Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 990/317/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про стягнення коштів, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Вищої ради правосуддя та ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 (судді Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М., Соколов В. М., Білак М. В., Радишевська О. Р.),
УСТАНОВИЛА:
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі – Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП), у якій просив стягнути з ВРП на його користь невиплачену винагороду у розмірі 817 238,05 грн.
1.2. Позовні вимоги умотивовує тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 990/99/22 наказ в. о. голови ВРП від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 » (далі – наказ № 106-к) визнаний протиправним та скасований. У цій постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що позбавлення його, ОСОБА_1 , як діючого члена ВРП винагороди у зв`язку з його відстороненням від посади та зупиненням його повноважень до моменту звільнення його з посади у порядку, встановленому Законом України від 14.07.2021 № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), порушує його право на належну оплату праці та гарантії його незалежності через зниження рівня його матеріального забезпечення.
1.3. Отже, його право отримувати винагороду члена ВРП з 07.05.2022 поновлено судом, а у ВРП виник обов`язок нарахувати та виплатити йому винагороду. Однак 08.09.2022 його звільнено з посади та видано трудову книжку з відповідним записом, проте винагорода за період з 07.05.2022 по 08.09.2022 при звільненні виплачена не була.
1.4. У зв`язку з наведеним позивач на підставі частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) просить стягнути належну йому винагороду члена ВРП у вказаному вище розмірі. Визначаючи розмір винагороди, на яку він має право, позивач виходив із середнього заробітку за два останні календарні місяці, що передували місяцю, у якому було припинено нарахування йому винагороди члена ВРП, відповідно до довідки від 19.05.2022 № 12 (видана секретаріатом ВРП), розрахованого за правилами абзацу третього пункту 2, абзацу п`ятого пункту 4, абзацу другого пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 № 100.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 06.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: стягнув з ВРП на його користь невиплачену винагороду члена ВРП у розмірі 658 986,07 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Велика Палата Верховного Суду, зробивши правову оцінку наказу № 106-к, в постанові від 16.02.2023 у справі № 990/99/22водночас визнала за ОСОБА_1 право на отримання винагороди за час відсторонення від посади члена ВРП у зв`язку з ухваленням Етичною радою стосовно нього рішення про невідповідність його критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади.
Разом з тим суд першої інстанції виснував, що ОСОБА_1 має право на отримання винагороди члена ВРП за період з 07.05.2022 по 22.08.2022, та не знайшов правових підстав для задоволення його позовних вимог про стягнення винагороди за період з 23.08.2022 по 08.09.2022.
При цьому суд першої інстанції виходив із установлених у справі обставин, що через відсутність позивача на роботі у день оформлення припинення з ним трудових відносин йому електронною поштою надіслано до відома копію наказу в. о. голови ВРП від 22.08.2022 № 232-к «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » (далі – наказ № 232-к) та повідомлено про необхідність прибути до управління з питань персоналу секретаріату ВРП для отримання трудової книжки. Отримання цього листа електронною поштою 23.08.2022позивачем підтверджується.
3. Короткий зміст та обґрунтування наведених сторонами вимог в апеляційних скаргах
3.1. 10.12.2024 ВРП звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою на рішення Касаційного адміністративного суду від 06.11.2024, у якій просить скасувати це рішення та прийняте нове, яким позов ОСОБА_1 залишити без розгляду, а в разі якщо суд дійде висновкупро відсутність підстав для залишення позову без розгляду – ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
3.2. На обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог ВРПнаводить такі доводи і аргументи.
3.2.1. Оскільки винагорода виплачується за здійснення повноважень члена ВРП, то з огляду на те, що з моменту відсторонення ОСОБА_1 від роботи повноваження члена ВРП ним не виконувались (авторозподіл матеріалів на нього не здійснювався, вхідна пошта не розписувалась), підстав для виплати йому винагороди немає.
3.2.2. З дати прийняття наказу № 106-к та припинення виплати ОСОБА_1 винагороди (09.05.2022) до дати звернення позивача до суду (24.11.2023) минуло більше 18 місяців. Втім ОСОБА_1 не зазначив поважні причини пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС). Позивач мав право звернутися із цією позовною вимогою в межах справи № 990/99/22, що, однак, не зробив. Його звернення з такою позовною вимогою у порядку цивільного судочинства (справа № 761/21537/23) не є поважною причиною для поновлення зазначеного строку. Тим паче, що таке звернення мало місце тільки 26.06.2023 (через 4 місяці після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990/99/22). У зв`язку із цим, на переконання ВРП, ухвала Касаційного адміністративного суду від 17.04.2024, якою визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом, є незаконною.
