Поняття «злочин проти життя та здоров’я особи» (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК) охоплює склади злочинів, у яких основним або додатковим об’єктом є життя та здоров’я особи. Вирішуючи питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, необхідно виходити з фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, інкримінованого особі, і враховувати тяжкість злочину, об’єктом якого (основним або додатковим) є життя та здоров’я особи.
Для застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК тяжкий або особливо тяжкий злочин, додатковим об’єктом якого є життя та здоров’я особи, охоплюється поняттям «тяжкий чи особливо тяжкий злочин проти життя та здоров’я особи».
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд закрив кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 189; ч. 1 ст. 357 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни цю ухвалу.
У касаційних скаргах прокурор та потерпілі вважають, що приймаючи рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, суд не взяв до уваги, що ухвалу слідчого судді, якою скасовано постанову про зупинення досудове розслідування щодо ОСОБА_13, прийнято з істотним порушенням вимог КПК. При цьому зазначає, що саме невиконання ОСОБА_13 обов’язків, передбачених ч. 7 ст. 42 КПК, призвело до оголошення його в розшук, зупинення досудового розслідування і виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження. Крім того, вважає, що об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, є не лише власність, а й життя
та здоров’я особи, а об’єктивна сторона цього кримінального правопорушення
повністю охоплює склад злочину за ст. 129 КК.
Підстави розгляду кримінального провадження ОП: необхідність відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме чи підлягає закриттю кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого статтями інших розділів Особливої частини КК (окрім розд. ІІ цього Кодексу), додатковим безпосереднім об’єктом якого життя та здоров’я особи.
Позиція ОП: скасовано рішення судів попередніх інстанцій та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтування позиції ОП: ОП вважає, що постановлення ухвали про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_13 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК без перевірки доводів заперечення прокурора на ухвалу слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування, є необґрунтованим.
Щодо правозастосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо особа
обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, життя та здоров’я особи в якому є додатковим об’єктом посягання.
Пункт 10 ч. 1 ст. 284 КПК у частині вживання поняття «злочину проти життя та здоров’я особи» не містить прямої відсилки до конкретних норм іншого нормативно-правового акта, на відміну, до прикладу, від положення п. 9 ч. 1 ст.
284 КПК, котре прямо відсилає до норм ст. 212 КК та підрозд. 92 розд. XX
«Перехідні положення» КПК.
Всі склади кримінальних правопорушень за характером їх структури поділяються на прості та складні (ускладнені). До простих складів зазвичай належать ті, що містять ознаки одного суспільно небезпечного діяння, що посягає на один об’єкт. Такими прикладами простих складів є більшість кримінальних правопорушень, передбачених розд. ІІ Особливої частини КК.
У той же час одним із видів складного (ускладненого) кримінального правопорушення, є склад, законодавча конструкція якого передбачає наявність
двох і більше (обов’язкових чи факультативних) об’єктів посягання, один із яких є основним, а інший(і) – додатковим(и) в складі поліоб’єктного кримінального
правопорушення. Виходячи з основного об’єкта, як відомо, здійснена
класифікація усіх кримінальних правопорушень (із їх структуризацією) у відповідних розділах Особливої частини КК та диференціація кримінальної
відповідальності. Проте додатковий об’єкт також відіграє істотне значення для
правозастосування.
Наявність у складі кримінального правопорушення додаткового об’єкта свідчить про те, що в такому складі цим суспільним відносинам поряд з основним об’єктом заподіюється (може заподіюватися), чи створюється (може створюватися) реальна загроза заподіяння шкоди. Прикладами кримінальних правопорушень із двома (і більше) об’єктами посягання є так звана категорія злочинів корисливо-насильницького характеру, що охоплює розбій, поєднані з насильством грабіж і вимагання.
Додатковим об’єктом є цінності, які підлягають одночасному захисту разом з основним об’єктом кримінально-правової охорони. Це такі цінності, яким завдається (може завдаватися) шкода від кримінального правопорушення
одночасно з основним об’єктом посягання, що через типове поєднання із характером кримінально-караного діяння та з огляду на передбачені законом
спосіб його вчинення, застосовані знаряддя, обстановку й інші ознаки,
зумовлює застосування законодавцем особливого підходу до побудови
відповідного складу кримінального правопорушення.
