Обставини справи
громадянин України, який був службовою особою та керівником юридичної особи «Тульчинська єпархія УПЦ», єпархіальним архієреєм Тульчинської єпархії та головою єпархіальної ради та єпархіальних зборів, використовуючи веб-сайт, розмістив на офіційній сторінці митрополита
Тульчинського та Брацлавського УПЦ Іонафана (Єлецьких) текст публікації, який містить публічні висловлювання з ознаками розпалювання релігійної ворожнечі, образи почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями.
Крім того, обвинувачений на невстановленому слідством веб-сайті відшукав, скопіював та зберіг на власному комп’ютері листівки під назвами: «Власти России! Библейский призыв для Вас», «История Крыма», «Донбасс-Россия», роздрукував їх й перемістив в кабінет канцелярії Тульчинської Єпархії
УПЦ, де зберігав їх з метою подальшого розповсюдження серед невизначеного кола осіб. При цьому електронні варіанти вказаних листівок продовжив зберігати на власному комп’ютері за місцем свого фактичного проживання. Однак злочин не був доведений до кінця, оскільки в ході проведення санкціонованого обшуку в приміщенні Тульчинської Єпархії УПЦ вказані вище листівки були виявлені та вилучені співробітниками правоохоронних органів.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили особу за ч. 2 ст. 161, ч. 3 ст. 436 -2, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 109, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 110 КК.
У касаційній скарзі захисник вважає, що диспозиції ч. 1 ст. 110 та ч. 2 ст. 109 КК за своїм змістом унеможливлюють кваліфікацію дій особи як замаху на вчинення злочину, а діянь, які б підпадали під зміст указаних диспозицій, його підзахисному інкриміновано не було.
Позиція ККС
залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 15 КК, замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Обидві з указаних вище диспозицій окремих частин статей Особливої частини КК передбачають кримінальну відповідальність, зокрема, за вчинення умисних зазначених в них діянь, тому можливість кваліфікації замаху на вчинення таких дій не виключається, що в свою чергу залежить від конкретних встановлених у провадженні фактичних обставин вчинення особою таких діянь.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 28.04.2025 у справі № 148/31/23 (провадження № 51-4336км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/127136219
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.