3.2.3. Позивач, посилаючись на порушення ВРП його прав внаслідок протиправної бездіяльності щодо невиплати йому винагороди, не заявляє відповідних позовних вимог. Відсутність у позові вимоги щодо оскарження бездіяльності ВРП, яка є предметом судового контролю та визначена предметом позову самим же позивачем, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам частини першої статті 160 КАС. Той факт, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 990/99/22 скасовано наказ № 106-к, не виключає оцінку бездіяльності щодо виплати винагороди позивачу на предмет протиправності у цій справі як підстави для стягнення винагороди на його користь.
3.3. ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокатка Степанюк Ю. М., також подав апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 06.11.2024, просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог (стягненні винагороди за період з 23.08.2022 по 08.09.2022) та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю/
3.4. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскільки наказ про звільнення його з посади члена ВРП не видавався, то датою звільнення є дата видачі йому трудової книжки, яку він отримав 08.09.2022.
3.5. Позивач вважає неправильним висновок суду першої інстанції, що трудові відносини між ним і ВРП були припиненні наказом № 232-к, у зв`язку із чим винагорода має йому бути виплачена по 22.08.2022. Позивач наголошує, що жоден нормативно-правовий акт трудового законодавства, як і Закон України від 21.12.2016 № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII), не передбачає звільнення у спосіб, зазначений в наказі № 232-к, – припинення табелювання. У зазначеному наказі немає припису власне про його звільнення з посади члена ВРП відповідно до пункту 4 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-ІХ та щодо дати звільнення. Посилаючись на те, що про звільнення він був ознайомлений при отриманні трудової книжки, позивач доводить, що днем його звільнення є 08.09.2022, по який з ним і має бути здійснено розрахунок щодо винагороди за займаною до звільнення посадою.
4. Рух апеляційних скарг
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.01.2025 відкрила апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду від 06.11.2024, а ухвалою від 12.02.2025 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позиція сторін щодо апеляційної скарги іншої сторони
5.1. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просить відмовити у її задоволенні.
5.2. Зазначає, що наказом № 232-к, доведеним до відома позивача 22.08.2022 листом від 22.08.2022 № 4595/0/9-22, було проведено остаточний фінансовий розрахунок з ОСОБА_1 та припинено його табелювання. Цей наказ є чинним, на його підставі в трудовій книжці позивача зроблено запис про його звільнення з посади члена ВРП з 22.08.2022.
За таких обставин, як стверджує ВРП, позиція позивача, що днем його звільнення є 08.09.2022, хибна, адже у такому разі день звільнення буде залежати від волевиявлення працівника на те, щоб забрати трудову книжку у роботодавця.
5.3. Представниця позивача, адвокатка Степаненко Ю. М., подала відзив на апеляційну скаргу ВРП, у якому просить відмовити у задоволенні скарги.
5.4. Представниця позивача зазначає, що жодна норма процесуального права не передбачає можливість альтернативної вимоги до суду апеляційної інстанції в апеляційній скарзі. Довід ВРП про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду фактично зводиться до її незгоди з ухвалою Касаційного адміністративного суду від 17.04.2024 про відмову у клопотанні відповідача про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, яка оскарженню не підлягає.
5.5. Представниця позивача підтримує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на отримання невиплаченої йому винагороди по день звільнення незалежно від виконання ним повноважень члена ВРП, оскільки виплата винагороди є гарантією незалежності та невід`ємною складовою статусу члена ВРП. Адвокатка Степаненко Ю. М. звертає увагу, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 скасовано наказ № 106-к, який став підставою незаконного припинення нарахування і виплати винагороди ОСОБА_1 з 07.05.2022, і що ВРП не заперечує факт невиплати винагороди позивачу. Водночас, як і в апеляційній скарзі, висловлює незгоду з висновком суду першої інстанції щодо періоду, за який на користь позивача стягнуто винагороду.
6. Обставини справи
6.1. Рішенням З`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 14.03.2019 ОСОБА_1 обрано членом ВРП.
6.2. Наказом ВРП від 26.04.2019 № 177-к ОСОБА_1 зараховано до штату ВРП.
