Відсутність торгового агента на роботі, підтверджена відповідними актами, не є достовірним свідченням прогулу відповідно до пункту4 статті 40 КЗпП України, оскільки посадовою інструкцією не передбачено обов’язку такого працівника перебувати на визначеному роботодавцем робочому місці через характер виконуваної роботи.
20жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (далі – ТОВ «Світ інструменту Україна») про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд встановив, що наказом ТОВ «Світ інструменту Україна» ОСОБА_1 прийнято на посаду агента торговельного відділу регіональних продажів. Відповідно до трудового договору місце роботи позивача неприв`язане до офісу роботодавця, має роз`їзний характер і не виключає відряджень в межах України та поза її межами.Згідно з наказом відповідача ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин.
Рішенням суду першої інстанції, з урахуванням додаткового рішення, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовано, позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_1 на посаді агента торговельного відділу регіональних продажів у ТОВ «Світ інструменту Україна»; стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та заробітну плату за відпрацьовані робочі дні.
Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суд маєз’ясувати поважність причин такої відсутності.
Згідно із статтею 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці від 22червня 1982 року 1982 року No 158, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов’язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом статті 4 цієї Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення лежить на роботодавцеві.
У зв’язку з цим звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Вирішуючи спір,апеляційний суд повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що посадовою інструкцією торгового агента непередбачено обов’язку перебувати на визначеному роботодавцем робочому місці, оскільки характер його роботи, відповідні критерії її оцінки та завдання полягали саме у реалізації збутової політики ТОВ «Світ інструменту Україна», тобто відвідування потенційних покупців на ввіреній йому для виконання службових обов’язків території міста Кам’янець-Подільського та Кам’янець-Подільського району Хмельницької області та пошуку нових клієнтів, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2020 року залишено без змін.Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від20 жовтня 2020 року у справі No 676/2489/19 (провадження No 61-8930св20) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/92314965