Солідарна відповідальність є однією з форм забезпечення виконання зобов’язань у разі банкрутства. Її суть полягає в тому, що у випадках, визначених законом, кілька осіб можуть бути зобов’язані спільно відповідати за борги, якщо боржник неспроможний виконати свої зобов’язання. Цей інструмент спрямований на забезпечення прав кредиторів і створення умов для відновлення фінансової стабільності в господарських відносинах.
Про це зазначив Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Володимир Погребняк, інформує Судова влада.
Володимир Погребняк акцентував на розвитку законодавства щодо солідарної відповідальності у справах про банкрутство. Він зазначив, що законодавчі зміни дозволили чітко регулювати питання відповідальності осіб, що допустили порушення під час ліквідації боржника.
Особливу увагу суддя приділив ст. 34 КУзПБ, яка суттєво розширила коло осіб, що можуть бути притягнуті до солідарної відповідальності, включаючи бенефіціарів та осіб, які контролюють діяльність боржника. Це дало змогу посилити захист прав кредиторів.
Разом з тим суддя навів ключові аспекти щодо солідарної відповідальності, наведені в постанові КГС ВС від 4 вересня 2024 року у справі № 908/3236/21.
Зокрема, ВС виснував, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, оскільки, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, який діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
Саме в такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство третіх осіб за зобов’язаннями боржника, а саме ч. 2 ст. 61 КУзПБ, в постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Одним із центральних питань круглого столу стало визначення загрози неплатоспроможності боржника. Загроза неплатоспроможності виникає, коли фінансовий стан боржника свідчить про його неспроможність виконувати зобов’язання перед кредиторами в повному обсязі. У цьому контексті законодавство встановлює обов’язок керівників юридичних осіб або власників майна боржника вчасно звертатися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.
На практиці визначення загрози неплатоспроможності – складне завдання. Важливим є аналіз фінансової документації, оцінка причинно-наслідкового зв’язку між діями боржника та збитками кредиторів. Крім того, існують проблеми з встановленням моменту, з якого починає обчислюватися строк для звернення до суду. Володимир Погребняк наголосив, що відсутність чітких норм у цьому питанні ускладнює застосування законодавства.
Що ж до характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то суддя звернув увагу на відповідні висновки ВС, у яких зазначено, що позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником / органами управління боржника відповідного обов’язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб’єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов’язаннями боржника.
Насамкінець Володимир Погребняк навів ключові висновки, сформульовані в постанові КГС ВС від 4 вересня 2024 року у справі № 908/3236/21, у яких зазначено, що належне телеологічне тлумачення положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ полягає в такому:
- – порушення вимоги закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;
- – належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;
- – якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається в мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;
- – кошти, стягнені із суб’єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише в порядку черговості, встановленому КУзПБ.
Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.