Верховний суд не в змозі забезпечити єдність судової практики в питанні гонорару успіху: чергова спроба КГС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ Кроп” на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 (колегія суддів у складі: Попков Д.О. – головуючий, Пушай В.І., Стойка О.В.) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 11.02.2020 (суддя Бринцев О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ Кроп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азотфострейд” про стягнення попередньої оплати за договором поставки та пені,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Топ Кроп” (далі – позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Азотфострейд” (далі – відповідач) 606  660,36 грн, у тому числі 500  512,00 грн суми попередньої оплати за договором та 106  148,36 грн пені за порушення зобов`язань за договором поставки №12/05 від 12.05.2017.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2020 позов задоволено повністю.

2.2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Топ Кроп” 28.01.2020 звернулося до суду із заявою, в якій просило ухвалити додаткове рішення, в якому вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 190  113,85 грн.

2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 11.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020, було частково задоволено заяву позивача та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30  311,00 грн.

Судові рішення мотивовані посиланням на ч.ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості зменшити розмір судових витрат, що підлягає стягненню зі сторони.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати додаткове рішення в частині відмови у стягненні 159  802,85 грн витрат на професійну правничу допомогу, а постанову апеляційного суду повністю, задовольнити заяву позивача про відшкодування судових витрат в повному обсязі, достягнути з відповідача на користь позивача 159  802,85 грн судових витрат, в іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

3.2. В скарзі позивач посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також на те, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, а також інших постановах Верховного Суду ухвалених за результатами розгляду подібних правовідносин.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як вбачається матеріалів справи, позивачем 28.01.2020 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому він просив вирішити питання розподілу судових витрат, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 190  113,85 грн, покласти їх на відповідача.

В обґрунтування зазначеної заяви позивачем до суду було надано копії наступних документів, зокрема:

– копію Договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019 із додатком №1;

– копію Додаткової угоди №1 від 01.11.2019 до Договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019;

– копію акту прийому-здачі наданих послуг від 28.01.2020 за Договором про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019 на загальну суму 190  113,85 грн;

– платіжне доручення №257 від 27.01.2020 на суму 164  510,50 грн.

4.2. Відповідно до п.2.1.3. Договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням “Лоу Уолвс” (Адвокатське об`єднання) та ТОВ “Топ Кроп” (Клієнт), Адвокатське об`єднання представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судових органах, зокрема, господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

Згідно з п.4.1 означеного Договору, вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг визначається відповідно до Додатку 1 до договору, що є його невід`ємною частиною. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуги дорівнює розміру однієї мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на 01 січня року в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті наданих послуг.

У випадку надання Адвокатським об`єднанням послуг, передбачених п.2.1.3 Договору, сторони можуть домовитися про додаткову винагороду, що сплачується Клієнтом Адвокатському об`єднанню у випадку ухвалення судового рішення на користь Клієнта.

У п.4.4 Договору сторони погодили, що за результатом надання юридичної допомоги складається акт наданих послуг, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується перелік наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість. Сума, яка визначається на підставі п.4.1 Договору є гонораром Адвокатського об`єднання за надання професійної правничої допомоги та поверненню не підлягає (п.4.5 цього Договору).

Додатком №1 до Договору про надання правової допомоги б/н від 01.11.2019 встановлено розрахунковий час надання послуг, враховуючи критерій: розмір ціни позову, вплив на репутацію та публічний інтерес.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.11.2019 сторони узгодили обсяг послуг, що має надати Адвокатське об`єднання ТОВ “Топ Кроп”:

– написання позовної заяви до ТОВ “Азотфострейд” про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки №12/05 від 12.05.2017, пені за порушення зобов`язання, подання доказів, надання консультацій, складання пояснень, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, аналізу судової практики, складання адвокатських запитів, відправка копій сторонам, підготовка інших документів у справі, подання до суду, тощо;

– супроводження справи, представництво інтересів ТОВ “Топ Кроп”, участь у судових засіданнях у Господарського суді Харківської області у справі за зазначеним позовом.

У п.2 Додаткової угоди сторони домовились, що у випадку задоволення судом зазначених позовних вимог Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання додаткову винагороду, що становить 13% від розміру задоволених майнових вимог.

