Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року (судді Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Желтобрюх І. Л., Шишов О. О., Яковенко М. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рада національної безпеки і оборони України (далі – РНБО), Служба безпеки України (далі – СБУ), про визнання протиправним та часткове скасування указу Президента України та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1.У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі – Указ № 279/2023) у частині введення в дію пункту (позиції) 32 додатка 1.
2. Вимоги мотивував тим, що цей Указ є необґрунтованим, протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки Глава держави видав його не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, підписав з протиправним використанням повноважень; цей Указ ухвалений необґрунтовано, упереджено, свавільно, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу верховенства права та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 січня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позовну заяву залишив без розгляду через повторне неприбуття позивача та його представника в судове засідання без поважних причин.
4. Висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду суд обґрунтував тим, що позивач та/чи його представник повторно не прибули в судове засідання без поважних причин, ураховуючи, що представник відповідача не наполягав на розгляді справи по суті, а просив суд залишити позов без розгляду.
5. Суд першої інстанції зауважив, що призначав справу до розгляду неодноразово. Позивач та його представник повторно не з`явилися до суду для розгляду справи на судових засіданнях, призначених на 12 грудня 2024 року та 16 січня 2025 року. Обидві неявки на судові засідання не мали поважних причин. Те, що сторона позивача двічі поспіль не прибула на судові засідання для розгляду заявленого позову, зафіксовано у протоколах судових засідань від 12 грудня 2024 року та 16 січня 2025 року.
6. Також суд виснував про неможливість розгляду справи у зв`язку з неодноразовою неявкою позивача чи його представника без їхньої участі, оскільки в матеріалах справи наявні невирішені клопотання про поновлення строків для долучення доказів, а учасники справи ще не надали своїх пояснень з приводу заявленого позову. Ці процесуальні дії мали відбуватись на призначених судових засіданнях.
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
7. Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Обґрунтовуючи свою позицію, представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права та обмеження права на доступ до суду та правосуддя.
9. Зазначає, що після скасування Великою Палатою Верховного Суду ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду 07 листопада 2024 року ухвалою цю адміністративну справу прийняв до провадження, а її розгляд вирішив продовжити за правилами спрощеного позовного провадження та призначив її до розгляду на судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 10 годину 45 хвилин 12 грудня 2024 року.
10. Позивач переконаний, що при розгляді справ за правилами спрощеного позовного провадження участь сторін та їх представників (крім випадків, коли така участь визнається судом обов`язковою при відкритті провадження у справі та/або прийнятті справи до свого провадження) не є обов`язковою, а тому суд першої інстанції навіть у разі неявки позивача, яка не перешкоджає розгляду справи, повинен був розглядати цю справу по суті спору.
11. За твердженням представника позивача, за наявними матеріалами справи перша неявка позивача після того, як суд ухвалив рішення про його обов`язкову участь у цій справі, сталася лише 16 січня 2025 року. Через це висновок суду першої інстанції про те, що і позивач, і його представник (повноваження якого були припинені) повторно не прибули на судове засідання, призначене на 16 січня 2025 року, є необґрунтованим, передчасним та безпідставним, що в кінцевому підсумку призвело до винесення судом першої інстанції необґрунтованого рішення, ухваленого з грубим порушенням норм процесуального права та обмеженням права позивача на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
12. Звертає увагу на упереджене ставлення головуючого судді, який в ухвалі про прийняття до провадження справи (від 07 листопада 2024 року) висловив свою незгоду з постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року, якою цей суд скасував ухвалу суду першої інстанції від 07 серпня 2024 року про залишення позову без розгляду через повторне неприбуття позивача та його представника на судове засідання без поважних причин. Вважає, що надалі всі дії судді були направлені на обмеження його права на доступ до суду.
13. З покликанням на практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) звертає увагу на те, що ключовим для оцінки правомірності дій суду першої інстанції має бути не спосіб їх вчинення, а їх здатність забезпечити досягнення мети – інформування особи про судове засідання. Вручення повісток є гарантіями забезпечення одного й того самого права – права на справедливий суд, елементом якого є право знати про суд (як про процес – засідання, так і про результат – рішення), право на доступ до суду.
14. Не погоджується автор скарги з мотивувальною частиною оскаржуваної ухвали, зокрема з її формулюванням, що «колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду справи у зв`язку з неодноразовою неявкою позивача чи його представника у їх відсутність, оскільки в матеріалах справи наявні невирішені клопотання про поновлення строків для долучення доказів, а учасники справи ще не надали свої пояснення з приводу заявленого позову» і що «вказані процесуальні дії мали відбуватись у призначених судових засіданнях». Щодо цього повідомляє, що такого змісту мотивування не відповідає дійсності та вже було предметом апеляційного перегляду під час оскарження попередньої ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 07 серпня 2024 року.
