У фаховій дискусії на тему: «Захист соціальних прав у світлі положень Європейської соціальної хартії (переглянутої)» під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ взяли участь:
- Наталія Чевревко – адвокатка, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ, кандидат наук з державного управління;
- Наталія Кайда – адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, доктор юридичних наук, науковий співробітник Інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, тренер, розробник програм Української школи урядування;
- Іван Гончаров – адвокат, Голова Комітету з міграційного права в Раді адвокатів Харківської області, кандидат наукового ступеня доктора філософії;
- Катерина Цупка – адвокатка, член Центру трудового права та соціального забезпечення;
- Ганна Лисенко – адвокат, член Комітету з трудового права НААУ, партнер АО «Адвокатська сім’я Лисенко», експерт з трудового, податкового та господарського права;
- Вікторія Поліщук – адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ.
Доповідачі докладно проаналізували разом з учасникамизахист соціальних прав у світлі положень Європейської соціальної хартії, а саме:
- 1. Право на справедливі умови праці та справедливу винагороду: практика Європейського комітету з соціальних прав.
- 2. Соціальний захист ветеранів війни: відповідність української системи положенням Європейської соціальної хартії.
- 3. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні: правове регулювання, дозвільні процедури та перспективи реформування.
- 4. Соціальний захист осіб з інвалідністю у світлі ст. 15 Хартії та директив ЄС.
- 5. Звільнення певних категорій працівників: вагітних, осіб, які мають дітей, осіб з інвалідністю.
- 6. Аналіз рішень Європейського Комітету з соціальних прав.
У рамках характеристики соціальних прав у світлі положень Європейської соціальної хартії акцентовано на наступному:
1. Право на справедливі умови праці та справедливу винагороду: практика Європейського комітету з соціальних прав
Адвокат Наталія Черевко представила огляд практики Європейського комітету з соціальних прав щодо права на справедливу винагороду та безпечні умови праці. У виступі були висвітлені ключові висновки Комітету за Статтями 2 і 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої), зокрема розкрито підходи ЄКСП до визначення достатнього рівня життя, оцінки мінімального рівня оплати праці, захисту від надмірних відрахувань із зарплати, рівної винагороди за працю рівної цінності та гарантій безпечних умов праці. Окрему увагу приділено висновкам про невідповідність окремих положень українського законодавства вимогам Хартії та можливостям використання зазначених стандартів у правозастосуванні та адвокатській практиці.
Стаття 4 Європейської соціальної хартії передбачає право на справедливу винагороду:
З метою забезпечення ефективного здійснення права на справедливу винагороду Сторони зобов’язуються:
1. Визнати право працівників на таку винагороду, яка забезпечує їм i їхнім сім’ям достатній життєвий рівень;
2. Визнати право працівників на підвищену ставку винагороди за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених для окремих випадків;
3. Визнати право працюючих чоловіків i жінок на рівну винагороду за працю рівної цінності;
4. Визнати право всіх працівників на розумний строк попередження про звільнення з роботи;
5. Дозволити відрахування із заробітної плати тільки на умовах i в розмірах, передбачених національними законами або правилами чи встановлених колективними договорами або арбітражними рішеннями;
Здійснення цих прав досягається шляхом вільного укладання колективних договорів, запровадження встановленого законодавством механізму визначення заробітної плати або вжиття інших заходів, що відповідають національним умовам.
Право працівників на справедливу винагороду є основою гарантії Хартії щодо розумних умов праці та забезпечення справедливої винагороди за виконану роботу. Недостатня заробітна плата створює пастки бідності, які можуть впливати не тільки на окремих осіб та їхні сім’ї, а й на цілі громади. Недостатня оплата праці також є перешкодою для повноцінної участі в суспільстві і, отже, ознакою соціального виключення. У ширшому сенсі, оплата праці, яка значно відстає від середнього заробітку на ринку праці, є несумісною із соціальною справедливістю. Decision on the merits: University Women of Europe (UWE) v. Belgium, Collective Complaint No. 124/2016, p. 105.
Посилаючись на своє рішення по суті справи від 23 червня 2010 року Генеральна конференція праці (CGT) проти Франції (§§ 64-65), скарга № 55/2009, Комітет запитав, чи вважається період чергування, протягом якого не виконується ефективна робота, періодом відпочинку. У відповіді на це питання Комітет підтвердив, що період чергування не прирівнюється до періоду відпочинку в українському законодавстві не прирівнюється до періоду відпочинку. Залучення працівника до чергування, яке не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу, здійснюється за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця і повинно включати надання взамін днів відпочинку рівної з ним тривалості. Чергування/ чергування після після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні може запроваджуватися в виняткових випадках і лише за згодою профспілкового органу. Не допускається залучати працівників до чергування частіше одного разу на місяць. У будь-якому випадку, це має бути визначено в колективному договорі підприємства з дотриманням норм і гарантій, встановлених законодавством та Галузевою угодою.
