Обставини справи
Справа стосувалася прав заявника на захист і не свідчити проти себе, передбачених статтею 6 Конвенції.
У січні 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, заявник підпалив
куртку товариша, з яким вживав алкогольні напої. Це сталося, коли останній
перебував у коматозному стані на підвальному поверсі. Постраждалий отримав
сильні опіки 60% тіла та верхніх дихальних шляхів, внаслідок чого помер.
За кілька годин заявника затримали та доставили до відділку поліції. Пристрій для визначення рівня алкоголю в крові показав близько 0,65 мг/л алкоголю в його організмі (1,3 проміле). За твердженнями Уряду, невдовзі після прибуття до відділку поліції заявника було повідомлено про його права, хоча жодних доказів цього до ЄСПЛ не було надано.
Наступного ранку, без проведення повторного тесту на визначення рівня алкоголю в крові та до зустрічі з захисником, впродовж майже 3 годин заявника
неофіційно допитували троє поліцейських. Жодного офіційного протоколу допиту не складалося, але один із офіцерів зробив офіційну службову записку про сказане та підписав її. Наступного дня заявнику було пред’явлено обвинувачення у вбивстві з особливою жорстокістю. На самому початку допиту заявника прокурором його захисник не був присутнім, і заявник спочатку визнав свою вину. Через кілька хвилин після розмови зі своїм захисником заявник відмовився від сказаного та заявив про відсутність наміру вбивати свого друга.
Під час судового розгляду заявник зізнався, що підпалив куртку свого друга, але
пояснив, що ніколи не мав наміру вбивати його, і що він вже влаштовував подібні
жарти в серпні минулого року – підпаливши шматок його одягу, при цьому не завдавши йому жодної шкоди. Згодом заявника було визнано винним в умисному вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, і засуджено до 25 років позбавлення волі. Рішення національних судів прямо покликалися на показання, які він зробив під час неофіційного допиту, зокрема про те, що друг заявника був винен йому грошові кошти. Суди вважали його слова особливо правдивими, оскільки він говорив спонтанно і не мав можливості поміркувати над своєю стратегією захисту.
Захисник заявника постійно стверджував, що якби ці показання були виключені,
заявнику загрожувало б максимум 12 років позбавлення волі за завдання тяжких тілесних ушкоджень, в результаті яких настала смерть потерпілого. Однак, вони були основним доказом умислу заявника та мали наслідком його засудження за умисне вбивство.
За підпунктом «с» пункту 3 статті 6 Конвенції заявник скаржився, що його засудження, здебільшого, було засноване на неофіційних показаннях, які були надані
ним без забезпечення основних процесуальних гарантій для його захисту. Він
стверджував, що офіцери поліції, які неофіційно допитували його після затримання, не повідомили йому про його права, а також що йому не була надана можливість проконсультуватися з адвокатом. Жодного офіційного протоколу допиту не складалося, й рівень алкоголю в крові заявника заздалегідь повторно не визначався.
Оцінка Суду
Пункт 3 статті 6 Конвенції
ЄСПЛ установив, що заявник не був належним чином проінформований про свої
права. Не можна було з упевненістю стверджувати, що під час затримання заявникові розповіли про його право зберігати мовчання, право не свідчити проти себе та право на консультацію із захисником. У будь-якому разі наступного ранку, перед неофіційним допитом, заявникові не надавали такої інформації. Рівень алкоголю у крові заявника повторно не перевірявся. Заявник вперше зустрівся із захисником після 3 годин допиту і при цьому в присутності працівника поліції у кімнаті.
ЄСПЛ був стурбований тим, що національні суди прийняли та оцінили докази,
отримані в порушення цих основних гарантій. Зміст показань, які заявник надав під час неофіційного допиту, слугував ключовим доказом у з’ясуванні умислу вбити свого товариша, що, у свою чергу, призвело до його засудження за вбивство. Хоча Кримінальний процесуальний кодекс Польщі не забороняє використання спонтанних показань, наданих під час затримання, ЄСПЛ не вважав, що його показання були спонтанними, оскільки вони були зроблені в присутності трьох поліцейських впродовж 3 годин допиту. Вони були зафіксовані в службовій записці, підписаній одним з офіцерів поліції. ЄСПЛ встановив, що використання цих показань суттєво вплинуло на хід розслідування та, зрештою, на висновки національних судів. Хоча заявник прямо заперечував використання цих показань, в національних судах його аргументи були відхилені.
ЄСПЛ вважав, що проведення неофіційного допиту після затримання заявника
без інформування про його права у поєднанні з тим фактом, що поліцейський, який склав службову записку, був допитаний під час судового розгляду, поставило заявника в невигідне становище з самого початку розслідування. ЄСПЛ був занепокоєний тим, що національні суди не лише схвалили такий підхід, але й зробили пряме посилання на початкові показання заявника, надані вранці після інциденту, і вважали їх особливо правдивими, оскільки на той час заявник «ще не має часу думати, що буде йому на користь, а що на шкоду». На думку ЄСПЛ така аргументація суперечить концепції справедливого судового розгляду. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що кримінальне провадження в цілому не може вважатися справедливим. Отже, було порушено підпункт «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.
Зауваживши на неможливості спекулювати щодо результатів провадження, якби порушення Конвенції не було, ЄСПЛ зазначив, що стаття 540 § 3 Кримінального
кодексу Польщі передбачає можливість відновлення кримінального провадження, якщо така необхідність виникає через рішення міжнародного органу, що діє на основі угоди, ратифікованої Польщею.
Висновок
Порушення підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 11 травня 2023 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.
Огляд рішень Європейського суду з прав людини