Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (далі – Приватна організація) в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» звернулася з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіт ізен Кафе» 222 012 грн компенсації за порушення майнових авторських прав у зв’язку з неправомірним використанням відповідачем у приміщенні кафе музичних творів «Animals» та «Moves Like Jagger».
Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Приватної організації в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» 35 240 грн компенсації за порушення майнових авторських прав; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду рішення скасовано та в задоволенні позову відмовлено повністю.
КГС ВС, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зауважив таке.
Місцевий господарський суд з урахуванням наведених ним законодавчих приписів та на підставі дослідження фактичних обставин справи і поданих доказів у їх сукупності, встановивши, на відміну від апеляційного господарського суду, використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди, дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Водночас суд апеляційної інстанції висунув «універсальні» вимоги до доказів, наданих Приватною організацією (акт фіксації, відеозапис, фіскальний чек): з відеозапису та акта фіксації має убачатися, де саме здійснювалася фіксація публічного виконання творів. Відеозапис повинен містити чітке та однозначне підтвердження адреси або назви місця, в яко му здійснювалася фіксація порушення використання авторського чи суміжного права; повинно бути відображено точний час та період фіксації публічного виконання. Оскільки час та дата може бути встановлена користувачем засобу відеофіксації самостійно, повинні бути присутні інші беззаперечні докази дійсних часу та дати проведення зйомки. Відеозапис має надавати можливість встановити, якими особами здійснено фіксацію публічного виконання музичних творів. На відеозаписі візуально повинні бути присутні особи, які є представниками організації колективного управління. Крім того, на відеозаписі повинно бути зафіксовано зміст довіреностей, документів, що посвідчують особи представників, які здійснюють фіксацію використання авторського чи суміжного права; повинні бути надані докази того, що у представників особи, яка використовувала авторські чи суміжні права, було запитано підстави їх використання і їм було запропоновано для ознайомлення та підпису акти фіксації. У разі відмови від надання своїх даних та підпису зазначеного акта , цей факт теж має бути зафіксований на відеозаписі.
КГС ВС зазначив про помилковість наведених висновків суду апеляційної інстанції, оскільки вони не ґрунтуються на приписах статей 73, 76 – 79 ГПК України, є штучними та свідчать про певний суб’єктивізм і обмеженість колегії суддів апеляційного суду в установленні необхідних обставин (за можливості оцінки доказів у їх сукупності; за відсутності підстав вважати поведінку позивача недобросовісною; за відсутності заперечень відповідача щодо вчинення ним або представником позивача певних дій тощо).
За таких обставин касаційна інстанція не погодилася з підставами відхилення доказів Приватної організації щодо використання відповідачем спірних творів у приміщенні кафе у зв’язку з порушенням апеляційним судом приписів статті 86 ГПК України щодо оцінки наявних доказів, яке в подальшому призвело до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення місцевого суду і помилкової відмови в задоволенні позову.
У свою чергу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належність та допустимість названих доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 No 71 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» (у редакції від 14.09.2011 No 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
При цьому КГС ВС зауважив, що саме відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об’єкта суміжних прав. Крім того, він повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного у заподіянні шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
Водночас апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, не дослідив спростування/неспростування відповідачем презумпції винного у заподіянні шкоди.
Крім того, саме особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні кафе, несе відповідальність за додержання в ній вимог закону щодо охорони права на об’єкти інтелектуальної власності. Невиконання відповідачем встановлених законом обов’язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів у його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.
З огляду на викладене КГС ВС дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою відмовлено в позові, та залишення в силі рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 09.07.2019 у справі No 910/12033/18 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/82970535.