Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Євген Синельников розповів про основні аспекти, пов’язані з вирішенням спорів про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Він зауважив, що визначення місця проживання не тільки істотно впливає на розвиток дитини, а й визначатиме поведінку дорослої людини в майбутньому, тому необхідно виважено підходити до прийняття таких рішень.
Про це повідомляє Судова влада.
Він наголосив, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини з урахуванням її найкращих інтересів. Цей принцип характерний для більшості правових систем європейських країн. Зокрема, законодавство Німеччини гарантує право дитини на контакт зі своїми батьками, принцип спільного батьківства закріплений у французькому законодавстві тощо.
Євген Синельников зазначив, що суди часто застосовують норми Конвенції про права дитини 1989 року. Але залишають поза увагою Європейську конвенцію про здійснення прав дітей 1996 року. Доповідач зазначив, що ЄСПЛ у справах про визначення місця проживання дитини звертав увагу, що національні суди, відхиляючи одні докази (висновки експертів, органу опіки і піклування), приймають рішення за відсутності інших доказів, які б могли свідчити про інтереси дитини.
Такі справи потребують висновків спеціалістів у галузі психології, педагогіки, психіатрії.
«Треба враховувати, що інтереси дитини мають бути встановлені, її права – захищені. Тому в певних випадках суд повинен спонукати орган опіки і піклування до надання обґрунтованих висновків, ініціювати проведення відповідних експертиз», – наголосив Євген Синельников.