6.3. 05.08.2021 набрав чинності Закон № 1635-ІХ, яким, серед іншого, запроваджено оцінювання відповідності критеріям професійної етики та доброчесності діючих членів ВРП. Таку процедуру оцінювання виявив бажання пройти ОСОБА_1 .
6.4. Рішенням Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП» ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП; ухвалено внести до з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ рекомендацію про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII; вирішено, що з дня прийняття Етичною радою рішення член ВРП ОСОБА_1 відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що його обрав.
6.5. Наказом ВРП від 09.05.2022 № 106-к члену ВРП ОСОБА_1 у зв`язку з відстороненням від посади та зупиненням повноважень Етичною радою (рішення від 07.05.2022 № 6) припинено з 07.05.2022 нарахування та виплату винагороди до ухвалення рішення органом, що його обрав членом ВРП; наказано секретаріату ВРП забезпечити належне табелювання члена ВРП ОСОБА_1 у порядку, передбаченому наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики»; скасовано наказ в. о. голови ВРП від 02.05.2022 № 142-в «Про відпустку ОСОБА_1 » [згідно з наказом ВРП від 02.05.2022 № 142-в ОСОБА_1 мав відбути у відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами тривалістю 3 календарні дні з 11.05.2022 по 13.05.2022].
6.6. З`їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 19.08.2022 розглянуто питання про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з посади та питання про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП ОСОБА_1 з посади. За результатами таємного голосування жодне з рішень не набрало достатньої кількості голосів (рішення прийнято не було).
6.7. Наказом № 232-к з посиланням як на підставу на рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, пункт 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-ІХ приписано: фінансово-економічному управлінню секретаріату ВРП ( ОСОБА_2 ) виплатити ОСОБА_1 , члену ВРП, відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» грошову компенсацію за 1 робочий день невикористаної щорічної відпустки, пропорційно до відпрацьованого часу, за період роботи з 29.04.2022 по 22.08.2022; управлінню з питань персоналу секретаріату ВРП ( ОСОБА_3 ) припинити з 22.08.2022 табелювання члена ВРП ОСОБА_1 .
6.8. У трудовій книжці позивача 22.08.2022 зроблено запис № 40 такого змісту: «Вважається звільненим з посади члена ВРП відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-ІХ. Підстава внесення запису: Рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6, наказ від 22.08.2022 № 232-к».
6.9. Листом секретаріату ВРП від 22.08.2022 № 4595/0/9-22 позивачу електронною поштою надіслано до відома копію наказу № 232-к та повідомлено про необхідність прибути до управління з питань персоналу секретаріату ВРП для отримання трудової книжки. Отримання цього листа електронною поштою позивачем не заперечується.
6.10. Згідно з відомостями особової картки ОСОБА_1 отримав трудову книжку 08.09.2022.
7. Позиція Великої Палати Верховного Суду
7.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість доводів сторін в апеляційних скаргах та відзивах на апеляційні скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВРП не підлягають задоволенню.
7.2. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.3. Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Законом № 1798-VIII.
7.4. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
7.5. Статтею 21 Закону № 1798-VIII передбачені гарантії діяльності членів ВРП. Зокрема, у частинах другій та четвертій цієї статті зазначено, що розмір винагороди члена ВРП встановлюється у розмірі посадового окладу судді Верховного Суду. Член ВРП у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
7.6. Спір між сторонами виник у зв`язку з припиненням виплати ОСОБА_1 винагороди члена ВРП на підставі наказу в. о. голови ВРП від 09.05.2022 № 106-к, що був виданий у зв`язку з рішенням Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП», яким позивача відсторонено від посади, а його повноваження зупинено.
7.7. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 990/99/22 визнано протиправним та скасовано наказ в. о. голови ВРП від 09.05.2022 № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 ». Цією ж постановою залишено в силі ухвалене у справі рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2022 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання нечинним і скасування рішення Етичної ради від 07.05.2022 № 6 «Про невідповідність діючого члена ВРП ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП».
7.8. Таким чином, індивідуальний правовий акт, яким ОСОБА_1 було обмежено в праві на отримання винагороди члена ВРП, скасовано.
