Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК. Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
Засуджений у касаційній скарзі, зокрема, вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося неповноважним слідчим, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про призначення слідчого для здійснення досудового розслідування, а тому він вважає, що всі зібрані у справі докази є недопустимими.
Позиція ККС: залишено без зміни судові рішення щодо ОСОБА_1.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів визнала безпідставними вказані вище
доводи засудженого. В матеріалах цього кримінального провадження відсутня
постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого,
але міститься письмове доручення 04.11.2018, яким начальник СВ ВП ГУ НП доручає старшому слідчому цього відділу провести досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а 06.11.2018 аналогічним дорученням здійснення досудове розслідування доручено іншому слідчому.
З урахуванням того, що порядок визначення прокурора і слідчого в конкретному
кримінальному провадженні врегульований у чинному КПК у різних статтях, але ці норми містять схожі формулювання, колегія суддів направила це кримінальне
провадження на розгляд ОП для вирішення питання, зокрема, щодо подібності
правовідносин в питаннях порядку призначення (визначення) слідчого (як у цій справі) та призначення (визначення) прокурора (що було предметом розгляду, ОП у справі No 754/7061/15).
Ухвалою ОП від 10.06.2021 кримінальне провадження, що розглядається було
повернуто для розгляду колегією суддів.
ОП, зокрема, зауважила, що порушувані у вказаних кримінальних провадженнях
правові питання є очевидно відмінними. На обґрунтування такої позиції ОП вказала, що в її рішенні від 22.02.2021 сформульовано правовий висновок у результаті розгляду правової ситуації, яка була обумовлена відсутністю у матеріалах досудового розслідування постанови про призначення прокурора або ж відсутністю підпису прокурора на такій постанові. У ньому не ставилося і не вирішувалося питання про можливість підтвердження повноважень процесуальної особи на участь у досудовому розслідуванні у конкретному кримінальному провадженні іншим (ніж постанова) процесуальним документом – на підставі доручення. Таким чином, вказаний правовий висновок не містить орієнтирів про альтернативність процесуальних засобів (доручення чи постанова) у питанні підтвердження повноважень різних процесуальних осіб сторони обвинувачення.
Окрім того, ОП щодо відсутності подібності правовідносин у вказаних
кримінальних провадженнях (у цьому і No 754/7061/15) зауважила на тому, що в них йдеться про різних процесуальних суб’єктів. Так, правовий висновок у постанові ОП від 22.02.2021 стосується порядку призначення прокурора у конкретному кримінальному провадженні, тоді як у розглядуваному кримінальному провадженні вказується на визначення слідчого шляхом надання письмового доручення начальника слідчого відділу. До того ж схожість нормативного регулювання порядку визначення прокурора і слідчого, на думку ОП, не є лише способом закріплення нормативних приписів, які регламентують різні за своїм змістом правовідносини, а тому спосіб правової регламентації не є свідченням однаковості процесуальних статусів та повноважень.
Передаючи це кримінальне провадження на розгляд ОП, колегія суддів, зокрема,
посилалася на рішення ВС у постановах від 17.03.2021 у справі No 281/422/18
(провадження No 51-5167км20) та 24.03.2021 у справі No 127/10042/18 (провадження No 51-6058км20), де було вказано на обов’язковість прийняття рішення про визначення уповноважених осіб, які здійснюватимуть повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні, у формі постанови. Такий висновок колегії суддів, окрім іншого, обґрунтували посиланням на висновок ОП у справі No 754/7061/15.
Разом з тим ОП, повертаючи кримінальне провадження на розгляд колегії суддів, вказала, що наведене ілюструє інтерпретацію при застосуванні колегіями суддів вказаного правового висновку, оскільки у змісті зазначених судових рішень визнається лише узгодженість правового висновку з розглядуваними правовідносинами, а отже, йдеться про тенденцію в застосуванні, а не вказівку на ідентичність.
Отже, зважаючи на наведені висновки ОП, викладені в ухвалі від 10.06.2021, колегія суддів, розглядаючи доводи касаційної скарги засудженого в цій частині,
доходить такого висновку.
У ст. 110 КПК, на яку посилається ОСОБА_1, дійсно зазначено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Однак за змістом пунктів
8, 17 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування і слідчий
є самостійними суб’єктами, повноваження яких визначені в окремих статтях
КПК (статті 39 та 40). Положення ст. 110 КПК не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанов. Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі), не суперечить вимогам ст. 39 КПК і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.
Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою,
і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.
Ураховуючи викладене, ВС не вважає істотним порушенням вимог процесуального закону (ст. 412 КПК) визначення керівником органу досудового
розслідування слідчого на підставі процесуального документа – доручення.
Детальніше з текстом постанови ВС від 25.08.2021 у справі No 663/267/19 (провадження No 51-3344км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99277907