Учасники круглого столу «Безоплатна правова допомога в Україні. Шляхи виходу з кризи», який відбувся в Національній асоціації адвокатури України, визнали чинну систему безоплатної правової допомоги в Україні такою, що несе ризики незалежній діяльності адвокатів та потребує негайних змін.
Під час заходу адвокат Вадим Красник виступив з доповіддю щодо проблем управління системою надання БПД в Україні: причини, наслідки та шляхи їх усунення.
фактично заблоковано діяльність Наглядової ради КЦ, як органу, який мав, крім іншого, забезпечувати цю незалежність.
Так, відповідно до Положення про Наглядову раду Координаційного центру з надання правової допомоги (затвердженого Наказом Мін’юсту від 14.08.2018 року № 2551/5), Наглядова рада КЦ утворена Мін’юстом з метою забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері надання безоплатної правової допомоги, незалежності та прозорості управління системою надання БПД.
Основними завданнями Наглядової ради є: 1) здійснення нагляду за діяльністю системи надання БПД; 2) сприяння діяльності Координаційного центру та його територіальних відділень щодо: реалізації перспективних завдань розвитку Координаційного центру та його територіальних відділень; забезпечення незалежності управління системою надання БПД; підвищення довіри громадськості до системи надання БПД.
Наглядова рада КЦ мала б виконувати дуже важливі функції:
- схвалення за поданням директора КЦ: пропозицій щодо стратегічних та пріоритетних напрямів розвитку системи надання безоплатної правової допомоги та удосконалення її структури; річних планів діяльності та звітів Координаційного центру;
- надання директору КЦ консультативної допомоги щодо стратегічних питань діяльності Координаційного центру та його територіальних відділень;
- ідентифікація та оцінювання ризиків (політичних, фінансових та інших), надання директору КЦ рекомендацій щодо шляхів запобігання виникненню ризиків або усунення їх та пропозицій щодо мінімізації можливих негативних наслідків;
- оцінювання діяльності директора КЦ шляхом заслуховування щорічного, зокрема фінансового звіту про функціонування системи надання безоплатної правової допомоги, та визнання за результатами такого оцінювання роботи директора Координаційного центру задовільною чи незадовільною;
- здійснення нагляду за діяльністю системи надання безоплатної правової допомоги.
Тобто, Наглядова рада КЦ – це спеціально створений орган в системі БПД, який мав забезпечити незалежність та ефективність функціонування цієї системи.
У 2020 році було проведено масштабний конкурс з відбору членів Наглядової ради КЦ. Кандидати пройшли дуже прискіпливий відбір з масштабною перевіркою їх компетенностей. За результатами конкурсу щодо обрання членів Наглядової ради КЦ 17 березня 2020 року було затверджено склад Наглядової ради Координаційного центру з надання правової допомоги.
Зазначене давало надію на те, що система БПД отримає орган, який зможе забезпечити її розвиток та функціонування згідно призначення, однак цього не сталось.
Наглядову раду так і не було залучено до процедури конкурсу на посаду директора КЦ, а саму його роботу – фактично заблоковано. Спочатку протягом року Наглядова рада не працювала з причин саботування з боку її очільника (з літа 2021 року до літа 2022 року), а потім, коли члени ради – представники адвокатури почали вимагати відновлення її роботи, 2/3 членів від складу ради подали заяви про припинення свого членства, чим позбавили її можливості функціонування (літом-восени 2022 року).
Такий стан речей повністю задоволив Мін’юст і з того часу не тільки Наглядова рада навіть номінально не функціонує, не здійснюється і жодних спроб для відновлення її роботи.
У такий спосіб систему БПД фактично позбавлено всіх передбачених для неї механізмів захисту від токсичного впливу держави, а також позбавлено будь-яких демократичних елементів взаємозв’язку із суспільством та контролю з боку останнього.
Зазначене значною мірою зумовлює залежність системи БПД від Мін’юсту, що в свою чергу визначає відповідні умови для деструктивного розвитку системи недемократичним шляхом та всупереч стандартів правової держави.
Після декількох невдалих спроб з боку адвокатури ініціювати процес добору членів Наглядової ради для забезпечення її правомочностей, НААУ була змушена звернутись до суду з позовом про зобов’язання Мін’юсту забезпечити означені процеси. Аналогічний позов подано і щодо проведення конкурсу на посаду керівника Координаційного центру.
Те, що вирішення справи у суді було єдиним способом примусити державу забезпечити незалежність системи БПД, визначає і зміст, і масштаб цієї проблеми як у розрізі готовності функціонування цієї системи демократично, так і у розрізі моделі взаємодії між НААУ і Мін’юстом.