7.9. Велика Палата Верховного Суду, як і в постанові від 16.02.2023 у справі № 990/99/22, висловлює правову позицію, що право на отримання діючим членом ВРП винагороди відповідно до статті 21 Закону № 1798-VIII є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу. Чинним законодавством не передбачено жодних підстав для припинення нарахування та виплати винагороди діючому члену ВРП. Не може бути підставою для цього, зокрема, й відсторонення члена ВРП від посади та зупинення його повноважень у зв`язку із ухваленням Етичною радою відповідного рішення з підстав та в порядку, визначених пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1635-ІХ.
7.10. ОСОБА_1 як член ВРП має право на отримання відповідної винагороди до дня звільнення з посади у порядку, встановленому чинним законодавством. Факт ухвалення Етичною радою стосовно позивача рішення від 07.05.2022 № 6 не позбавив його статусу члена ВРП, складовою частиною якого є, зокрема, право на отримання винагороди, а мав наслідком лише відсторонення позивача від посади та зупинення його повноважень.
7.11. Наведене вище дає підстави визнати висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання винагороди члена ВРП за період з 07.05.2022 (дата, з якої виплату винагороди припинено) до 22.08.2022 (дата звільнення позивача з посади члена ВРП), правильним. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив довід ВРП щодо того, що позивач в цей час фактично не виконував повноваження члена ВРП через відсторонення від посади.
7.12. Оскільки незаконного відсторонення ОСОБА_1 з посади не було, суд першої інстанції виснував, що стягненню на його користь підлягає невиплачена йому винагорода члена ВРП за вказаний період, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу, як зазначив позивач (з розрахунком відповідної суми) у позовній заяві.
Наразі позивач в апеляційній скарзі не оскаржує розмір стягненої на його користь судом першої інстанції винагороди члена ВРП за період з 07.05.2022 по 22.08.2022.
7.13. Щодо доводу позивача, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні позову про стягнення винагороди члена ВРП за період з 23.08.2022 по 08.09.2022 (день отримання трудової книжки), Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.
7.14. Особливості звільнення члена ВРП визначені спеціальними законами – Законом № 1798-VIII та Законом № 1635-IX.
7.15. Відповідно до норм частини першої статті 24 Закону 1798-VIII підставами для звільнення члена ВРП з посади є: 1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я за наявності медичного висновку; 2) подання заяви про звільнення з посади члена ВРП за власним бажанням; 3) грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом члена ВРП або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади, у тому числі недотримання етичних стандартів судді як складової професійної етики члена ВРП; 4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону; 5) істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти; 6) систематична неучасть у роботі ВРП чи органу ВРП, до складу якого він входить.
7.16. Абзацом другим частини другої цієї ж статті передбачено, що рішення про звільнення члена ВРП з посади з підстав, визначених пунктами 3-6 частини першої цієї статті, приймається органом, що обрав (призначив) члена ВРП, за поданням ВРП. Рішення про внесення подання про звільнення члена ВРП ухвалюється більшістю від складу ВРП. З дня внесення зазначеного подання такий член ВРП відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП.
7.17. Водночас відповідно до положень пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX за результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII.
З дня внесення Етичною радою зазначеного рішення член ВРП, стосовно якого прийнято таке рішення, відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються до ухвалення рішення органом, що обрав (призначив) цього члена ВРП (абзац шостий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
У разі внесення Етичною радою відповідному органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП цей орган повинен її розглянути протягом трьох місяців з моменту внесення такої рекомендації та ухвалити відповідне рішення (абзац сьомий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП орган, що обрав (призначив) члена ВРП, може ухвалити таке рішення: 1) про задоволення рекомендації та звільнення члена ВРП з посади; 2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП (абзац восьмий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
Якщо орган, що обрав (призначив) члена ВРП, у встановлений абзацом сьомим цього пункту строк не ухвалив рішення про звільнення члена ВРП з посади або про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП, то після спливу зазначеного строку такий член ВРП вважається звільненим з посади відповідно до закону (абзац дев`ятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX).
З`їзд суддів України, з`їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ щодо розгляду рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП проводиться не пізніше ніж через тридцять п`ять днів з моменту отримання органом, який скликає відповідний з`їзд або конференцію, такої рекомендації в порядку, визначеному законом з особливостями, встановленими цим пунктом.
Рішення з`їзду або конференції щодо розгляду рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП приймаються більшістю голосів від числа обраних делегатів.
Під час розгляду рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП відповідним з`їздом або конференцією першим ставиться на голосування рішення про задоволення рекомендації Етичної ради та звільнення члена ВРП з посади. Якщо таке рішення не отримало достатньої для ухвалення кількості голосів, наступним ставиться на голосування рішення про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена ВРП.
