Якщо місцевий суд постановив ухвалу про прийняття відмови обвинуваченого від захисника без виходу до нарадчої кімнати, то ця ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду одночасно з оскарженням вироку суду стосовно обвинуваченого за умови, що апеляційна скарга подана уповноваженою особою.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою місцевого суду від 17.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, прийнято відмову
обвинуваченого ОСОБА_1 від захисника, а 10.03.2021 за вироком місцевого суду
ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 297 КК.
Захисник, від якого відмовився обвинувачений, оскаржив до апеляційного суду
вказані ухвалу та вирок, вважаючи, що у такий спосіб було порушено право
обвинуваченого на захист. Апеляційний суд закрив це апеляційне провадження та повернув адвокату апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами.
Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановила, що з журналу судового засідання та технічного запису судового процесу вбачається, що у суді ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не бажає, щоб його інтереси захищав адвокат та підтвердив свою
позицію після надання можливості для конфіденційного спілкування з ним. При цьому місцевий суд переконався не лише в добровільності такого бажання
обвинуваченого, а й у тому, що участь захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов’язковою згідно зі ст. 52 КПК, оскільки ОСОБА_1 не обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину, а під час провадження не встановлено такого випадку, який би відповідно до ч. 2 цієї статті зумовлював необхідність безумовного здійснення захисту прав обвинуваченого адвокатом.
Одночасно суд дослідив висновок судово-психіатричної експертизи, відповідно до якого ОСОБА_1 хоча і страждає на легку розумову відсталість, психічні та поведінкові розлади, пов’язані з вживанням алкоголю, проте за своїм психічним
станом здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
З огляду на те, що у суд у не було підстав для відмови у задоволенні клопотання
ОСОБА_1, то він прийняв відмову обвинуваченого від захисника, постановивши
ухвалу без виходу до нарадчої кімнати шляхом фіксування в журналі судового засідання, що не є порушенням кримінального процесуального закону. Після
ухвалення цього рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1
повноваження адвоката як захисника були припинені, а обвинувачений виявив
бажання здійснювати свій захист самостійно.
Незважаючи на це, адвокат подав апеляційну скаргу як на ухвалу місцевого суду, яка окремому оскарженню не підлягала, так і на вирок щодо ОСОБА_1, серед іншого, заявляючи про те, що відмова обвинуваченого від захисника була зумовлена тиском з боку прокурора та суду, а тому такий вирок ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме права на захист.
Суд апеляційної інстанції відкрив провадження за вказаною апеляційною скаргою, однак до початку її розгляду до суду надійшло дві письмові заяви ОСОБА_1, в яких він вказував, що під час розгляду провадження у місцевому суді добровільно відмовився від захисника, у зв’язку з чим засуджений просив не розглядати подану апеляційну скаргу, наголошуючи на законності ухваленого щодо нього вироку. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив свої заяви, а апеляційний суд додатково надав можливість конфіденційного спілкування між засудженим і адвокатом, після якого ще раз безпосередньо впевнився у тому, що ОСОБА_1 з власної волі безумовно відмовився від захисника.
Переконавшись у вільності позиції ОСОБА_1 по відмові від захисника, а також у тому, що у кримінальному провадженні повноваження адвоката як захисника були припинені до ухвалення вироку, апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду за апеляційною скаргою особи, яка не має права на її подання.
Хоча апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, проте постановив правильне рішення про закриття провадження за апеляційною скаргою адвоката, оскільки у разі, якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що апеляційна скарга не підлягає розгляду в апеляційному порядку, то, суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
При цьому є необґрунтованими твердження адвоката про те, що апеляційний суд безпідставно не розглянув апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду від 17.02.2021, якою прийнято відмову обвинуваченого ОСОБА_1 від захисника, що, на його думку, потягло помилковість постановленого рішення про закриття
апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Так, зазначене вище судове рішення було постановлено місцевим судом без виходу до нарадчої кімнати до моменту ухвалення вироку, тому в цьому провадженні заперечення на вказану ухвалу місцевого суду могли бути предметом розгляду апеляційного суду при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1.
Проте, оскільки апеляційний суд не розглядав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду від 10.03.2021 відносно ОСОБА_1, подану неуповноваженою на те особою, то, відповідно, його предметом перевірки не могли бути й ухвали,
постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення
судового рішення, яким завершилося провадження в суді першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови ВС від 05.10.2021 у справі No 379/36/21 (провадження No 51-3750км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214752