Зміна переліку документів після загибелі волонтера не позбавляє сім’ю права на одноразову допомогу: зворотна дія закону тут не діє

Право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) волонтера та виникає саме з моменту настання цієї події. Саме на цей момент повинні визначатися умови реалізації такого права, у тому числі перелік документів, якими підтверджується наявність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Тому подальша зміна нормативного регулювання щодо переліку документів, які подаються заявником, сама по собі не може впливати на обсяг прав особи, право якої на отримання відповідної соціальної виплати виникло до набрання чинності такими змінами.

Зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов’язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо переліку документів, які подаються заявником разом із заявою про виплату одноразової грошової, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами

16 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Особа_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 160/15337/25 за позовом Особа_1 до Міністерства у справах ветеранів України, міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера при Міністерстві у справах ветеранів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком і умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 604 (далі – Порядок № 604), у зв’язку із загибеллю його дружини-волонтера. Міжвідомча комісія відмовила у призначенні допомоги через відсутність свідчення керівника одного з підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів чи органів державної влади, який безпосередньо перебував у районі проведення антитерористичної операції, щодо факту надання волонтером волонтерської допомоги, яке на момент прийняття рішення (2025 рік) визначено обов’язковим документом відповідно до пункту 6 Порядку № 604 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023 року № 310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 604» (далі – Постанова № 310). Позивач наполягав, що застосуванню підлягала редакція Порядку № 604, чинна на дату смерті дружини (листопад 2022 року), яка не вимагала обов’язкового подання такого свідчення.

Рішенням окружного адміністративного суду, яке залишене без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволені позовних вимог відмовлено. Суди виходили з того, що правомірність рішення суб’єкта владних повноважень підлягає оцінці з огляду на законодавство, чинне на момент звернення особи із заявою та прийняття рішення за результатами її розгляду, тобто в редакції Постанови № 310.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову.

ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд зазначив, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) волонтера є гарантованою державою соціальною виплатою компенсаційного характеру, право на отримання якої у членів сім’ї виникає з дати смерті волонтера, зазначеної у свідоцтві про смерть.

Законом України 19 квітня 2011 року № 3236-VI «Про волонтерську діяльність» (далі – Закон № 3236-VI) та Порядком № 604 (у редакції, чинній на момент смерті дружини позивача — 18 листопада 2022 року) свідчення керівника одного з підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів чи органів державної влади визначалося як додатковий доказ, який міг бути використаний у разі необхідності, а не як обов’язковий документ, відсутність якого унеможливлює призначення допомоги.

Водночас 11 квітня 2023 року набрала чинності Постанова № 310, якою зазначене свідчення командира (начальника) було прямо включено до переліку документів, що додаються до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, тобто визначено як обов’язковий додаток до такої заяви.

Аналізуючи приписи пункту 2 Порядку № 604 Верховний Суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) волонтера та виникає саме з моменту настання цієї події. Саме на цей момент повинні визначатися умови реалізації такого права, у тому числі перелік документів, якими підтверджується наявність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Тому подальша зміна нормативного регулювання щодо переліку документів, які подаються заявником, сама по собі не може впливати на обсяг прав особи, право якої на отримання відповідної соціальної виплати виникло до набрання чинності такими змінами.

Зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов’язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо переліку документів, які подаються заявником разом із заявою про виплату одноразової грошової, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 58 Конституції України та правові позиції Конституційного Суду України щодо дії нормативно-правових актів у часі, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що при вирішенні питання щодо наявності у особи права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю (смертю) волонтера підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент виникнення такого права, тобто на дату смерті волонтера.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 160/15337/25 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/138314158

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.