Якщо жодне з рішень не отримало достатньої для ухвалення кількості голосів делегатів з`їзду або конференції, рекомендація Етичної ради вважається нерозглянутою. Протягом строку, встановленого абзацом сьомим цього пункту, відповідний з`їзд або конференція можуть повторно розглянути рекомендацію Етичної ради в порядку і черговості, встановлених абзацами тринадцятим і чотирнадцятим цього пункту.
У разі внесення Етичною радою до відповідного органу, що обрав (призначив) члена ВРП, мотивованої рекомендації про звільнення члена ВРП з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону № 1798-VIII, положення абзацу другого частини другої статті 24 Закону № 1798-VIII щодо внесення подання ВРП про звільнення члена ВРП не застосовуються (абзаци десятий – тринадцятий, шістнадцятий пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX в порядку їх викладення).
7.18. З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (далі – З`їзд), розглянувши 19.08.2022 рекомендацію Етичної ради про звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП (рекомендація З’їзду була внесена 08.05.2022), будь-якого рішення із цього питання не ухвалив.
Згідно з випискою з протоколу З`їзду головуючий Лученко Д. В. зазначив, що відповідно до законодавства в такому випадку член ВРП ОСОБА_1 вважається звільненим з посади після спливу тримісячного строку з дати внесення З`їзду рекомендації Етичної ради. Відповідне рішення З`їзду буде направлено до ВРП та Етичної ради.
Позивач був присутнім на З`їзді та обізнаний про результати розгляду рекомендації Етичної ради.
7.19. Оскільки ОСОБА_1 вважається звільненим з посади члена ВРП в силу закону, в наказі № 232-к як підставу зазначено пункт 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX (яким власне і передбачено звільнення), а позивач був обізнаний із цим наказом 22.08.2022, його вимоги про стягнення винагороди за період з 23.08.2022 по 08.09.2022 не ґрунтуються на нормах права.
7.20. Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід позивача, що ці його вимоги підлягають задоволенню на підставі норми частини п`ятої статті 235 КЗпП, яку, як вважає позивач, слід застосовувати у спірних правовідносинах.
7.21. Частиною п`ятою статті 235 КЗпПпередбачено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
7.22. Наведеною нормою до вимушеного прогулу прирівнюється затримка видачі працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення. Разом з тим, як вже зазначено, ОСОБА_1 вважається звільненим в силу закону; наказом в. о. голови ВРП від 22.08.2022 № 232-к було оформлено припинення трудових відносин між ним та ВРП; електронну копію зазначеного наказу позивач отримав 22.08.2022. У зв`язку із цим довід позивача, що наказ про його звільнення не видавався, а тому він знаходися у вимушеному прогулі до 08.09.2022, недоречний.
7.23. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання винагороди члена ВРП за період з 07.05.2022 по 22.08.2022 у розмірі 658 986,07 грн.
Враховуючи довід ВРП в апеляційній скарзі, що в резолютивній частині оскарженого рішення суд першої інстанції повинен був вказати, що ця сума винагороди стягується з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, що, однак, не зробив, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що при вирішенні спору із стягнення винагороди за працю (заробітної плати) суд виходить із встановлених у справі обставин щодо розміру винагороди (заробітної плати), на отримання якої працівник має право відповідно до закону та/або умов трудового договору (контракту). Роботодавець із нарахованої працівнику винагороди (заробітної плати), в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент в силу підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України зобов`язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену законом суму податку (обов`язкового платежу). Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов`язкового платежу) із належної працівникові відповідно до умов трудового договору (закону) винагороди (заробітної плати) знаходяться у площині податкових, а не трудових відносин, а тому суд при вирішенні спору про стягнення винагороди (заробітної плати) не вирішує питання про належні до сплати податки (обов`язкові платежі).
7.24. Щодо доводів ВРП про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом (як уже вказано вище, ВРП вважає, що строк звернення до суду з вимогою про стягнення винагороди члена ВРП відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС складає один місяць) слід зазначити, що в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію щодо переваги в застосуванні норми статті 233 КЗпП [ця норма, як зроблено висновок у зазначеній постанові, поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу] в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, над частиною п?ятою статті 122 КАС.