Пункт 2 – Оплачувані державні свята: Комітет зазначає, що законодавча база, яку він раніше визнав такою, що відповідає Хартії, не змінилася. У доповіді підтверджується, що гарантії підвищення оплати праці за роботу, виконану у святковий день, поширюються як на державний, так і на приватний сектор, а також на всіх категорії працівників, включаючи тих, які не отримують щомісячну винагороду або чий контракт не передбачає передбачає регулярне виконання роботи у святкові дні. Вона також подає оновлені дані від Державної інспекції з питань праці про виявлені порушення та кількість виданих приписів до приписів, виданих для їх усунення.
Пункт 5 – Щотижневий період відпочинку: Комітет доходить висновку, що ситуація в Україні не відповідає статті 2§5 Хартії на тій підставі, що працівники можуть відмовитися від свого права на відгул у в обмін на грошову компенсацію.
Пункт 7 – Робота в нічний час: Комітет доходить висновку, що ситуація в Україні не відповідає статті 2§7 Хартії на тій підставі, що:
- можливості переведення на роботу в денний час не передбачені в достатній мірі;
- закони та підзаконні акти не передбачають постійних консультацій з представниками працівників щодо умов праці в нічний час та заходів, вжитих для узгодження потреби працівників з особливим характером нічної праці;
- у законодавстві не передбачено обов’язкових медичних оглядів перед початком роботи до прийняття на роботу в нічний час та періодичних після цього.
2. Соціальний захист ветеранів війни: відповідність української системи положенням Європейської соціальної хартії
У своєму виступі Наталія Кайда, розкрила ключові положення Європейської соціальної хартії, що забезпечують право ветеранів на працю, професійну підготовку та реабілітацію (статті 1, 10 та 15 ЄСХ). Проаналізувала, наскільки національне законодавство, зокрема закони про статус ветеранів, зайнятість населення, реабілітацію та урядові програми підтримки, відповідає європейським стандартам.
Підкреслила, що нормативна база України загалом узгоджується з вимогами ЄСХ та забезпечує гарантії працевлаштування ветеранів, створення умов для перекваліфікації, професійної адаптації та реабілітації осіб з інвалідністю. Водночас, наголосила на проблемах практичної реалізації цих норм: стигматизації ветеранів роботодавцями, нерівному доступі до навчальних програм, недостатності адаптованих робочих місць, бюрократичних бар’єрах у встановленні інвалідності та обмеженій підтримці підприємництва в громадах.
Працевлаштування є ключовим елементом соціальної інтеграції ветеранів війни. Європейська соціальна хартія визначає низку стандартів, які держави повинні забезпечити для гарантування права на працю, професійну підготовку та участь у ринку праці. У контексті ветеранів ці гарантії мають особливе значення, оскільки повернення до мирного життя часто супроводжується фізичними або психологічними травмами, зміною життєвих орієнтирів та потребою професійної адаптації.
Положення ЄСХ, що стосуються працевлаштування ветеранів:
Стаття 1 ЄСХ — Право на працю вимагає від держави:
- створення можливостей для отримання роботи;
- активної політики зайнятості;
- недопущення дискримінації;
- сприяння інтеграції вразливих груп у ринок праці.
Стаття 10 — Право на професійну підготовку держава повинна забезпечити:
- доступ до професійного навчання;
- перекваліфікацію;
- адаптацію для людей з інвалідністю.
Стаття 15 — Права осіб з інвалідністю особливо важлива для ветеранів з пораненнями. Передбачає:
- професійну реабілітацію;
- повернення до роботи або отримання нової професії;
- підтримку роботодавців у працевлаштуванні людей з інвалідністю.
Відповідність українського законодавства положенням ЄСХ Україна забезпечує працевлаштування ветеранів на основі низки законів:
- Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає:
- пріоритетне право на працевлаштування;
- пільги роботодавцям;
- сприяння у професійній підготовці;
- соціальну адаптацію.
- Закон України «Про зайнятість населення», включає:
- квотування робочих місць (5% для осіб з додатковими гарантіями, серед яких — ветерани АТО/ООС/поліції);
- компенсацію роботодавцю ЄСВ за працевлаштування ветеранів;
- програми професійного навчання.
- Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», передбачає:
- професійну орієнтацію ветеранів з інвалідністю;
- індивідуальні програми реабілітації та відновлення працездатності.
- Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» Розвиває положення статті 11 ЄСХ щодо:
- доступності медичної допомоги;
- недискримінації при наданні медичних послуг;
- пріоритетних категорій, серед яких ветерани;
- професійної, психологічної та фізичної реабілітації.
Напрями удосконалення:
- Гармонізація законодавства із положеннями ЄСХ, особливо статей 12, 15, 20 та 30.
- Розробка Національної стратегії соціальної інтеграції ветеранів із чіткими механізмами реалізації.
- Розширення програм професійної освіти та перекваліфікації, орієнтованих на сучасний ринок праці.
- Створення єдиної електронної платформи підтримки ветеранів (реєстр, послуги, консультації).
- Підтримка місцевих ініціатив — ветеранських просторів, громадських проєктів, менторських програм.
- Інституційне посилення Міністерства у справах ветеранів як координатора політики.
3. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні: правове регулювання, дозвільні процедури та перспективи реформування
Іван Гончаров у своєму виступі розкрив питання працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні, а саме:
Основні нормативні акти:
- Закон України «Про зайнятість населення» – визначає загальні умови працевлаштування іноземців.
- Постанова Кабінету Міністрів України №437 – регламентує порядок видачі, продовження та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства.
- Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» – встановлює правові засади перебування в Україні.
- Нормативні акти Державного центру зайнятості щодо процедурних питань.
Іноземці можуть працювати в Україні на підставі дозволу на застосування праці, який отримує роботодавець.
Дозвіл видається на конкретну посаду та конкретного роботодавця.
Категорії іноземців, для яких передбачені особливі умови або спрощені процедури:
- висококваліфіковані професіонали;
- внутрішньокорпоративні цесіонарії;
- засновники та бенефіціари українських компаній;
- ІТ-фахівці (за умовами, наведеними у презентації).
Алгоритм отримання дозволу:
Етап 1. Підготовка документів:
- заява роботодавця;
- копії паспортних документів;
- кольорове фото;
- проект трудового договору;
- переклади та нотаріальні засвідчення (якщо передбачено);
- документи, що підтверджують кваліфікацію (у визначених випадках).
Етап 2. Подача документів до Центру зайнятості:
- документи подаються особисто або через електронний кабінет.
- дата подачі фіксується.
Етап 3. Розгляд документів:
- Центр зайнятості розглядає документи протягом строків, визначених постановою №437.
- можливе залишення документів без розгляду або вимога усунути недоліки.
Етап 4. Отримання дозволу:
- видається на строк від 1 до 3 років (залежно від категорії іноземця).
- передбачено окремі строки та вимоги для продовження дозволу.
Етап 5. Укладення трудового договору:
- роботодавець зобов’язаний укласти трудовий договір у строк та подати його копію до Центру зайнятості.
Підстави для відмови у видачі дозволу:
- неповний пакет документів;
- недостовірні дані;
- відсутність у роботодавця можливості забезпечити умови праці;
- невідповідність посади або діяльності вимогам законодавства.
Підстави для анулювання дозволу:
- припинення трудових відносин;
- виявлення недостовірних відомостей;
- неподання договору у визначений строк;
- інші підстави, прямо перелічені в презентації.
Перспективи реформування:
1. Цифровізація процедур:
- створення електронної системи подання та супроводу дозвільних документів;
- інтеграція з реєстрами для перевірки документів;
- мінімізація фізичного контакту із державними органами.
2. Лібералізація ринку праці для іноземців:
- можливе скорочення переліку документів;
- спрощення процедур для висококваліфікованих працівників та ІТ-спеціалістів;
- розширення категорій іноземців, які можуть працювати без дозволу.
3. Гармонізація з європейськими стандартами:
- адаптація законодавства до директив ЄС щодо міграції та працевлаштування;
- запровадження механізмів «єдиного дозволу» (single permit) за моделлю ЄС.
4. Підвищення прозорості та контроль за зловживаннями:
- удосконалення механізмів перевірки роботодавців;
- унеможливлення легалізації трудових відносин через фіктивні дозволи;
- посилення відповідальності за порушення.
5. Розвиток інституційної спроможності:
- зміцнення ролі Державного центру зайнятості;
- покращення взаємодії між міграційною службою, податковими органами та роботодавцями.
