Затримання особи при вчиненні замаху на кримінальне правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ст. 207 КПК), а також особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі (ст. 208 КПК), є подією, несподіваною для його учасників, а тому здійснюється без ухвали слідчого судді.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за частинами 2, 3 ст. 289 КК.
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС не встановлено істотних
порушень вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, визнано
необґрунтованими твердження захисника про порушення права засудженого на захист, оскільки його затримання в порядку ст. 208 КПК за підозрою у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289 КК, проведено без обов’язкової участі його захисника.
Як убачається з протоколу затримання ОСОБА_1 уповноваженою особою, яка зазначена у протоколі, у присутності двох понятих, яким відповідно до вимог
чинного законодавства роз’яснені їх права й обов’язки, були виконані зазначені
вище вимоги закону, тобто ОСОБА_1 роз’яснено підстави його затримання та у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється, його права та обов’язки, у тому числі, роз’яснено право на захист. Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надходило.
Таким чином, при затриманні ОСОБА_1 йому були роз’яснені права, як того вимагає КПК, зокрема право мати захисника, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти себе, що підтверджується відповідним протоколом, який наявний у матеріалах даного кримінального
провадження.
Водночас колегія суддів ККС звертає увагу на те, що будь-яких речових доказів та показань від підозрюваного під час слідчої дії не було отримано, тобто збережено його право зберігати мовчання і не свідчити проти себе.
При цьому слід зазначити, що затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 було затримано в нічний час доби. Повідомлення Регіонального центру з надання
безоплатної вторинної правової допомоги про затримання та надання
безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 надійшло на наступний день.
Після чого ОСОБА_1 було забезпечено захисником, що підтверджується
відповідним дорученням зазначеного Центру, яке міститься в матеріалах
провадження.
З урахуванням наведених обставин, затримання ОСОБА_1 не призвело до обмеження у користуванні правовою допомогою, оскільки ці дії могли бути
проведені без участі захисника.
Таким чином, відсутність захисника під час затримання ОСОБА_1 у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Детальніше з текстом постанови ВС від 14.06.2022 у справі No 463/5551/15 (провадження No 51-5789км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104827748.