15. Покликається на нерозуміння того, які клопотання суд першої інстанції ще не розглянув і [які потребували участі позивача для їх розв`язання], адже після 23 травня 2024 року (фактично коли слухалась справа по суті з наданням пояснень у справі) жодних клопотань від інших учасників справи до суду (окрім усних клопотань представника відповідача про залишення позову без розгляду) не надходило.
16. Окремо просить зважити на нерелевантне застосування судом першої інстанції правових позицій Великої Палати Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі [постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19), від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20), від 20 липня 2023 року у справі № 9901/439/21 (провадження № 11-155заі22), від 08 лютого 2024 року № 990/89/23 (провадження № 11-187заі23], оскільки вона жодним чином не узгоджуються з обставинами та правовідносинами в цій справі.
17. Нагадує, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали ідентична мотивувальній частині ухвали про залишення позову без розгляду, яка була скасована раніше. На думку апелянта, ця схожість переконує у формальному підході суду першої інстанції до рішення про залишення позову без розгляду з відомих причин і підтверджує, що оскаржене рішення ухвалене всупереч приписам адміністративного судочинства.
18. Суд першої інстанції порушив один з основних правових принципів адміністративного судочинства – принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, прояв якого, в розумінні апелянта, полягає в тому, що суд визнає неявку позивача та його представника неповажною і такою, що перешкоджає розгляду справи, натомість неявку інших учасників справи (СБУ, РНБО) не визнає такою, що перешкоджає розгляду справи, і такою, що обмежує їхні права.
19. Вважає, що будь-яких об`єктивних причин, що перешкоджали б розгляду цієї справи без участі позивача, суд не навів, окрім згадки про невирішені клопотання.
20. Суд першої інстанції безпідставно застосував практику ЄСПЛ [справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (CASE OF UNION ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN) Заява №11681/85], позаяк посилання на пункт 35 цього рішення є недоречним, адже цим пунктом ЄСПЛ, оцінюючи факти і норми законодавства Іспанії, зробив інший висновок, аніж той, про який було зазначено в оскаржуваному рішенні.
21. Вважає, що суд не тільки не застосував рішення ЄСПЛ в аналогічних спорах, але ще й перекрутив їхній зміст, що є черговим свідченням недотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та приписів Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
22. Вказує на грубе порушення судом закону в частині дотримання строків розгляду справи не з вини позивача, адже суд у разі дотримання строків мав би завершити її розгляд до 12 грудня 2024 року.
Рух апеляційної скарги
23. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 лютого 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року, а ухвалоювід 27 лютого 2025 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна підставі частини третьої статті 311 КАС України, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Позиція інших учасників справи
24. СБУ вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу – такою, що постановлена відповідно до положень чинного процесуального законодавства.
25. Відзиви від інших учасників справи на апеляційну скаргу позивача не надходили, що не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
26. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.
27. Стаття 126 КАС України регламентує вручення повістки, а статтею 127 цього Кодексу встановлені випадки, коли повістка вважається врученою.
28. Так, відповідно до статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
29. За встановленими обставинами у цій справі поштові відправлення з повістками, які були направлені на адресу ОСОБА_1 , поштові відділення повернули до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
30. За правилами статті 127 КАС України повістка вважається врученою у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
31. Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
32. Згідно із частиною п`ятою вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
33. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.
34. Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
35. Таким чином, обов`язковою підставою для прийняття ухвали про залишення позову без розгляду є, зокрема, саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
36. Суд першої інстанції встановив, що суддя Білоус О. В. ухвалою від 17 листопада 2023 року відкрив провадження у цій справі, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п`яти суддів та призначив її до розгляду на судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
37. Надалі розгляд справи призначався неодноразово.
38. 07 серпня 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України клопотання представника Президента України задовольнив, залишив без розгляду позовну заяву.
39. Позивач не погодився із цим судовим рішенням і через свого представника – адвоката Лещенка О. В. подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
40. За наслідками апеляційного перегляду Велика Палата Верховного Суду 10 жовтня 2024 року ухвалила постанову, якою задовольнила апеляційну скаргу та скасувала ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
41. Надалі суддя Білоус О. В. ухвалою від 07 листопада 2024 року прийняв до свого провадження цю адміністративну справу, а її розгляд продовжив провадити за правилами спрощеного позовного провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 10 годину 45 хвилин 12 грудня 2024 року.