Оплата наданих послуг здійснюється Клієнтом протягом 30 робочих днів з моменту підписання акту прийому-здачі наданих послуг визначених даною додатковою угодою (п.3 додаткової угоди).

4.3. Відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг від 28.01.2020 до договору б/н від 01.11.2019 Адвокатським об`єднанням надані належним чином, у встановлений термін, у повному обсязі послуги пов`язані зі справою №922/3706/19 на загальну суму 190  113,85 грн, а саме:

– написання позовної заяви у справі, подання доказів (затрачено 4,5 год., ціна однієї години визначається з розміру мінімальної заробітної плати – х2 (ціна позову >100 тис.грн), рік надання послуги – 2019 р.) вартістю 37  557,00 грн;

– аналіз судової практики у справі (затрачено 3 год., ціна однієї години визначається з розміру мінімальної заробітної плати – х2 (ціна позову >100тис.грн), рік надання послуги – 2019 р.) вартістю 25  038,00 грн;

– надання усних консультацій з вивченням документів (затрачено 2 год., ціна однієї години визначається з розміру мінімальної заробітної плати – х2 (ціна позову >100тис.грн), рік надання послуги – 2019 р.) вартістю 16  692,00 грн;

– ознайомлення з матеріалами справи (затрачено 1 год., ціна однієї години визначається з розміру мінімальної заробітної плати – х2 (ціна позову >100тис.грн), рік надання послуги – 2020 р.) вартістю 4  723,00 грн;

– участь у трьох судових засіданнях у справі (затрачено 1 год., ціна однієї години визначається з розміру мінімальної заробітної плати – х2 (ціна позову >100тис.грн), рік надання послуги – 2019 р.) вартістю 8  346,00 грн та (затрачено 2 год., ціна однієї години визначається з розміру мінімальної заробітної плати – х2 (ціна позову >100тис.грн), рік надання послуги – 2020 р.) вартістю 18  892,00 грн.

Також Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Адвокатського об`єднання 13% від розміру задоволених майнових вимог, що становить 78  865,85 грн.

4.4. Відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг від 28.01.2020 на момент його підписання Клієнт сплатив Адвокатському об`єднанню вартість послуг з надання професійної правничої допомоги в розмірі 164  510,50 грн, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №257 від 27.01.2020. Отже, підлягає сплаті 25  603,35 грн.

Судами встановлено, що представник позивача – Крайз О.В. брав участь на підставі ордеру серії ХВ №0000082028 від 01.11.2019 у двох підготовчих судових засіданнях 17.12.2019 та 14.01.2020 та одному судовому засіданні 23.01.2020 у справі №922/3706/19, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.

Також Адвокатським об`єднанням було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву про стягнення грошових коштів на чотири сторінки з додатками, заяву про усунення недоліків з додатками, заяву про ознайомлення з матеріалами справи та заяву про вступ у справу як представника. При цьому, правом на ознайомлення з матеріалами справи адвокат не скористався, запису про його ознайомлення з матеріалами справи на відповідній заяві відсутні.

4.5 Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3).

Згідно приписів статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5).

Відповідно до положень статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.4). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5). Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч.6). Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч.7). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).  Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8).

4.6. Суди при частковому задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходили з того, що:

– даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу (поставки), тоді як спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного та Господарського кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають;

– матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час, враховуючи, що відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив;

– оскільки для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором, де адвокат мав дослідити умови договору, вирахувати загальну суму попередньої оплати і відрахувати від цієї суми часткову поставку товару, невиправданим є застосування подвійної ставки оплати послуг адвоката за одну годину (4  173,00 грн х 2 = 8  346,00 грн), хоча й сума позову складає більше 100 тис.грн, отже обґрунтованою ставкою оплати послуг адвоката за одну годину є 4  173,00 грн у 2019 р. та 4  723,00 грн у 2020 р.;

– додаткова винагорода адвоката (13% від розміру задоволених майнових вимог) в розмірі 78  865,85 грн, визначена п.2 додаткової угоди №1 від 01.11.2019, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст.ст.632, 903 Цивільного кодексу України та ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг;

– виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатським об`єднанням у кількості 7 годин (2 годин написання позовної заяви + 1 година аналізу судової практики + 1 година надання консультацій з вивченням документів + 3 години участі адвоката в судових засіданнях), що дорівнює 30  311,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (7 годин витраченого Адвокатським об`єднанням часу помножені на встановлену договором про надання правової допомоги ставку послуг адвоката за одну годину у розмірі 4  173,00 грн у 2019 р. / 4  723,00 грн у 2020 р.).

