеплення у передбачених законодавством випадках.

Держава забезпечує фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Держава гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров’я шляхом організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я.

Добровільна згода людини є абсолютно необхідною. Принцип добровільної згоди гарантується:

  • ст. 7 Міжнародного акту про громадянські й політичні права
  • ст.ст. 5,6 Конвенції про права людини та біомедицину
  • ст. 28 Конституції України
  • ст. 284 ЦПК України
  • ст.ст. 42, 43 ЗУ “Основи законодавства про охорону здоров’я”
  • ст. 12 ЗУ “Про захист населення від інфекційних хвороб”.

За ст. 286 ЦК, фізична особа має право на:

  • таємницю про стан свого здоров’я,
  • факт звернення за медичною допомогою,
  • діагноз,
  • а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел. При цьому відомості про стан здоров`я є персональними даними, і їхнє збирання має здійснюватися тільки за згоди людини, передбачених законом.