Відмова органів опіки та піклування у визначенні способу участі іншого з батьків чи суду в задоволенні відповідних позовних вимог лише з мотивів того, що звертається не той із батьків, який проживає окремо, є необґрунтованою

Звернутися до органів опіки та піклування, а також до суду для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, може також і той із батьків, з яким визначено місце проживання дитини.

01 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу
участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Шлюб сторін був розірваний за рішенням суду. Під час спільного проживання у сторін народилась дочка ОСОБА_4.

ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 та сина ОСОБА_6.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті
Володимир-Волинської міської ради для визначення порядку участі батька у вихованні дитини 12 травня 2017 року відповідач – батько малолітньої ОСОБА_4
не з’явився (повторно), тому комісія вирішила рекомендувати ОСОБА_1 звернутись із цього питання до суду.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні дочки ОСОБА_4.

Постановою апеляційного суду рішення першої інстанції скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень статті 16 ЦК України спосіб захисту прав позивача не можна визнати законним, оскільки спірні правовідносини врегульовано статтями 157—159 СК України. У цьому випадку права позивача не порушені. Посилання ОСОБА_1 на необхідність врегулювання спору вказаним способом, а саме шляхом визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 через протиправну поведінку відповідача стосовно неї та її сина від першого шлюбу, не є правовою
підставою звернення до суду за захистом її прав та прав її дітей. Позивач не позбавлена права на захист іншими правовими методами, зокрема шляхом звернення до правоохоронних органів та до суду у спосіб, визначений законом.

За результатами розгляду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду прийняв постанову, в якій зазначив таке.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів
дитини.

У статті 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за
захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 158 СК України).

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі
одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення,
можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання
тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано
інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої
особи.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини,
зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив способу участі у вихованні
дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо), і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок, що такий спосіб буде
неефективним.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі No 165/2839/17 (провадження No 61-6769св19) можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88707341.