Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, початок відбування якого ухвалено обчислювати з дня застосування до засудженого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме – з 15.11.2023.
У касаційних скаргах засуджений та його захисник вказують про незастосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частин 1, 4 ст. 71 КК під час призначення обвинуваченому остаточного покарання.
Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що в ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений раніше засуджений вироком місцевого суду від 12.09.2017 за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке він відбував в період з 17.11.2018 до 17.11.2023.
Той факт, що під час досудового розслідування у цьому провадженні засуджений відбував покарання за іншим вироком, однак тримався під вартою не в колонії, а в СІЗО, не створює підстав для застосування положень ст. 71 КК чи зарахування покарання.
У цьому провадженні до засудженого не обирався запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою.
На момент ухвалення вироку місцевим судом у цьому кримінальному провадженні 20.11.2024 засуджений повністю відбув покарання за попереднім вироком, а тому положення ст. 71 КК під час призначення йому покарання у цій справі не застосовуються.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 10.03.2026 у справі № 284/49/19 (провадження № 51-3413км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/134881167
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.