Правові питання щодо застосування спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також щодо наявності дискреційних повноважень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики за наслідками розгляду відповідного подання уповноваженого органу були предметом розгляду об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Приватне сільськогосподарське підприємство оскаржило до суду наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в частині застосування до нього (позивача) спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.
Підставою для застосування цієї санкції стало подання ДФС України, передумовою для якого була наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненою позивачем зовнішньоекономічною операцією.
У ході розгляду справи з’ясовано, що вітчизняне сільгосппідприємство на виконання договірних зобов’язань поставило на користь іноземного контрагента (компанії з Китаю) товар – олію соняшникову українського походження на загальну суму 91 300 дол. США. Однак іноземний покупець сплатив лише 30 % за отриманий товар і на подальші звернення українського підприємства не відповідав.
Позивач виключає наявність вини в своїх діях, оскільки він уживав для недопущення господарського правопорушення усіх заходів, спрямованих на повернення виручки в іноземній валюті з компанії-нерезидента. На підтвердження своєї активної поведінки позивач надав відповідачеві низку документів, які свідчать про його звернення до правоохоронних органів стосовно вчинення компанією-нерезидентом кримінального правопорушення, запити до міністерств щодо розшуку майна та представників іноземної компанії, заяви до Надзвичайного і Повноважного Посла Посольства Китайської Народної Республіки в Україні тощо.
Зокрема, було надане рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, винесене за позовом сільгосппідприємства, яким ухвалено стягнути з китайської компанії понад 67 тис. доларів США (вартість несплаченого товару, відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору), але представників компанії-нерезидента за її адресою не виявилося, контрольний пошук в Інтернеті вказав на відсутність будь-якої активності компанії.
Постанова Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 826/12552/18 (адміністративне провадження № К/9901/28012/19) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95509155.