42. В апеляційній скарзі позивач зазначив свою адресу реєстрації: АДРЕСА_1 , адресу місця роботи: вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, адресу для листування: вул. Джона Маккейна, 1, офіс 112-113, м. Київ 01042 (ця адреса збігається з адресою представника позивача Лещенка О. В.), телефон та адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
43. 07 листопада 2024 року судова повістка про виклик у судове засідання на 12 грудня 2024 року направлена позивачу на адресу реєстрації: АДРЕСА_1 та адресу для листування: вул. Джона Маккейна, 1, офіс 112-113, м. Київ 01042.
44. Поштове відправлення з повісткою, направлене ОСОБА_1 на адресу реєстрації, повернуто до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
45. Судова повістка про виклик у судове засідання на 12 грудня 2024 року направлена ОСОБА_1 на адресу для листування отримана 13 листопада 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом.
46. Представник позивача Лещенко О. В. отримав судову повістку в електронному кабінеті 07 листопада 2024 року о 21:05.
47. Разом з тим 08 грудня 2024 року від Лещенка О. В. до суду першої інстанції надійшла заява про припинення його повноважень як представника позивача у справі № 990/307/23.
48. У судове засідання, призначене на 12 грудня 2024 року, позивач та/або його представник не прибули.
49. У судовому засіданні 12 грудня 2024 року суд першої інстанції визнав неявку позивача та його представника неповажною, оскільки будь-яких заяв чи клопотань про причини неявки до суду від них не надходило.
50. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
51. Оскільки Лещенко О. В. не має повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 , про що адвокат повідомив суд 08 листопада 2024 року, то надіслання судової повістки про розгляд справи на 12 грудня 2024 року на адресу для листування позивача, яка збігається з адресою офісу адвоката Лещенка О. В., а також отримання цієї ж судової повістки в електронному кабінеті адвокатом не можна вважати фактом того, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи 12 грудня 2024 року.
52. Крім того, оскільки поштове відправлення з повісткою, яке було направлене ОСОБА_1 на його адресу реєстрації, повернуто до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то слід констатувати, що позивач не отримував судову повістку на 12 грудня 2024 року, адже зазначав інші альтернативні адреси, а саме адресу місця роботи, електронну пошту та телефон, що відповідає статті 127 КАС України.
53. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мав ужити всіх необхідних заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом надсилання судової повістки про розгляд справи 12 грудня 2024 року на альтернативні адреси, зазначені позивачем в апеляційній скарзі, а також на електронну пошту та телефонограмою. Указаних дій суд першої інстанції не вчинив, що призвело до неналежного неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю.
54. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неповажною неявки позивача та його представника в судове засідання 12 грудня 2024 року, оскільки суд не вчинив всіх необхідних дій для належного повідомлення позивача про призначене на цей день судове засідання.
55. 12 грудня 2024 року позивачу направлено повістки про виклик у судове засідання на 16 січня 2025 року на адресу реєстрації: АДРЕСА_1 та адресу місця роботи: вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008, а також на електронну адресу, вказану позивачем в апеляційній скарзі.
56. Однак зазначені поштові відправлення з повісткою про виклик у судове засідання на 16 січня 2025 року поштові відділення повернули до суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
57. У судове засідання 16 січня 2025 року позивач не прибув, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.
58. 16 січня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник повторно без поважних причин не з`явились до суду для розгляду справи, зокрема, у судові засідання, призначені на 12 грудня 2024 року та 16 січня 2025 року.
59. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки за висновком, зазначеним вище, позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи 12 грудня 2024 року, то неприбуття в судове засідання 16 січня 2025 року вважається першим.
60. За приписами частини п`ятої статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України обов`язковою умовою для прийняття судом рішення про залишення позовної заяви без розгляду є повторна неявка позивача в судове засідання без поважних причин. Виходячи з обставин цієї справи оскільки 16 січня 2025 року є першою неявкою позивача в судове засідання, то відсутні підстави для ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду через повторне неприбуття позивача в судове засідання.
61. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визначеного частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку неявки позивача та його представника в судове засідання – залишення позову без розгляду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
62. Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
63. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
64. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
65. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2025 року скасувати, а справу № 990/307/23 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців Судді:О. О. Банасько О. В. Кривенда Ю. Л. Власов М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв О. А. Губська К. М. Пільков Ж. М. Єленіна О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король О. С. Ткачук С. І. Кравченко В. Ю. Уркевич Н. В. ШевцоваВідповідно до частини третьої статті 321 Кодексу адміністративного судочинства України постанову оформила суддя Шевцова Н. В.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.