4.7. З аналізу частини п`ятої статті 126 ГПК України вбачається, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як встановлено судами, відповідач не надав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення позивачем.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

4.8. При цьому із викладеного вбачається, що для статті 126 і статті 129 ГПК України щодо зменшення судових витрат, що підлягають компенсації, визначені різні критерії для можливості такого зменшення.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені до стягнення позивачем, пов`язані з розглядом справи, є за певним виключенням обґрунтованими, тобто підтвердженими належними доказами, при чому законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Тобто висновки судів про те, що фахівцю у галузі права в даній справі необхідним було витратити меншу кількість годин є такими, що суперечать вищевказаній правовій позиції.

В контексті застосування статті 129 ГПК України щодо підстав зменшення судових витрат суд міг досліджувати чи є заявлений розмір витрат пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову.

Щодо поведінки відповідача і його дій під час розгляду справу, то судами зазначено, що відповідач проти позовних вимог заперечень не висловив.

4.9. За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

4.10. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що підстав зменшувати розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 126 ГПК України у суду з власної ініціативи немає, а згідно приписів статті 129 цього кодексу суду надано право зменшувати судові витрати (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), що підлягають розподілу, за критеріями, визначеними у статті 129 Кодексу, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди при винесенні оскаржуваних рішень неправильно застосували норми права і незаконно відмовили у частині заявлених до стягнення витрат позивача. Тому прийняті ними судові рішення підлягають скасуванню.

4.11. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судами встановлено, що правом на ознайомлення з матеріалами справи адвокат не скористався, запис про його ознайомлення з матеріалами справи не відповідній заяві відсутній, між тим в акті наданих послуг зазначено про затрати адвоката 1 год. на ознайомлення з матеріалами справи вартістю 4  723,00 грн.

Колегія суддів вважає, що надання вказаної послуги спростовуються встановленими обставинами справи, тому підстав відшкодовувати її вартість позивачу, немає.

4.12. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію”: “Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.” При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5  000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення «гонорару успіху» задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.

Вказаний правовий висновок відповідно до приписів ч.4 статті 236 ГПК України має бути врахований при виборі і застосуванні норм права.

Отже, «гонорару успіху» може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу.

4.13. Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду вважає, що в даній справі в задоволенні вимог про стягнення з відповідача суми «гонорару успіху», що передбачена п.2 Додаткової угоди, слід відмовити.

Так, відповідно до ч.6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Оскільки сума «гонорару успіху» передбачалась п.2 Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, що була укладена 01.11.2019, а попередній розрахунок суми судових витрат позивачем було подано разом з позовною заявою 12.11.2019, в якому сума витрат на правничу допомогу була вказана в розмірі 79  287,00 грн без суми «гонорару успіху», тобто позивач при попередньому визначенні витрат однозначно міг передбачити витрати на «гонорар успіху», а розмір витрат разом «гонораром успіху» істотно перевищу ті, що були заявлені в попередньому розрахунку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у стягненні з відповідача зазначеної суми слід відмовити з підстав недоведеності, що скаржник не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

4.14. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 106  523,00 грн (витрати на написання позовної, подання доказів; аналіз судової практики у справі; надання усних консультацій з вивченням документів; участь у трьох судових засіданнях у справі) за розгляд спору в суді першої інстанції.

Оскільки в апеляційному та касаційному суді позивачем було подано лише попередній розрахунок суми судових витрат, без підтвердження їх належними доказами і детальним описом наданих послуг, у Верховного Суду немає підстав для прийняття рішення у цій частині.

4.15. Відтак, оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі.

Постановка КГС ВС за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92194137