Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.
Обрізко І.М.,
секретаря судового засідання Юник А.А.
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області (головуючий суддя Галінська Т.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні у м. Рівне 26 грудня 2024 року, повне судове рішення складено 26 грудня 2024 року у справі № 569/19455/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В :
08.10.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області, просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 30.07.2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 3400,00 за порушення ст. 163-15 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-15 КУпАП закрити та стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2024 року позовну заяву задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз норм чинного законодавства дав підстави суду першої інстанції дійти висновку, що Головне управління ДПС у Рівненській області в межах повноважень, визначених ПК України мало провести фактичну перевірку ОСОБА_1 в статусі адвоката, а не фізичної особи підприємця. Крім того направлення на перевірку від 12.07.2024 року були вручені Кхатер Фаді Іліас (адвокату). Також, фабула інкримінованого адміністративного правопорушення вказана неналежним чином, без зазначення дати, часу, за яких саме обставин було вчинено правопорушення і в чому саме воно виразилося. Також зазначив, що аргументи відповідача проте, що акт фактичної перевірки є доказом, що свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта до адміністративної відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Суд також звернув увагу, що нормами ст. 178 ПКУ, якою визначено порядок оподаткування фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, не передбачено обов`язкового застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні готівкових та/або безготівкових розрахунків такими платниками податку, оскільки, самозайняті особи, що провадять незалежну професійну діяльність, не є суб`єктами господарювання, а відтак на них не поширюється дія Закону № 265/95-ВР.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2024 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що підставою для проведення перевірки діяльності Кхатер Фаді Іліас слугувала інформація Департаменту цифрової трансформації Рівненської міської ради, під час проведення якої встановлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 №894, що і стало законною підставою складення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності та на підставі якого і було винесено постанову, яка є предметом оскарження. Вважає, що суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 38 Закону України «Про платіжні системи», згідно якої торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків та/або платіжних пристроїв, що позивачем не було дотримано, оскільки перевіркою встановлено відсутність банківського терміналу та факт надання послуг.
Тому оскаржувану постанову винесено відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, та відповідно, правомірно притягнено позивача до передбаченої законом адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначив, що податковий орган мав провести фактичну перевірки позивача в статусі адвоката, а не як фізичної особи-підприємця, хоча направлення на перевірки було вручено позивачу як адвокату. Оскільки позивач перебуває у статусі адвоката – самозайнятої особи, а не торговця, то на нього не поширюються приписи вимоги Закону №265 від 06.07.1995. Просив відхилити апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, позивач щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.07.2024р. № 1730-п, проведена фактична перевірка у ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з метою перевірки дотримання вимог норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтва, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
19.07.2024 року ОСОБА_2 вручено направлення на перевірку від 12.07.2024 року № 3135/Ж3/17-00-07-05-15 та від 12.07.2024 року № 3136/Ж3/17-00-07-05-15
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 19.07.2024р. У вступній частині акта в пункті 1.2. зазначено, що проведено перевірку господарської одиниці ФОП (адвокат) Кхатер Фаді Еліас.
Згідно з висновком акта фактичної перевірки від 19.07.2024р. посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області вказано про порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» від 29 липня 2022 р. № 894, а саме: не забезпечено можливість держателями електронних платіжних засобів розрахуватись за продані ними товари (надані послуги) у зв`язку із відсутністю банківського терміналу.
19 липня 2024 року, посадовою особою Головного управління ДПС у Рівненській області відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 00088 за змістом якого вказано, що ОСОБА_1 не забезпечив можливість держателям електронних платіжних засобів розраховуватися за подані товари (надані послуги), чим порушено вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 року №894 Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків, платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги) чим порушив ст. 163-15 КУпАП.
За результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 4991/ж12/1700-07-05-24 19.07.2024 року заступником начальника Головного управління ДПС у Рівненській області Гурським Ю.Я. прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2024 року №5161/Ж12/17-00-07-05-24 у вигляді штрафу у сумі 3400,00 грн. за порушення статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Постанови №894.
Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів – тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу – підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, – тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, як це правильно зазначив суд першої інстанції, визначення статусу особи, яку притягнуто до відповідальності в даній справі є важливим, оскільки таким чином визначається суб`єкт адміністративного правопорушення передбаченого ст. 163-15 КУпАП.
Водночас, за визначенням наведеним у пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно ч.2 ст.50 Цивільний кодекс України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Отже, фізична особа-підприємець (ФОП ) це одна з організаційно-правових форм суб`єктів господарської діяльності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Водночас, відповідно до п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є:
– господарські організації – юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
– громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Так, 31 жовтня 2024 року, позивачем було подано до Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області інформаційний запит про те, що стало підставою для видачі наказу від 11.07.2024 року № 1730-п про проведення фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_2 .
Відповіддю на інформаційний запит Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області надано лист Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в якому зазначається, що в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала цивільна справа № 569/7129/23 за заявою адвоката Кхатер Фаді Еліаса про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Департаменту судових витрат в розмірі 16500 грн. Як доказ оплати гонорару адвоката по наданню правничої допомоги у справі № 569/7129/23 в готівковій формі на підставі Договору в розмірі 16500 грн. адвокат надав довідку про підтвердження оплати гонорару адвоката. Таку ж довідку про підтвердження оплати гонорару адвоката в розмірі 12500 грн. адвокат Кхатер Ф.Е. надав в Рівненський апеляційний суд після розгляду справи в суді апеляційної інстанції. За таких обставин заявник просив: перевірити дотримання адвокатом Кхатер Ф.Е. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН 1931 видане 18.12.2020 року) вимог закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Наведене свідчить, що Кхатер Ф.Е. перебуваючи в статусі адвоката представляв інтереси ОСОБА_3 в цивільній справі № 569/7129/23, де відповідачем був Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.
