Ухвала про відмову у витребуванні доказів шляхом звернення до іноземного суду або іншого компетентного органу підлягає окремому оскарженню

16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – ЗАТ «ОТП Банк»), третя особа– Національний банк України (далі – НБУ), про стягнення суми коштів та застосування заходів впливу.

У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції позивач
подав заяву про забезпечення доказів шляхом звернення до Австрійського суду
або іншого компетентного органу Австрійської Республіки щодо витребування
в Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (РБІ) інформації, засвідченої належним
чином.

Суд першої інстанції у задоволенні клопотання про витребування доказів
відмовив, мотивувавши це тим, що предметом спору є стягнення суми коштів
та застосування заходів впливу, що знаходяться за кордоном в Австрійській
Республіці, а в клопотанні про забезпечення доказів позивач просить витребувати докази, які не мають істотного значення для розгляду справи по суті.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду, апеляційний суд
виходив із того, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про відмову у витребуванні доказів, яка відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд не погодився з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Стаття 116 ЦПК України регулює підстави та порядок забезпечення доказі.

Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення
доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Підстави витребування доказів, вимоги до форми і змісту клопотання учасника справи про витребування доказів, а також порядок розгляду судом цього
клопотання визначено у статті 84 ЦПК України.

У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно отримати докази на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим
дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної
держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором,
згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 498 ЦПК
України).

ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про забезпечення доказів шляхом звернення до Австрійського суду або іншого компетентного органу
Австрійської Республіки щодо витребування в Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (РБІ) належним чином засвідченої інформації.

Однак у резолютивній частині ухвали районного суду констатовано про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, хоча в описовій частині зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про забезпечення доказів, а в мотивувальній частині – про те, що суд керувався статтею 116 ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду, не звернув уваги на те, що при постановленні цієї ухвали суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 116 ЦПК
України про витребування доказів як складової інституту забезпечення доказів
і порушив вимоги статті 260 ЦПК України, оскільки є невідповідність між
висновками суду, викладеними у мотивувальній та резолютивній частинах ухвали суду.

Положення частини 1 статті 353 ЦПК України містить вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскарженні в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року ухвалу Одеського
апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного
провадження.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі No 522/23110/17 (провадження No 61-8св21) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97771860