За наявності яких умов може бути призначено судом покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК

Покарання за сукупністю вироків за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 71 КК, може бути призначено судом за наявності двох умов: 1) кримінальне правопорушення вчинено засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; 2) на момент призначення покарання за новим вироком засудженим не відбуто частину покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість застосування ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст. 53 КК), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуто, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК, не застосовуються.

Обставини справи: за вироком місцевого суду від 19.12.2018 ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн і на момент вчинення нового злочину (початок серпня 2020 р.), за який його засуджено в цьому кримінальному провадженні, та ухвалення нового вироку штраф сплачено не було.

Суд першої інстанції вироком від 17.09.2020 призначив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, визначивши покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн за вироком місцевого суду від 19.12.2018 виконувати самостійно на підставі ч. 3 ст. 72 КК.

Апеляційний суд залишив цей вирок без зміни.

У касаційній скарзі прокурор вказував на те, що апеляційний суд належно не перевірив доводи його апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції закону, який, на його думку, підлягав застосуванню, а саме положень ст. 71 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м’якість.

Підстави розгляду кримінального провадження ОП: вирішення питання про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних
правовідносинах та забезпечити єдність судової практики щодо застосування
положень ст. 71 КК при п ризначенні покарання у випадках, коли покарання за попереднім вироком на час ухвалення нового вироку або його перегляду судами
вищих інстанцій вже відбуте.

Позиція ОП: рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без зміни.

Обґрунтування позиції ОП: виходячи з аналізу конструкції ч. 1 ст. 71 КК, ОП дійшла висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні
умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:

  • 1) момент вчинення кримінального правопорушення засудженим – «після
    постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
  • 2) наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК, – момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування
положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

При цьому на необхідність точного визначення виду та розміру невідбутої частини основного та/або додаткового покарання за попереднім вироком при
призначенні засудженому покарання за правилами ст. 71 КК указують і вимоги
ч. 4 цієї статті, згідно з якою остаточне покарання за сукупністю вироків, крім
випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим,
призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання,
призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Водночас за умови, що невідбута частина покарання за попереднім вироком є основним покаранням у виді штрафу, кримінально-правова норма, передбачена ч. 1 ст. 71 КК, конкретизується у ч. 3 цієї статті. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Разом з тим, якщо за вироком суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК обвинуваченому було призначено до самостійного виконання штраф як невідбуту ним частину покарання за попереднім вироком, то та обставина, що на момент апеляційного розгляду обвинувачений сплатив цей штраф, не вказує на наявність підстав для зміни порядку призначення йому покарання за сукупністю
вироків.

Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, пославшись на те, що під час апеляційного розгляду покарання за попереднім
вироком було виконано – відповідно до квитанції, наданої обвинуваченим
апеляційному суду, 06.102020 ОСОБА_1 сплатив штраф в розмірі 1 700 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що хоча на час
ухвалення оскарженого вироку судом було неправильно застосовано закон про
кримінальну відповідальність у зв’язку з тим, що обвинувачений не виконав
покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн, призначеного вироком місцевого суду від 19.12.2018, а тому суд мав застосувати вимоги ст. 71 КК та вказати на самостійне виконання попереднього вироку. Проте наразі дане порушення втратило свою актуальність, а його виправлення апеляційним судом зумовить аналогічне порушення, оскільки на теперішній час жодне невідбуте обвинуваченим покарання, що підлягало б приєднанню до нового покарання за сукупністю вироків, відсутнє.

ОП погоджується з висновком апеляційного суду та вважає, що у цьому випадку скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового вироку з призначенням ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю вироків з приєднанням до покарання за новим вироком штрафу, призначеного засудженому за попереднім вироком, про що просив прокурор в апеляційній скарзі, може фактично призвести до повторного призначення штрафу, який вже був сплачений під час апеляційного розгляду.

Іншими словами, сплатою у повному розмірі штрафу, призначеного за попереднім вироком, до постановлення нового вироку вже повністю вичерпується виконання цього кримінального покарання як відповідна стадія реалізації кримінальної відповідальності. А тому повторне його призначення за правилами ст. 71 КК суперечитиме не лише загальним засадам призначення
покарання (ст. 65 КК), але й положенням ст. 4 Протоколу No 7 до Конвенції та ст. 19 КПК, якими гарантовано право особи не бути покараним двічі за одне і те саме правопорушення.

Висновок: для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК правил призначення
покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох
обов’язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

  • 1) момент вчинення кримінального правопорушення засудженим – «після
    постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
  • 2) наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового)
    за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК, – момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування
положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення
невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст. 53 КК), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуте, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК, не застосовуються.

У справі було висловлено окрему думку.

Детальніше з текстом постанови ОП від 06.12.2021 у справі No 243/7758/20 (провадження No 51-113кмо21) можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101809093

З окремою думкою можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101935427