21 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей виконавчого комітету міської ради м. Кропивницького, про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.
Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Дочка ОСОБА_4 має інвалідність з дитинства у зв’язку із двосторонньою сенсоневральною глухотою, а дочка ОСОБА_3 має двосторонню сенсоневральну туговухість І-ІІ ступеня. Після припинення шлюбних відносин між сторонами і розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір’ю ОСОБА_1 у м. Новомиргород, де відвідували школу-інтернат, яка враховує фізичні особливості дітей. Пізніше діти почали мешкати з батьком, у ОСОБА_1 від іншого шлюбу народилася дитина. За висновком виконавчого комітету міської ради визнано доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_2.
Місцевий суд, з рішенням яко го погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, задовольнив зустрічний позов і визначив місце
проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_2.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій,
зробивши такі правові висновки.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Судовий розгляд сімейних спорів, які стосуються інтересів дитини, є особливо
складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду має бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Суд встановив, що під час бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей дівчатка
повідомили, що однаково позитивно сприймають і матір, і батька, бажають
спілкуватися з обома.
Матеріально-побутове забезпечення обох батьків, їхнє ставлення до дітей,
позитивні характеристики з місця роботи свідчать, що кожен із батьків здатний
створити умови для розвитку та виховання дітей, забезпечуючи їхні особливі потреби, пов’язані з вадами слуху.
Після розірвання шлюбу батьків діти проживали з матір’ю, а батько на підставі
судового рішення сплачував аліменти на їх утримання, з липня 2017 року діти стали жити з батьком, а мати сплачує аліменти згідно із судовим рішенням.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають
враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов
проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків
стосовно дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин у сукупності.
Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися
виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Суди першої та апеляційної інстанцій, урахувавши інтереси малолітніх дітей, їх психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в їх інтересах, дійшли обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2, оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дітей.
Суди взяли до уваги висновок виконавчого комітету міської ради, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей із батьком.
Також апеляційний суд урахував, що після того, як діти стали проживати з батьком, позивачка уклала інший шлюб, однак немає доказів того, що діти добре знайомі з її новим чоловіком. Проживання дітей, які мають особливі потреби, з малознайомою сторонньою людиною може становити ризики для їхньої душевної рівноваги.
Доводи про те, що відповідач не в змозі, з огляду на протилежну стать, малолітній вік та особливості розвитку дівчат, піклуватися про їхній фізичний, духовний і моральний розвиток, є необґрунтованими. Діти проживають із батьком в оточенні рідних людей жіночої статі: баби, тітки, двоюрідної сестри, які можуть забезпечити достатній догляд за дівчатками.
Визначення місця проживання дітей із батьком не впливатиме на їхні взаємини з матір’ю, оскільки не позбавляє її прав і не звільняє від виконання батьківських
обов’язків.
Скасування судових рішень про визначення місця проживання дітей із батьком,
з яким вони проживають тривалий період, може призвести до негативних наслідків і непередбачуваних психологічних травм для дітей, а тому не відповідає їхнім інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно стабільній атмосфері.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі No 404/3499/17 (провадження No 61- 9074св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98548332