Річний звіт Європейський суд з прав людини за 2025 рік фіксує тривожну тенденцію: Україна посіла перше місце за кількістю встановлених порушень Європейської конвенції з прав людини.
Із 164 рішень, винесених Судом у справах проти України, у 160 випадках були виявлені порушення Конвенції. Лише в 4 рішеннях із 164 ЄСПЛ не виявив порушень.
Про це повідомляє моніторингова місія IAC.
Ключовим є не саме лідерство за кількістю порушень, а майже повна кореляція між кількістю ухвалених рішень і кількістю встановлених порушень. Такий показник свідчить не про поодинокі процесуальні дефекти, а про відтворювану модель функціонування системи. Йдеться не про статистичний масив як такий — йдеться про архітектуру правосуддя.
Структура порушень щодо України у 2025 році
Згідно з даними звіту ЄСПЛ, структура виявлених порушень розподілилася таким чином:
- Стаття 3 ЄКПЛ (заборона катувань і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) — 42 порушення
- Стаття 5 ЄКПЛ (право на свободу та особисту недоторканність) — 68 порушень
- Стаття 6 ЄКПЛ (право на справедливий суд) — 92 порушення
Усього щодо України — 160 встановлених порушень.
Стаття 6 формує ядро проблеми. Вона охоплює понад половину всіх встановлених порушень і фактично визначає системний профіль ризику. Це означає, що мова йде не лише про окремі недоліки, а про дефекти у забезпеченні базових процесуальних гарантій.
Національний моніторинг: збіг тенденцій
Протягом 2025 року спостерігачі IAC ISHR фіксували стійкі негативні тенденції в українських судах. Отримані дані не просто співвідносяться з міжнародною статистикою — вони її підтверджують на рівні щоденної процесуальної практики.
Стаття 3
Ознаки катувань або поводження, що принижує гідність, були зафіксовані у 13% судових засідань, які перебували під моніторингом.
Навіть якщо такі випадки не завжди стають предметом самостійного розгляду в ЄСПЛ, сама їхня повторюваність у межах судового процесу свідчить про дефіцит ефективних механізмів реагування та контролю.
Стаття 5
Автоматичне продовження запобіжного заходу без індивідуальної оцінки ризиків фіксувалося у 21% засідань.
ЄСПЛ неодноразово наголошує: продовження тримання під вартою не може мати формального характеру і потребує конкретної аргументації. Натомість національна практика демонструє інерційність підходів, коли обґрунтування ризиків відтворюється без належного аналізу фактичних обставин.
Стаття 6
Порушення стандартів справедливого суду стали найбільш поширеною категорією:
- Порушення принципу рівності сторін — 31% засідань
- Включення «сумнівних» доказів — 24% засідань
- Порушення принципу безсторонності — 11% засідань
Йдеться вже не про окремі процесуальні відхилення, а про повторювані моделі поведінки, які формують деформовану процесуальну практику. У такій конфігурації справедливість перестає бути результатом процедури — вона стає випадковістю.
Міжнародний рівень фіксує наслідок — встановлені порушення.
Національний моніторинг фіксує процес — механіку, через яку ці порушення виникають.
Така конвергенція даних означає, що проблема має системний характер. Вона не зводиться до окремих помилок чи недбалості. Йдеться про сталі процесуальні практики, які відтворюються незалежно від конкретного складу суду чи регіону.
Для професійної спільноти це не лише статистичний сигнал. Це індикатор необхідності глибокої роботи з процесуальними стандартами, аргументацією та впровадженням конвенційних гарантій у щоденну судову практику.
Стаття 6: внутрішня архітектура порушень
У структурі рішень Європейський суд з прав людини порушення статті 6 традиційно мають внутрішню диференціацію. У 2025 році щодо України вони були розподілені за трьома категоріями:
А) Право на справедливий суд — 68 порушень
Б) Тривалість судового процесу — 4 порушення
В) Non-enforcement (невиконання судових рішень) — у 2025 році порушень за цією категорією щодо України не зафіксовано.
IAC ISHR застосовує подібну логіку систематизації. Залежно від частоти прояву порушення класифікуються як:
- Тенденції — якщо становлять 10% і більше від загальної кількості зафіксованих порушень;
- Групи порушень — якщо їх частка менше 10%.
До порушень, пов’язаних зі статтею 6 ЄКПЛ, моніторингова місія IAC ISHR відносить:
Право на справедливий суд:
- Порушення принципу рівності сторін
- Включення «сумнівних» доказів
- Порушення принципу безсторонності
- Порушення принципу правової визначеності
- Покладення тягаря доказування на сторону захисту
- Блокування участі обвинувачених і свідків
- Тиск на суд
- Обмеження доступу до суду
Тривалість судового процесу:
- Порушення принципу розумних строків
Non-enforcement:
- Ігнорування рішень суду
Порівняння цієї внутрішньої типології з класифікацією ЄСПЛ демонструє логічний і змістовний збіг. Це означає, що національний моніторинг фіксує ті самі вразливості, які згодом трансформуються у встановлені Судом порушення. Проблема має структурний характер і не може бути зведена до індивідуальних процесуальних помилок.
Глобальний контекст: системна напруга в межах Конвенції
У 2025 році ЄСПЛ ухвалив 914 рішень щодо всіх держав — учасниць Європейської конвенції з прав людини.
Порушення за ключовими статтями розподілилися таким чином:
- Стаття 6 — 428 порушень;
- Стаття 5 — 281 порушення;
- Стаття 3 — 188 порушень.
Статті 3, 5 і 6 залишаються найбільш проблемними в усій системі Конвенції. Йдеться про фундаментальні процесуальні гарантії: заборону нелюдського поводження, захист від свавільного позбавлення свободи та право на справедливий суд.
Проблема має глобальний характер. Водночас у випадку України концентрація порушень за цими статтями є непропорційно високою, що свідчить про підвищений рівень системного ризику.
Висновки для професійної спільноти
Показники 2025 року не повинні сприйматися крізь призму емоційної оцінки. Вони потребують професійного, інституційного аналізу.
- Порушення за статтями 3, 5 і 6 мають стійкий, повторюваний характер.
- Стаття 6 ЄКПЛ залишається центральною точкою системної вразливості.
- Міжнародна практика і результати національного моніторингу взаємно підтверджують один одного.
Це означає, що українській юридичній спільноті необхідно:
- системно документувати процесуальні порушення;
- інтегрувати стандарти ЄСПЛ у національні клопотання та апеляційні скарги;
- формувати культуру судової аргументації, засновану на конвенційних стандартах.
Кожна справа, програна Україною в ЄСПЛ, — це не лише питання бюджетних витрат. Це індикатор деформації механізмів правосуддя.
Якщо тенденція відтворюється — її можна виявити.
Якщо її можна виявити — її можна структурувати.
Якщо її можна структурувати — її можна змінити.
Від послідовності та професійної дисципліни юридичної спільноти у контролі за дотриманням статей 3, 5 і 6 Конвенції залежить не лише статистика майбутніх років, а й рівень довіри до українського правосуддя як інституції.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.