Такі цінності як життя і здоров’я можуть бути основним об’єктом для ряду
кримінальних правопорушень, передбачених розд. ІІ «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи» Особливої частини КК, але
водночас утворювати додатковий об’єкт кримінальних правопорушень з інших
розділів КК, включаючи вимагання.
А тому правильним буде визначення закріпленого в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття «злочину проти життя та здоров’я особи», виходячи з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме з огляду на те, чи виступають об’єктом цього злочину життя та здоров’я особи.
Таким чином, ураховуючи формулювання, використане законодавцем, а саме «злочин проти життя та здоров’я особи» у вказаній вище процесуальній нормі охоплює своїм змістом не лише злочини, передбачені в розд. II Особливої
частини КК, а й інші склади злочинів, у яких додатковим об’єктом посягання є життя та здоров’я особи.
Правильність такого розуміння припису п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК ґрунтується й на тому, що ця норма права, як уже зазначалось, не містить прямої відсилки до розд. II Особливої частини КК «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи».
Також для правильного застосування норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК обов’язково має враховуватись, з огляду на положення ст. 12 КК, й тяжкість відповідного злочину з об’єктом посягання (основним або додатковим) на життя та здоров’я особи.
При цьому, з огляду на те, що комплексне поєднання декількох об’єктів посягання надає кримінальному правопорушенню окремої якості, визначення
тяжкості злочину має стосуватися діяння загалом як такого, що містить складний (ускладнений) склад кримінального правопорушення.
А тому, якщо з огляду на приписи ст. 12 КК та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об’єктом посягання у виді життя та здоров’я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи».
За ч. 1 ст. 189 КК вимагання – це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
Однією з кваліфікуючих ознак цього кримінального правопорушення є вчинення вимагання з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 189 КК).
Отже, під час вимагання основним безпосереднім об’єктом є власність, проте під час його вчинення може завдаватися шкода або створюватися загроза й іншим цінностям, у тому числі й життю та здоров’ю особи.
Якщо винна особа при вимаганні погрожувала потерпілому заподіяти смерть або тяжке тілесне ушкодження і потерпілий сприймав таку погрозу як реальну, то її дії (за відсутності інших кваліфікуючих ознак) належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК. При цьому погроза вчинити вбивство, висловлена під час вимагання, повністю охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує.
З огляду на те, що додатковим об’єктом кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 189 КК за кваліфікуючою ознакою «вчинення вимагання з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень», є життя та здоров’я особи і відповідно до ст. 12 КК цей злочин віднесено до категорії
тяжких, у контексті застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК зазначене
кримінальне правопорушення охоплюється поняттям «тяжкого злочину проти
життя та здоров’я особи».
Щодо доводів касаційних скарг прокурора і потерпілих.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 24.04.2020 ОСОБА_13 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162; ч. 2 ст. 189; ч. 1 ст. 357 КК.
Постановою прокурора від 17.07.2020 з кримінального провадження виділено матеріали щодо кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_13 в окреме кримінальне провадження.
Постановою слідчого від 17.06.2020 зупинено досудове розслідування у зв’язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_13 у розшук.
Ухвалою слідчого судді місцевого суду від 30.06.2020 зазначену постанову 10.07.2020 слідчим було повідомлено стороні захисту про завершення досудового розслідування, в подальшому надано доступ до матеріалів
кримінального провадження, а 21.07.2020 обвинувальний акт затверджено
прокурором і 22.07.2020 направлено його до суду.слідчого про зупинення досудового розслідування скасовано.
У підготовчому судовому засіданні місцевий суд задовольнив клопотання сторони захисту і кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 189,
ч. 1 ст. 357 КК, закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
При цьому суд встановив, що після повідомлення ОСОБА_13 24.04.2020 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162 ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 357 КК, які не належать до тяжких чи особливо тяжких злочинів проти життя та здоров’я особи, і до повідомлення про завершення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом з додатками закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, а саме – два місяці.
З таким рішенням погодився апеляційний суд, який зазначив, що у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено неможливість закриття кримінального провадження тільки у випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, натомість, враховуючи об’єктивну сторону злочину, ч. 2 ст. 189 КК належить до тяжких злочинів проти власності.
Водночас суди дійшли висновку, що під час підготовчого судового засідання прокурором не було надано обґрунтованого та належного заперечення з наданням відповідних доказів на ухвалу слідчого судді від 30.06.2020 про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування, а незгода, висловлена ним в судовому засіданні, не приймається як заперечення, яке подано згідно з вимогами чинного законодавства.
