22 квітня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада2017 року у справі No 675/757/17 за позовом ОСОБА_1 до адміністрації Державної установи «Замкова виправна колонія No58» про скасування постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14 квітня 2017 року молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки внутрішньої служби було складено акт про те, що 14 квітня 2017 року засуджений ОСОБА_1 під час переміщення по житловій зоні для проходження флюорографічного обстеження в категоричній формі відмовився взяти руки в положення «за спиною», вступив у словесну суперечку, на вимоги припинити порушення не відреагував, своєю поведінкою негативно впливав на інших засуджених.
Постановою начальника Замкової виправної колонії No58 від 21 квітня 2017 року засудженого ОСОБА_1 за вказане порушення поміщено в ДІЗО строком на десять діб без виводу на роботу.
Не погоджуючись з постановою про поміщення в ДІЗО, позивач звернувся до суду.
Позивач доводить, що вимоги адміністрації установи виконання покарання щодо необхідності під час пересування територією установи, у тому числі під час пересування до суду та медичної частини, тримати руки в положенні «за спиною» є протиправними та неправомірними, адже нормами Кримінально-виконавчого кодексу України таких обмежень не встановлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій керувалися абзацом3 пункту 1 розділу XVІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року No 2186/5(надалі – Правила No2186/5), яким встановлено, що під час пересування територією установи виконання покарань у супроводі персоналу засуджені повинні тримати руки в положенні «за спиною».
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У виправних колоніях діє особливий режим, покликаний забезпечити ізоляцію засуджених, постійний нагляд за ними, виконання покладених на них обов’язків, реалізацію їхніх прав і законних інтересів, безпеку засуджених і персоналу.
Режим у виправних колоніях забезпечується, зокрема шляхом покладення на засуджених обов’язку неухильно додержуватися правил поведінки, встановлених Правилами No2186/5.
Порядок пересування засуджених територією установ виконання покарань встановлено у розділі XVIIІ Правил No2186/5, пунктом 1 якого передбачено, що засуджені пересуваються територією установи виконання покарань у супроводі персоналу тримаючи руки в положенні «за спиною».
Отже, вимога представника адміністрації Замкової виправної колонії No 58 тримати руки в положенні «за спиною» під час пересування територією установи заснована на приписах нормативно-правового акту, який регулює порядок відбування покарання засуджених до позбавлення волі, а тому є правомірною.
Верховний Суд зазначив, що встановлений в розділі XVIIІ Правил No2186/5 порядок пересування засуджених територією установи виконання є безальтернативним і не передбачає виключень.
Верховний Суд відхилив доводи позивача про те, що вимога взяти руки в положення за спину є принизливою та несумісною з гарантіями правового статусу засуджених.
Держава зобов’язана забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, при цьому щоб спосіб і метод виконання покарання не завдавали їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою.
Верховний Суд зазначив, що порядок пересування засуджених територією установи виконання покарань з руками за спиною очевидно випливає з міркувань безпеки і не ставить засудженого в умови, що принижують його гідність.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі No675/757/17можна ознайомитись за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/96498130.