4. Соціальний захист осіб з інвалідністю у світлі ст. 15 Хартії та директив ЄС
Адвокат Катерина Цупка виступила з доповіддю в якій розкрила основні стандарти та гарантії прав осіб з інвалідністю в розрізі Європейської соціальної хартії. Були проаналізовані статті ЄСХ щодо заборони дискримінації, зокрема за ознакою стану здоров’я (стаття Е ЄСХ), щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства (ст. 15 ЄСХ). Досліджені ключові нормативи Конвенції про права осіб з інвалідністю та Директиви Ради 2000/78/ЄС від 27.11.2000 «Про встановлення загальних рамок для однакового ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності». Доповідач акцентувала увагу на поняттях «дискримінації за ознакою інвалідності» та «розумного пристосування». Здійснено аналіз звіту про оцінку потреб щодо перегляду політики та нормативної бази у сфері забезпечення прав людей з інвалідністю, в тому числі необхідності приведення національного законодавства у відповідність до Європейського акту про доступність. Обговорили зміни за час війни та прогрес України в сфері захисту прав осіб з інвалідністю. Надано для використання в роботі адвокатів два Рішення ЄСПЛ щодо обмеження прав осіб з інвалідністю на отримання пенсії.
Катерина Цупка проаналізувала соціальний захист осіб з інвалідністю у світлі ст. 15 Хартії та директив ЄС:
- Гарантії трудових прав людей з інвалідністю: Стаття Е Європейської соціальної Хартії (переглянутої) та ст. 21 Хартії Європейського Союзу про основоположні права.
- Реалізація права осіб з інвалідністю на самостійність, соціальну та професійну інтеграцію, участь у житті суспільства: Стаття 15 Європейської соціальної Хартії (переглянутої) та ст. 26 Хартії Європейського Союзу про основоположні права.
- Засада «рівної можливості та доступу до ринку праці»: Директива Ради № 2000/78/ЄС від 27.11.2000 «Про встановлення загальних правил рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності».
- «Союз рівності: Стратегія захисту прав людей з інвалідністю на 2021-2030 роки» прийнятий Європейським Союзом у 2021 році важливий далекоглядний документ, що підкреслює зобов’язання, цілі та дії ЄС у просуванні прав осіб з інвалідністю до 2030 року.
Конвенція про права осіб з інвалідністю (поточна редакція від 19.06.2023):
Абз. 4 ст. 2 Конвенції визначає «дискримінація за ознакою інвалідності» означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні.
«Розумне пристосування» означає, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини і основоположних свобод (абз. 5 ст. 2 Конвенції).
Звіт щодо України за 2025 рік (до повідомлення комісії Європейського Парламенту, Раді, Європейському економічно-соціальному комітету та комітету регіонів):
- Законодавство потребує повної відповідності до acquis ЄС, включно з Європейським актом про доступність.
- Кількість осіб з інвалідністю зростає серед цивільного населення та ветеранів, що створює додаткові виклики для політики доступності. Потрібне посилення доступності інфраструктури та послуг.
- Україна ухвалила Стратегію реформування психоневрологічних інтернатів та деінституціалізації догляду для дорослих до 2034 року, а також план її реалізації.
Рішення ЄСПЛ щодо соціальних прав осіб з інвалідністю:
- CASE OFBÉLÁNÉ NAGY v. HUNGARY від 13.12.2016 (Заява №53080/13). Справа стосувалась позбавлення заявниці пенсії по інвалідності внаслідок ретроспективних змін чинного законодавства, та, як наслідок, втрати нею джерела доходу за рахунок запровадження умов, що були для неї об’єктивно невиконуваними.
- CASE OFWIECZOREK v. POLAND (Заява № 18176/05). Справа стосувалась позбавлення заявниці пенсії по інвалідності в звʼязку зі здійсненням примусового переогляду за скаргою колишнього чоловіка про неправомірність встановлення інвалідності. Також заявниця скаржилась на відмову суду апеляційної інстанції у наданні їй безоплатної правової допомоги для подання касаційної скарги.
5. Звільнення певних категорій працівників: вагітних, осіб, які мають дітей, осіб з інвалідністю
Ганна Лисенко наголосила, що відповідно до ст. 24 Європейської соціальної хартії працівники мають право на захист у разі звільнення, а роботодавець зобов’язаний довести наявність законних підстав. Українське законодавство закріплює ці гарантії у Конституції України та КЗпП, встановлюючи особливий порядок та заборони щодо звільнення окремих категорій працівників.
У виступі було розглянуто, кого не можна звільняти з ініціативи роботодавця без обов’язкового працевлаштування, зокрема:
- вагітних жінок; жінок із дітьми до 3 (6) років;
- одиноких матерів; батьків, які виховують дітей без матері;
- опікунів, піклувальників, прийомних батьків;
- окремі категорії громадян, постраждалих від Чорнобильської катастрофи;
- молодь, для якої це перше робоче місце.
