14 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач побудував житловий будинок і септик на своїй земельній ділянці з порушенням
державних будівельних, санітарних і протипожежних норм. Зокрема, будинок
розміщено на відстані 0,35 м від межі з ділянкою позивача, водостічна труба — за 0,13 м, дах — безпосередньо на межі, що призводить до зсуву снігу на ділянку
позивача. Крім того, септик розташовано за 0,65 м від межі, що спричиняє
забруднення ґрунту. Такі дії порушують права позивача як власника суміжної
ділянки. Вимоги позивача про усунення порушень відповідач залишив без реагування.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове судове
рішення, яким відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що вимоги позивача
були неконкретними, не доведено технічну можливість часткового демонтажу
будинку без його пошкодження, а також не встановлено, яку саме частину будинку слід знести. Матеріали справи та експертний висновок не містять даних щодо способу усунення порушень.
Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Суд повинен оцінити, чи дійсно на момент звернення до суду було порушено право або інтерес позивача.
Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (ст. 391 ЦК України), зокрема — шляхом негаторного позову.
Об’єкт є самочинним будівництвом, якщо збудований без відведення земельної ділянки, без належного дозволу, з істотними порушеннями будівельних норм (ст. 376 ЦК України).
Позивач може вимагати знесення такого об’єкта лише за умови, якщо доведе, що самочинне будівництво порушує його права. Проте знесення є крайнім заходом і допустиме, коли вичерпані інші способи реагування, неможливо усунути порушення шляхом перебудови, або відповідач відмовляється від перебудови.
У цій справі позивач не надав належних й допустимих доказів порушення його прав влаштуванням на земельній ділянці, що належить відповідачу, вигрібної ями (вигріб) та забруднення ґрунту земельної ділянки, що належить позивачу, не надав доказів технічної можливості демонтажу частини житлового будинку, який
належить відповідачу, без пошкодження конструкції будинку у цілому.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 753/8729/16 (провадження № 61-1658св25) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/12735860
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
.