Під час війни адвокатам доводиться боротися за власну психічну рівновагу. Постійний тиск, емоційне вигорання, токсичне середовище — усе це створює ґрунт для появи аб’юзивної поведінки як у приватному житті, так і в професійному.
За сприяння Міжнародної асоціації юристів у Національній асоціації адвокатів України відбувся вебінар «Аб’юз: як захиститися від психологічного насильства». Спікеркою заходу, який проводився в рамках проекту «Підтримка ментального здоров’я українських адвокатів під час війни» стала психологиня, гештальт-терапевтка Марія Мельничук.
Про це повідомляє НААУ.
Ми говоримо про речі, які зазвичай замовчують. Але мовчання — не порятунок, а шлях до ще глибшої травми, – переконана спікерка. Вона відзначила, що аб’юз не завдає синців. Він мовчазний, виглядає як ревнощі, як «турбота». Це пасивна агресія чи контроль, що поступово стирає особисті кордони.
«Психологічне насильство — це не конфлікт, не суперечка, а системне знецінення, тиск, приниження, контроль або маніпуляція. Один із найважливіших індикаторів аб’юзу — відчуття провини й страху, що виникає поруч із певною людиною», – пояснила М.Мельничук. Вона дала такий маркер: якщо після розмови з кимось ви почуваєтесь розбитими, ніби винними у всьому, сумніваєтесь у собі — це сигнал тривоги.
Ознаками, які допомагають ідентифікувати психологічного насильника, є:
- контроль за кожним кроком («ти повинен(на) звітувати»);
- постійне знецінення («ти перебільшуєш», «це твоя вина»);
- відмова визнавати свої помилки;
- чергування холодності й «любові» — аб’юзер тримає жертву в емоційному підвішуванні.
Психологиня радить вести емоційний щоденник, куди записувати свої відчуття після спілкування з людьми, які вас оточують. Це допоможе побачити патерни.
Якщо ви встановили наявність аб’юзивних стосунків, необхідно шукати вихід. Це складний, але цілком реальний процес. Фахівчиня поділилась практичними техніками:
- встановлення особистих кордонів — навчіться казати «ні», не вибачаючись.
- формула безпечного спілкування: «Я-висловлювання» без оцінок і звинувачень (наприклад, «Мені важливо…», «Я почуваюся…»).
- робота з терапевтом — не ознака слабкості, а крок до внутрішньої свободи.
- групи підтримки — іноді достатньо відчути, що ти не один(одна), щоб почати зцілення.
Також М.Мельничук дала пораду для адвокатів: навіть якщо ви звикли бути сильними, це не означає, що ви маєте все витримувати мовчки. Допомога — це ресурс, а не розкіш.
Під час сесії «запитання-відповіді» учасники ділилися власними історіями, розпитували про відновлення після аб’юзу, про те, як не втратити себе у токсичних робочих стосунках. Особливо багато запитань звучало про те, як допомогти близькій людині, яка перебуває в аб’юзивних стосунках.
У таких випадках важливо не рятувати, а підтримувати. Замість «тобі треба піти від цієї людини» краще сказати: «Я поруч. Якщо вирішиш щось змінити — я допоможу». Адже людині потрібна не вказівка, а безпечне середовище.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.