Важливі судові рішення щодо звільнення вагітних працівниць, серед яких: Постанова ВС від 18.01.2023 р. по справі №752/23602/20, Постанова ВС від 05.08.2021 р. по справі № 487/8351/19, Постанова ВС у справі №515/243/19 від 15.07.2020 р. Постанова ВС від 18.03.2019 р. у справі №505/3097/17-ц, в яких викладено один висновок, що факт вагітності на день звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.
Окрему увагу було приділено гарантіям працівників, які мають дітей, з акцентом на висновки Верховного Суду у справі №197/1268/23 (25.06.2025), де суд уточнив: гарантії ст. 184 та 186-1 КЗпП поширюються і на прийомних батьків.
Також було розглянуто обмеження при звільненні осіб з інвалідністю, підстави, коли можливо розірвання трудового договору, та переважні права при скороченні.
Наприкінці виступу було висвітлено права працівників 1-ї та 2-ї категорії, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема:
- переважне право на залишення на роботі;
- виплату трикратної середньомісячної заробітної плати при вивільненні;
- гарантоване працевлаштування або перенавчання;
- збереження окладу чи різниці в зарплаті до одного року.
6. Аналіз рішень Європейського Комітету з соціальних прав
Вікторія Поліщук у своєму виступі проаналізувала рішення ЄКСП та визначила механізм контролю.
Механізм контролю – Європейський комітет з соціальних прав (ЄКСП):
- Комітет міністрів Ради Європи обирає його 15 незалежних, неупереджених членів та членкинь строком на шість років із можливістю переобрання на ще один строк.
- Європейський комітет з соціальних прав здійснює контроль за дотриманням Хартії в межах двох механізмів, що доповнюють один одного: колективні скарги, які подають соціальні партнери й інші неурядові організації (процедура колективного оскарження), і національні доповіді, які готують Договірні сторони(система звітування).
- Комітет міністрів втручається на останньому етапі механізму контролю за дотриманням Хартії, ухвалюючи резолюції та рекомендації. Він забезпечує контроль за виконанням висновків і рішень, ухвалених Європейським комітетом з соціальних прав.
Практика:
- Рішення за колективними скаргами: рішення про прийнятність, рішення по суті справи, рішення про припинення провадження та рішення про невідкладні заходи;
- Висновки за результатами процедури звітування, які публікуються щорічно відповідно до такої системи:
a. для Хартії від 1961 року томи пронумеровані I, II, III, IV…, XX–1, XX–2, XX–3 тощо;
b. для Переглянутої хартії вони пронумеровані2002(…), 2019,2020тощо. Рада Європи публікує всі ці документи. Вони також доступні в базі даних HUDOC, яку можна знайти на сайті Ради Європи: www.coe.int/socialcharter
Рішення ЄКСП:
- Рішення Європейського комітету з соціальних прав у справі по скарзі Конфедерації профспілок робітників (ССОО) проти Іспанії (№ 218/2022), яке було прийнято 03.12.2024 р. і опубліковано 27.06.2025 р., що поновлення на роботі;
- Рішення Європейського комітету соціальних прав від 17.05.2022 р. за скаргою Всегрецької асоціації пенсіонерів групи телекомунікацій OTE (PAP OTE) проти Греції (скарга №165/2018) щодо права на соціальне забезпечення та права літніх осіб на соціальний захист;
- Рішення Європейського комітету соціальних прав від 02.07.2013 р. за скаргою Fellesforbundet for Sjøfolk (FFFS) проти Норвегії (скарга № 74/2011) щодо виходу на пенсію;
- Рішення Європейського комітету соціальних прав від 03.12.2024 р. за скаргою Інституту європейської політики відкритого суспільства (OSEPI) проти Болгарії (скарга №204/2022) щодо порушення прав групи осіб, які були найбільш вразливі до COVID-19.
Висновки:
1) Європейська соціальна хартія (переглянута) є основою, у якій формуються та відображаються європейські соціальні стандарти;
2) норми Європейської соціальної хартії (переглянутої) містять основоположні соціальні права та гарантії;
3) Європейська соціальна хартія (переглянута) є складником національного соціального законодавства України, адже цей договір було ратифіковано у встановленому законом порядку, тож норми національного соціального законодавства України не можуть суперечити змісту цього договору та мають бути адаптованими до європейських соціальних стандартів, закріплених у ньому;
4) не всі норми національного соціального законодавства України сьогодні є адаптованими до європейських соціальних стандартів, визначених у Європейській соціальній хартії (переглянутій).
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.