Як убачається з даних журналу та аудіозаписів судових засідань, під час
підготовчого провадження в суді прокурор наводив доводи, в яких зазначав про
відсутність підстав для закриття кримінального провадження і про незаконність
та необґрунтованість ухвали слідчого судді від 30.06.2020, зокрема, посилаючись на те, що слідчого та прокурора не було викликано для участі в розгляді скарги підозрюваного ОСОБА_13 на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування.
Також прокурор зауважував, що постанова слідчого про зупинення досудового розслідування від 17.06.2020 є законною, прийнятою в зв’язку з тим, що ОСОБА_13 переховувався від органу досудового розслідування та суду. Вказував, що з 15.05.2020 по 16.06.2020 підозрюваний ОСОБА_13 неодноразово викликався повістками до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання
йому запобіжного заходу та слідчого, але не з’явився жодного разу. На обґрунтовування наведеного прокурор подав до суду копію ухвали слідчого судді місцевого суду від 11.06.2020 про здійснення примусового приводу підозрюваного ОСОБА_13 у судове засідання для розгляду клопотання слідчого
про обрання запобіжного заходу.
Крім того, прокурор посилався й на те, що надані захисниками довідки про
знаходження ОСОБА_13 на стаціонарному лікуванні у медичних закладах увесь
період переховування останнього від органу досудового розслідування та суду не охоплюють.
Однак, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_13, суд першої інстанції належно не перевірив заперечення прокурора і не звернув уваги, що положення ч. 3 ст. 309 КПК не визначають форми подання самого заперечення, на відміну, до прикладу, від
вимог ст. 431 КПК, якою передбачено право осіб, зазначених у ст. 425 цього Кодексу, подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу
лише в письмовій формі.
А тому неприйняття судом першої інстанції до розгляду під час підготовчого судового засідання висловлених в усній формі заперечень прокурора на ухвалу слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та ненадання відповідей на доводи такого заперечення не лише не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону, але й суперечать положенням ч. 3 ст. 309 КПК.
Крім того, ОП визнає необґрунтованими й висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що повідомлення ОСОБА_13 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, не відноситься до винятку, зазначеного у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Так, за змістом обвинувального акта ОСОБА_13 обвинувачувався у тому числі й за ч. 2 ст. 189 КК, а саме за вимагання передачі права на майно, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Поряд з тим, кваліфікуюча ознака вимагання – «вчинення з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень» – свідчить про наявність у складі цього злочину безпосереднього додаткового об’єкта, яким є життя та здоров’я особи.
Відповідно до ст. 12 КК кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК, віднесено до категорії тяжких злочинів.
Виходячи з наведеного, висновки судів про те, що інкриміноване ОСОБА_13 кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК не відноситься до тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, ОП також вважає помилковими.
Отже, суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_13, з огляду на фактичні обставини цього провадження належно не врахував вимоги чинного кримінального процесуального закону, допустив порушення положень ч. 3 ст. 309 КПК і не дотримався визначених у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК умов для закриття кримінального провадження на цій підставі.
Висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК: викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК поняття «злочин проти життя та здоров’я особи» охоплює не лише злочини, передбачені в розд. II Особливої частини КК, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об’єктом посягання є життя та здоров’я особи.
При вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати, з огляду на положення ст. 12 КК, тяжкість відповідного злочину, об’єктом посягання
(основним або додатковим) якого є життя та здоров’я особи.
Якщо з огляду на приписи ст. 12 КК та санкцію відповідної кримінально-
правової норми злочин із додатковим об’єктом посягання у виді життя та здоров’я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування
положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо
тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи».
Висновок щодо застосування положень ч. 3 ст. 309 КПК: неприйняття судом першої інстанції до розгляду під час підготовчого судового засідання
висловлених учасником кримінального провадження заперечень на ухвалу
слідчого судді про скасування постанови слідчого про зупинення досудового
розслідування та ненадання відповідей на доводи такого заперечення не лише
не ґрунтуються на положеннях чинного кримінального процесуального закону,
але й суперечать положенням ч. 3 ст. 309 КПК.
Постанова ОП від 13.02.2023 у справі No 932/8842/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109075145