На підставі даної заяви, Головним управлінням Державної податкової служби у Рівненській області видано наказ від 11.07.2024 року № 1730-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , хоча в даному випадку ОСОБА_2 перебував в статусі адвоката, тобто самозайнятої особи.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.
Як це встановлено судом першої інстанції, Кхатер Фаді Еліас здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН №1931 видане 18.12.2020 р.
Так, фізична особа, яка зареєстрована як підприємець та водночас провадить незалежну професійну діяльність, обліковується у контролюючих органах як фізична особа підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Як це встановлено судом апеляційної інстанції з поданих відповідачем письмових документів (інформації з ІКС «Податковий блок») Кхатер Фаді Еліас на час притягнення його до адміністративної відповідальності перебував у статусі фізичної особи підприємця, платника єдиного податку третьої групи, ставка 5, реєстраційний номер 171621120808 від 17.05.2021, дата початку застосування ставки та групи 01.08.2023, дата внесення запису до Реєстру ЄП 02.08.2023. Вид діяльності Код ВЕД 69.10 діяльність у сфері права.
Зазначені відомості відображені і у поданих відповідачем податкових деклараціях платника єдиного податку за І квартал, півріччя, та ІІІ квартали 2024 року.
Відтак, як це правильно встановив суд першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області в межах повноважень, визначених ПК України мало провести фактичну перевірку ОСОБА_2 в статусі адвоката, а не фізичної особи підприємця. Крім того направлення на перевірку від 12.07.2024 року були вручені Кхатера Фаді Еліаса (адвокату).
Як докази у справі про адміністративне правопорушення відповідачем вказано протокол про адміністративне правопорушення від 19.07.2024 року, який складений на підставі акта фактичної перевірки,
Проте, як це правильно зазначив суд першої інстанції, сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Саме до таких висновків прийшов Верховний суд, що викладено у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 (адміністративне провадження № К/9901/21117/19).
Як це правильно зазначив суд першої інстанції, як в акті від 19.07.2024 р., так і в протоколі про адміністративне правопорушення №00088 не визначено чіткий статус Кхатера Фаді Еліаса, не відображено об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки не зазначено дати, часу, обставин, за яких було вчинено адміністративне правопорушення та в чому саме воно виразилося, що свідчить про процесуальні порушення під час формування посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Як це неодноразово вказував у своїй судових справах Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року), «… суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Щодо самого порушення, яке інкримінується позивачу, то суд апеляційної інстанції зауважує, що Закон України «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями від 30 червня 2021 (далі – Закон № 1591-IX), визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.1 Закону 1591-IX торговець – суб`єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі.
Відповідно до частин двадцять восьмої та двадцять дев`ятої ст. 38 Закону № 1591-IX, торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.
На виконання зазначених вимог Закону № 1591-IX Кабінет Міністрів України постановою від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» установив умови та строки, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги).
Так, відповідно до преамбули Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», дія цього Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Водночас, Закон №265/95 не містить визначення поняття «сфери торгівлі, громадського харчування та послуг», так само як і Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає, що адвокатська діяльність належить до вказаних сфер, так само як і те, що адвокат- фізична особа підприємець при наданні юридичних послуг прирівняний до торговця.
Терміни, використані в Законі №265/95 (товар (послуга), покупець, продавець, ціна), за суттю та формою не відповідають термінології, яка застосовується у спеціальному законі, яким є Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правнича допомога, клієнт, адвокат, гонорар).
Аналізуючи Закон №265/95, можна зробити висновок, що він розповсюджує свою дію на суб`єктів, відмінних від самозайнятих осіб – адвокатів, адвокатських бюро та об`єднань. Суб`єктами, які здійснюють діяльність у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг, є виконавці, продавці та споживачі, а правовідносини між цими сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, відповідно до висновків викладених 16 квітня 2020 року по справі № 727/4597/19 (адміністративне провадження №К/9901/32645/19)у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду встановлено, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Повертаючись до обставин справи суд апеляційної інстанції зазначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності ( ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже аналіз спеціального законодавства, що регулює адвокатську діяльність, дає можливість зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи вище викладене, фізична особа-підприємець (адвокат), яка зареєстрована як платник єдиного податку третьої групи, ставка 5, вид діяльності Код ВЕД 69.10 діяльність у сфері права, не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбачуваного ст. 163-15 КУпАП.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , не є суб`єктом відповідальності за адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 163-15 КУпАП, так як не підпадає під ознаки торговця, визначеного Законом України «Про платіжні послуги», а відтак відповідачем неправомірно кваліфіковано його професійну діяльність (діяльність у сфері права) як таку, яка має обов`язком застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що має наслідком дії відповідача визнати такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, скасувавши спірну постанову з закриттям справи про адміністративне правопорушення.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави для задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 316, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2024 року у справі № 569/19455/24 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.