Відтворення під час слідчого експерименту всіх умов, які існували на час події, КПК не вимагає

Згідно з ч. 1 ст. 240 КПК метою слідчого експерименту є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Вказане вимагає, щоб слідчий експеримент здійснювався в умовах, максимально наближених до тих, що існували на момент події (зокрема, час доби).

Обставини справи: під час досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень за частинами 1 та 2 ст. 187 КК,
було проведено ряд слідчих дій, серед яких – слідчий експеримент з потерпілою
ОСОБА_2, за участі спеціаліста, статиста, у присутності понятих, представника
потерпілої особи, з метою перевірки та уточнення відомостей показань потерпілої ОСОБА_2. Під час судового розгляду сторона захисту просила визнати протокол слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент було розпочато в світлий час доби, й, відповідно, не в тих умовах, в яких було вчинено кримінальне правопорушення, оскільки потерпіла стверджував, що під час вчинення розбійного нападу був світлий час доби, тому він легко розгледів та запам’ятав обличчя нападника. Проте згідно з відповіддю регіонального центру з гідрометеорології час вчинення розбійного нападу належить до темного часу доби. Місцевий суд визнав вказані твердження необґрунтованими. Аналогічні вимоги про визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом було наведено в апеляційній скарзі захисника, які також були визнані апеляційним судом необґрунтованими.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за частинами 1 та 2 ст. 187 КК.

Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду, виключивши з мотивувальної частини посилання на протокол впізнання, оскільки його визнано недопустимим
доказом, а також ОСОБА_1 пом’якшено покарання. У решті вирок місцевого суду
залишено без зміни.

Засуджений у касаційній скарзі також просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, мотивуючи, зокрема, це тим, що протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проводилася не в тих умовах, за яких було вчинено злочин.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення місцевого та апеляційного судів.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала необґрунтованими вказані вище доводи у касаційній скарзі засудженого.

Суд звертає увагу на те, що ст. 240 КПК не передбачено обов’язку відтворити всі умови, які існували на час події. У деяких випадках така вимога може поставити
перед слідчими органами нездійсненне завдання. Тому проведення слідчого експерименту вимагає моделювання умов, максимально наближених до тих, що існували на момент події і є важливим для мети експерименту.

Із матеріалів провадження вбачається, що під час судового розгляду допитувався свідок ОСОБА_6, який підтвердив подібність суттєвих умов проведення слідчого експерименту за його участі, з умовами, що існували на момент події. Зокрема, свідок зазначав, що бачив обличчя нападника, оскільки на початку переслідування на вулиці горіли ліхтарі, лежав сніг, тому було ще світло і нічого не заважало розгледіти його обличчя. З огляду на це суд не мав підстав вважати, що умови слідчого експерименту, проведеного в світлий час доби, не відповідають умовам, що склалися на момент вчинення злочину.

Детальніше з текстом постанови ВС від 28.10.2021 у справі No 641/2251/17 (провадження No 51-458км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100817277