7.25. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
7.26. Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , отримавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 990/99/22, звернувся 13.06.2023 [в межах строку, визначеного статтею 233 КЗпП, та з урахуванням положень пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП про його продовження на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), до 30.06.2023 (дата відміни карантину)] до суду загальної юрисдикції з позовом до ВРП про стягнення винагороди. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2023 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі № 761/21537/23, а ухвалою від 09.11.2023 провадження у справі було закрито у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
7.27. Звертає на себе увагу та обставина, що питання, чи підлягає справа за позовом ОСОБА_1 розгляду в порядку цивільного судочинства, було вирішено лише 09.11.2023, тоді як відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України воно мало бути вирішено на стадії відкриття провадження.
7.28. Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено, що у разі закриття провадження у справі судом першої інстанції позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Право на таке звернення передбачено лише у разі, якщо провадження у справі через непідсудність справи суду загальної юрисдикції закривається судом апеляційної або касаційної інстанції. Тож ОСОБА_1 не мав процесуальної можливості звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, що у свою чергу (так само як і відмова у відкритті судом загальної юрисдикції провадження за його позовом) виключило б пропуск строку звернення з позовом до адміністративного суду.
7.29. У цьому зв`язку принагідно звернутися до практики Європейського суду з прав людини, який вважає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає від держави передбачити процесуальні засоби для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо підсудності справ [див. рішення щодо прийнятності від 06.04.2000 у справі «Лойен проти Франції» (Loyen v. France), заява № 46021/99;§ 39 рішення від 09.12.2010 у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine), заяви № 7714/06 та № 23654/08]. Позиції, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (до прикладу, пункт 28 постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 370/1547/17).
7.30. Оцінюючи причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду на предмет того, чи можуть вони бути визнані поважними, Велика Палата Верховного Суду виходить насамперед з того, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Незнання процесуального закону, внаслідок чого звернення з позовною заявою мало місце до суду неналежної юрисдикції, саме по собі не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду. Ця обставина повинна оцінюватися в сукупності з іншими обставинами, які призвели до пропуску строку.
7.31. У випадку звернення ОСОБА_1 з позовом до адміністративного суду не може залишитися поза увагою, що він звернувся за захистом порушеного права на отримання грошової винагороди до суду загальної юрисдикції після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 990/99/22 у межах строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП; суд загальної юрисдикції прийняв його позовну заяву до розгляду, виявивши її непідсудність тільки 09.11.2023; не маючи процесуальної можливості заявити про направлення справи за підсудністю на розгляд до адміністративного суду, позивач звернувся з позовною заявою до адміністративного суду в короткий строк, без зайвих затримок і зволікань.
7.32. Врахувавши всі наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не може бути позбавлений права на судовий захист, а строк звернення до суду з позовом йому має бути поновлений відповідно до частини першої статті 123 КАС, як пропущений з поважних причин.
7.33. Аналізуючи довід ВРП про невідповідність позовних вимог ОСОБА_1 визначеним КАС способам захисту порушеного права, Велика Палата Верховного Суду враховує свій висновок у постанові від 12.10.2023 у справі № 990/156/23, що спір про виплату винагороди члену ВРП є предметом судового контролю, оскільки від того, що позивач вимагає сплатити йому на підставі закону заборговану суму винагороди члена ВРП, не змінюється ані правове становище ВРП, ані його повноваження, обсяг владних функцій, ані правова природа взаємин, які склалися й існують між позивачем та відповідачем стосовно права на винагороду члена ВРП, яка за статтею 21 Закону № 1798-VIII є не стільки платнею за виконання обов`язків члена ВРП, скільки гарантією його діяльності, сенс якої (гарантії), серед іншого, дозволяє визначити, що вимоги позивача спрямовані насамперед на законність дій ВРП в частині права позивача на винагороду члена ВРП.
Цей висновок є базовим, щоб визнати довід ВРП, що в разі спору про виплату винагороди члену ВРП вимога про стягнення невиплаченої винагороди може бути заявлена лише одночасно з вимогою про визнання відповідної бездіяльності протиправною, безпідставним.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
8.1. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.2. Ураховуючи наведене вище, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВРП залишаються без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 – без змін.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Вищої ради правосуддя залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 990/317/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. БулейкоК. М. Пільков Ю. Л. ВласовС. О. Погрібний І. А. ВоробйоваО. В. Ступак О. А. ГубськаІ. В. Ткач Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук В. В. КорольВ. Ю. Уркевич О. В. КривендаН. В. Шевцова
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.